Що неодмінно треба зробити у 2026-му. У війні на виснаження ефективність стає справою життя і смерті — Володимир Кудрицький для NV

Для України 2025 рік був нелегким і повним викликів. На фронті продовжувалося хоча і повільне, але стабільне просування росіян. Їм вдається підтримувати чисельність своєї армії сталою попри величезні втрати на фоні того, що в України поступово закінчується піхота. На додачу до цього, РФ спромоглася масштабувати виробництво далекобійних дронів типу Шахед до декількох тисяч на місяць. І тепер росіяни наносять значну шкоду українській інфраструктурі в тилу, особливо фокусуючись на енергетичних об'єктах.

У зовнішній політиці стався землетрус після початку роботи адміністрації президента США Дональда Трампа, внаслідок чого Україна втратила найбільшого донора зброї та фінансової допомоги. США охопила хвиля ізоляціонізму, і ця країна з одного з найсильніших союзників України перетворилася на посередника між Україною та РФ.

У внутрішній політиці панує очевидний і невмолимий тренд втрати президентом довіри українського суспільства на фоні спроби підірвати незалежність антикорупційних органів в липні 2025 року, свавілля правоохоронців та корупційних скандалів, найбільш помітним з яких став Міндічгейт. Практично необмежена влада, зосереджена в руках президента з 2019 року, призвела до того, що і парламентом, і урядом, і практично всіма інституціями та більшістю правоохоронної системи управляє одна велика команда, члени якої призначаються Офісом президента.

Володимир Кудрицький, голова правління Укренерго у 2020−2024 роках / Фото: DR

Проте за шість років без ротації люди в цій команді помітно втомилися одне від одного. Крім того, кадрова політика, в основі якої замість професіоналізму лежить лояльність, призвела до поступового відтоку кваліфікованих кадрів, в той час як поповнення команди новими членами майже не відбувалось. Це призвело до того, що в 2025 році стали помітними організаційна неспроможність системи управління та різкий дефіцит компетенцій. Більшість інституцій практично повністю втратили здатність до самостійного прийняття рішень без участі вузького кола наближених до президента осіб — так званий формат «пʼяти-шести менеджерів», які просто фізично не можуть замінити собою весь держапарат.

Таким чином, у 2026 рік, який буде також роком війни, Україна входить з двома стратегічними вразливостями — брак людей на фронті та система управління державою, яка прискорено деградує. Проте у РФ також існує стратегічна вразливість — там закінчуються гроші.

Ріст ВВП РФ у третьому кварталі сповільнився до 0,6% у річному вимірі. Це означає, що за вирахуванням оборонного сектору, який зростає, всі цивільні галузі демонструють падіння через санкції, ізоляцію російської економіки, падіння цін на нафту та високу облікову ставку, яку центробанк РФ вимушений тримати на рівні вище 16%, щоб знизити інфляцію. Видатки бюджету Росії в 2025 році плануються на рівні 41,5 трлн рублів, а дефіцит, який початково планувався на рівні 1,3 трлн рублів, вірогідно сягне 7−8 трлн рублів.

У 2026 році ситуація буде погіршуватися. Більшість економістів очікують рецесії та зниження ВВП, причому це стосуватиметься також і оборонної промисловості. Дефіцит бюджету може перевищити показник 2025 року, при тому, що більше 40% витрат бюджету підуть на безпеку й оборону. Ще 4 трлн рублів (10% бюджету) підуть на обслуговування державного боргу. Якщо вважати ці дві статті захищеними, то загальний дефіцит 7−9 трлн буде впливати на всі інші витрати (соціалка, освіта, медицина, регіональний розвиток тощо), які сумарно плануються у розмірі трохи більше 20 трлн рублів. Іншими словами, РФ близька до бюджетної катастрофи на фоні рецесії та неможливості позичити гроші за кордоном.

В цих умовах будь-яке масштабне збільшення виробництва зброї, будь-яка масова мобілізація військовозобов'язаних, що необхідні для збільшення темпів просування російської армії, стають дуже проблематичними — на них банально не вистачає грошей.

На відміну від РФ, Україна знаходиться в ситуації, коли гроші в неї закінчитися не можуть. Оскільки гроші ці надходять від країн ЄС та Великобританії, ВВП яких перевищує російський ВВП принаймні у 10 разів і які, на відміну від РФ, мають змогу не тільки виходити на світові фінансові ринки, а і використовувати для допомоги Україні заморожені кошти самої рф на території ЄС. При цьому наші західні донори очевидно бояться падіння України та необхідності воювати самим значно більше, ніж додаткових витрат на підтримку України.

Тому глобально війна на виснаження у 2026 році буде виглядати так: у нас буде виснажуватися людський ресурс на фронті, а у них буде виснажуватися ресурс бюджету, з якого фінансується війна. І результат війни залежатиме виключно від того, який з цих ресурсів закінчиться раніше.

Виходячи з цього, у 2026 році ми повинні почати системно вирішувати ті дві стратегічні проблеми, які у нас є: деградація системи управління державою та дефіцит людей на фронті — для того, щоб ресурс росіян закінчився швидше.

Для того, щоб система управління стала більш ефективною і відновила керованість, у 2026 році необхідно відмовитися від системи управління пʼяти-шести менеджерів і повернути частину влади від президента до парламенту та уряду. Тобто, повернутися де-факто у конституційний формат парламентсько-президентської республіки. Паралельно необхідно перезавантажити судову систему і частину правоохоронної системи, яка наразі не є незалежною: Офіс Генерального прокурора, ДБР, слідчі підрозділи СБУ. Це має призвести до того, що система управління отримає зворотний зв’язок і систему стримувань та противаг, а значить — державні ресурси будуть менше втрачатися через корупцію та популістичні програми на кшталт «Вовиної тисячі» та марафону єдиних новин, а більше спрямовуватимуться на Сили Оборони.

Окремо варто відзначити необхідність зміни структури управління в енергетиці після Міндічгейту. Тут необхідне глибоке кадрове оновлення в усіх дотичних державних інституціях, щоб сектор міг відновити отримання масштабної фінансової допомоги від країн Заходу, наростити потужність розподіленої генерації до 1−1,5 ГВт потужності і прискорити роботу по інженерному захисту енергетичних об'єктів від дронів-камікадзе.

Для покращення кадрового забезпечення Сил оборони державі необхідно перебудувати процеси мобілізації та управління військами. Велика кількість військових експертів відзначає, що ключовими проблемами тут є відсутність достовірної інформації, яка передається з нижніх рівнів управління на стратегічний та повільний відхід від радянських методів управління військами, який призводить до відсутності масштабування успішних тактик застосування сил і засобів, придушення ініціативи, небажання цивільних мобілізовуватись у військо та велику кількість випадків СЗЧ. Тож за великим рахунком, перебудова системи управління в секторі оборони є такою само нагальною задачею для країни у 2026 році, як і перебудова системи управління всією державою.

Якщо у 2026 році Україні вдасться здійснити вищевказані зміни і підвищити ефективність тилу і фронту, то наш ресурс почне закінчуватися значно повільніше і ми отримаємо стратегічну перевагу над ворогом у війні. Якщо ні — то наша перемога чи поразка перестає залежати від нас й існування держави буде віддано на волю випадку. У 2026 році Україна повинна усвідомити це і взяти контроль над своїм майбутнім в свої руки.

За умовами ліцензії всі матеріали номеру опубліковано українською мовою. Републікацію заборонено.