Читайте NV у Google
А таки, що не кажіть, міняється світ! «Ялта кінчилась»
Нам, по ніздрі зануреним у повсякдення нашої війни, не завжди виходить бачити #за_що_ми_воюєм у ширшій, метаісторичній перспективі. Бачити, який глибокий, революційно-перетворюючий вплив на свідомість людства має той факт, що маленька (за ялтинським укладом) країна може перемагати (і таки ж перемагає!) велику — міфологічно грізну (ядерну!) wannabe-супердержаву.
Насправді ж щодня, крок за кроком летить к чорту в пекло той світовий порядок, при якому орвелівські «великі дяді» з великими грішми — Сталін-Черчіль-Рузвельт (закреслено) Путін-Трамп-Сі) сидять за своєю «Великою шахівницею», а точніше, картярським столом, — і ділять між собою сфери впливу, нарізаючи ножичком по живому державні кордони меншим і слабшим — «Нравітца, нє нравітца, /Тєрпі, мая красавіца!» (ми ж усі ще пам’ятаємо, що саме з цієї путінової частушки почалась Велика війна?) І від того, що Україна не стала «терпіти», інші «малі світу цього» поступово йдуть (і йтимуть щодалі більше!) у наш слід — стежкою Революції Гідности.
Дуже показова така «мікрореволюція» відбулася в Таїланді на церемонії Міс Всесвіт, гаряче раджу глянути — рілзами сповнений весь інтернет. Взагалі-то конкурс краси — дійство, саме собою для учасниць принизливе, хоч як його в цивілізованому світі не маскують гарними словами. А в наших широтах і поготів полукримінал, де багаті папіки прицінюються до свіженького м’ясця.
Дуже показова «мікрореволюція» відбулася в Таїланді
І ось такий таїландський «папік"-викондиректор і звернувсь до учасниць, як міг би Трамп чи Путін на його місці: як сутенер до своїх курвів, — напавсь мокрим рядном на Міс Мексику, що не взяла участи в рекламі його фірми, облаяв її ідіоткою (dumbhead). А коли дівчина встала і, чемно пояснивши, що не дозволить так із собою розмовляти, рушила до виходу, викликав Беркут (закреслено) заволав на охорону, щоб зачинила двері…
І ось тут почалось найпрекрасніше дійство на світі — одна по одній оті сліпучі, довгоногі, по-королевистому виборні красуні, підбираючи свої гламурні сукні й мерехтючі клатчики, цілим граційним табуном посунули до виходу, на знак солідарности з Мексикою й показової демонстрації того, що й із ними так не можна, — і не зважаючи на геть уже вертухайські дядіні крики «Стаять!» (саме так звучало, і саме так я би перекладала його хамське Stop!)
Це жваво обговорювалося в усіх світових ефірах, І це справді цікаво знати — хто конкретно з національних учасниць склав цей мікро-Майдан. Журналісти відловили під дверми Міс Данію, яка оголосила, що це «beyond disrespectful» (за межею неповаги) і що вона забирає своє пальто і йде геть (Oh my God, she’s leaving! — застогнав їй услід хор переляканих голосів, аж слухати було любо). Збунтувалася також Канада, Ірак, майже вся Латинська Америка. Дуже хотілось би десь прочитати повний список (цікаво ж іще й знати, як наша там прописалася!).
Проте не менш пізнавальним був би список і «анти-Майдану»: бо далеко не всі вийшли за мексиканкою, близько половини (на око) учасниць лишились мовчки сидіти, «нравітца-нє нравітца», — Міс Білорусь у першому ряду («Belarus is in a habit to pick up the wrong side», — мій улюблений за ядучістю коментар з мережі), і — що особливо цікаво й змушує остаточно повірити Тімоті Снайдеру в його діагнозах «американському фашизму» — Міс США. Отут тільки й зітхнеш над тим, як воно transit gloria mundi, і це ж не перший уже раз у цьому році, що США з Білоруссю голосують однаково…
І, завважте: вони всі говорили про dignity (гідність), ті обурені дівчата. І, хоча вони не були в більшості (на око — десь понад третина зали встала й вийшла), — їхній «майдан» переміг. В результаті зчиненого скандалу «великого дядю» відсторонили від керівництва конкурсом. (Подивіться, як він після того плаче на камеру, — так само поводитиметься й Путін, коли/якщо потрапить до Гааги: це все той самий типаж, ті самі поведінкові алгоритми…) Ще торік чи позаторік таке було б неможливо.
От на таких мікрорівнях — також відстежується зміна епох, просто ми не завжди встигаємо вчасно те помічати. А варт.
Як у там у Нострадамуса було:
Гряде новий, стокрот привабніший звичАй
Колишньому, московському на зміну.
Рутину зрушить Борисфенів край
Дарами й мовою гарнішими своїми.
(ІІІ, 95)
І таки ж правда, як у воду дививсь!))
(І, тільки-но скінчила писати, з’явилося світло!))
Тихої нам ночі, «борисфенці».
Текст опубліковано з дозволу авторки