Пуп Європи

На Лозанну претендували кілька імператорів — від Юлія Цезаря до Наполеона, аж поки місто не приєдналося до Швейцарської Конфедерації і не стало олімпійською столицею світу

Цей матеріал був вперше опублікований у журналі NV №2 за квітень 2025 року

Автор: Євгенія Корольова

На північному березі мальовничого Женевського озера, або Лак Леман, як його називають самі місцеві, розкинулося розкішне місто Лозанна. Це столиця франкомовного кантону (адміністративно-територіальна одиниця, яку можна порівняти з областю) Во та пʼяте за розміром місто Швейцарії.

Лозанна, в агломерації якої проживає 440 тис. мешканців, вважається важливим економічним, культурним і освітнім ядром західної частини країни. Серед іншого це й світовий спортивний центр, бо саме тут містяться штаб-квартира Міжнародного олімпійського комітету, Спортивний арбітражний суд, європейський офіс Всесвітнього антидопінгового агентства (ВАДА), а також 55 міжнародних спортивних асоціацій.

Це єдине місто у Швейцарії, де є метрополітен. І наймалолюдніше місто у світі з підземкою, тому метро має лише дві лінії, а кожен потяг складається всього із двох вагонів.

Це місто вважається одним із найкомфортніших і зелених у Європі. Утім шлях до сьогоднішнього статусу Лозанни був довгим і непростим.

БРЕНДИ МІСТА: Собор Нотр-Дам, вино, Женевське озеро

ДРУГ ПІКАССО І ШАГАЛА: Останні п’ять років життя Сержа Лифаря, народженого у Києві видатного танцівника і хореографа, минули в Лозанні

263 рік

Знищення Лузонни: Германські племена знищують римське поселення Лузонна, а місцеві мешканці переселяються далі від озера на пагорб Ла-Сіте.

888 рік

Частина Бургундії: Лозанна, як і весь захід сучасної Швейцарії, стає частиною королівства Верхня Бургундія зі столицею в Женеві.

“We were essentially the Instagram police and called out fake influencers left, right and centre. It was fun and all, but there is only so many bikini chicks you can look at on Instagram before you start losing your mind.”

Dan, Co-founder and CEO of Lumio

1219 рік

У вогні: Масштабна пожежа за один день — 8 серпня — знищує в місті 1.374 будинки. Населення міста в той час становило 9.000 людей.

1275 рік

Нотр-Дам-де-Лозанна: У місті освячують величний Лозаннський собор на честь Діви Марії, який після цього неодноразово переживав значні перебудови та реставрувався.

1475 — 1476 роки

Бургундські війни: Війська Швейцарської Конфедерації за участі кантонів Берн, Фрібур і Золотурн беруть в облогу та розграбовують Лозанну під час так званих Бургундських воєн.

1529 рік

Бургомістр: У Лозанні зʼявляється посада бургомістра.

1536 рік

Під контролем Берну: Місто захоплюють війська з кантону Берн, через що Лозанну залишають близько 3.000 жителів, що рятуються від Реформації.

1537 рік

Центр освіти: Бернська влада засновує в місті академію, яка з часом перетворилася на престижний Лозаннський університет, де зараз навчається понад 17.000 студентів.

1723 рік

Проти Берну: У Лозанні спалахує народне повстання на чолі з майором Давелем проти влади Берну. Після поразки заколотників Давеля страчують.

1803 рік

Столиця Во: 19 лютого Лозанна стає столицею новоствореного кантону Во, який приєднується до Швейцарської Конфедерації.

Лузонна

Перші поселення на цьому місці з’явилися ще в VI тис. до нашої ери. Принаймні про це свідчать дані в Історичному словнику Швейцарії — національній енциклопедії за результатами сучасних історичних досліджень.

Однак справжня історія міста розпочалася у 15 році до н. е., коли римляни побудували за 200 метрів від озера невеликий вікус (поселення), який назвали Лузонна — Lousonna або ж Lausodunum.

Згідно з однією з версій назва походить від слова Lausa — “плаский камінь”. Інші науковці вважають, що Лузонна — це поєднання кельтського імені Lousius і слова dun, що означає “укріплення, фортеця”.

Місце для поселення обрали невипадково: тут проходив головний торговельний шлях, що поєднував Італію з Галлією. Саме тому воно й було завойоване військом, яким керував полководець Юлій Цезар, і стало частиною Римської імперії. Розміри містечка тоді були вкрай скромні: площа 20 га і населення близько 2.000 осіб. Проте Лузонна мала власний порт, театр, базиліку та форум. Тут жили переважно торговці, рибалки та різного штибу ремісники.

До сьогодні в районі Віді можна побачити розкопки цього римського поселення.У середині III століття на Лузонну посипалися нещастя — на місто почалися набіги германських племен. Протягом наступних 100 років варварська навала поступово його спустошила, і люди почали переселятися подалі від озера, на пагорб Ла-Сіте, де було легше оборонятися під час атак.

Згодом набіги припинилися, а після падіння Західної Римської імперії місто стало вільним і змінило назву на Лозанну.

Визначні особи

Альфонс Лавер’єр
(1872–1954)

Швейцарський архітектор, що є автором низки найвизначніших будівель міста. Народився під Женевою та закінчив престижну Вищу школу витончених мистецтв в Парижі, а в 1901 році приїхав в Лозанну, де створив башту Бель-Ер, міст Шодерон, будівлю Верховного суду Швейцарії тощо. Також розробив проєкт власної могили на кладовищі Буа‑де-Во.

Шарль Фердинанд Рамю
(1878–1947)

Народився у франкомовній родині торговців із Лозанни. Закінчив філософський факультет Лозаннського університету й в 1903 році дебютував із книжкою віршів Село. За два роки вийшов його перший роман Аліна. Дружив з Ігорем Стравинським, композитором українського походження, і навіть написав лібрето до його опери Історія солдата. Чимало романів письменника екранізовано.

Бертран Піккар
(нар. у 1958 р.)

Швейцарський психіатр, дослідник та еколог. Найбільшої слави Піккар зажив після першої навколосвітньої подорожі на повітряній кулі, яку він здійснив разом із британським пілотом Браяном Джонсом у 1999 році. 1 березня вони піднялися в повітря на кулі Breitling Orbiter 3 в Шато-д’Е в Швейцарії і 21 березня приземлилися в Єгипті.

У складі королівств

Уже у 888 році поселення, як, власне, й уся західна частина сучасної Швейцарії, входить до новоствореного королівства Верхня Бургундія зі столицею в Женеві. Своїм королем шляхта та духівництво обирають найзаможнішого місцевого магната Рудольфа I із старшого дому Вельфів.

На початку правління король мав імперські амбіції — мріяв про відродження єдиного Середнього Франкського королівства імператора Лотаря I. Утім, його спроба завоювати Лотарингію (“королівство Лотаря”) стала провалом.

Згодом Рудольф I таки зміг порозумітися з королем східних франків Арнульфом Каринтійським: він відмовився від своїх претензій на Лотарингію, а той у відповідь визнав незалежність Верхньої Бургундії.

Проте наступник короля — його син Рудольф II повернувся до агресивної зовнішньої політики. Він жадав італійської корони, але після довгої боротьби за престол відмовився від цієї ідеї. Натомість отримав Нижню Бургундію й таким чином став першим королем обʼєднаного Бургундського, або ж Арелатського королівства, куди входила й Лозанна.

Попри переділ влади, місто поступово зростає та перетворюється на потужний політичний, економічний, а також релігійний центр регіону. Останньому сприяло те, що Рудольф I ще у 895 році надав лозаннській церкві привілей обирати власного єпископа.

ЦЕНТР РЕГІОНУ: У середні віки Лозанна входить до складу Бургундського королівства

Наприкінці XII століття ці землі опиняються під владою графів Савойських — італійського королівського дому, заснованого у 1003 році в альпійському регіоні Савойя. Своєю літньою резиденцією династія обирає Шийонський замок (Шато де Шийон), розташований на березі Женевського озера за 30 км від Лозанни. Саме цей замок пізніше був оспіваний лордом Байроном в поемі Шийонський в’язень.

Шато де Шийон мав стратегічне значення, бо дозволяв контролювати дорогу до Італії. Також графи Савойські тримали на озері свій флот.

У Лозанні в цей час будується величний храм на честь Діви Марії, що дістає назву Нотр-Дам де Лозанна — за аналогією з Нотр-Дам де Парі. Він став першим готичним собором, побудованим за межами Франції.

Місто перетворюється на центр паломництва християн. Щороку сюди стікалися десятки тисяч вірян, аби вклонитися статуї Богородиці, і кількість паломників в рази перевищувала місцеве населення.

Тим часом Лозанна багатіє та розбудовується. Аж допоки у 1475‑1476 роках, під час Бургундських воєн, її не беруть в облогу та не розграбовують війська Швейцарської Конфедерації за участі Берну, Фрібуру та Золотурну.

Швейцарська Конфедерація

За часів Реформації Лозанна перейшла під владу герцогів Берну та перебувала під їхнім контролем з 1536 по 1798 рік.

Перше, що зробили противники католицизму бернці, це знищили римо-католицьке оздоблення Лозаннського собору, зокрема унікальні висячі гобелени, розкішні меблі тощо. Близько 50 деревʼяних статуй святих або спалили, або продали. Монастир, що містився при храмі, був повністю зруйнований.

Останній лозаннський єпископ Себастьян де Монфалькон був змушений пуститися навтьоки.

Така зміна влади спровокувала відтік людей з міста: населення Лозанни скоротилося з 8.000 мешканців до 5.000.

Водночас у 1537 році влада Берну засновує в місті Академію Лозанни (Académia Lausannensis), яка пізніше перетворилася на Лозаннський університет, що й досі залишається одним із найавторитетніших вишів Європи. Хоча спочатку в академії містився лише коледж із шести класів і кафедра теології, де навчали пастирів.

Противники католицизму герцоги Берну в 1537 році заснували тут Академію Лозанни, яка пізніше перетворилася на Лозаннський університет

Юко Цусіма

На початку XVIII століття в Лозанні спалахує народне повстання проти влади Берну. Заколотників очолив 52‑річний майор Жан Давель, який вважав своєю місією звільнення рідного краю. Однак міська рада не підтримала повстанців. Врешті бернські війська придушили бунт, а самого Давеля стратили.

Утім, це не допомогло бернській владі затриматися надовго. Уже 1798 року регіон захоплюють французькі революційні війська на чолі з Наполеоном Бонапартом. І у франкомовній Лозанні знаходиться чимало опозиційних бернській владі політиків, готових підтримати революцію. Асамблея міських депутатів на чолі з Анрі Моно без зволікань ратифікує декларацію про незалежність регіону від Берну.

Тут створюють новий кантон Леман зі столицею в Лозанні, який проіснував протягом пʼяти років.

У 1803 році Лозанна стає столицею щойно заснованого кантону Во, який приєднується до Швейцарської Конфедерації.

ТУР ДЕ ФРАНС: Уболівальники в Лозанні підбадьорюють спортсменів під час 16-го етапу славетної велогонки в липні 1948 року

Олімпійська столиця світу

Протягом XX століття Лозанна перетворюється на спортивну столицю світу.У 1894 році французький барон П’єр де Кубертен засновує в Парижі некомерційну організацію Міжнародний олімпійський комітет (МОК) для відновлення античних Олімпійських ігор. Спочатку штаб-квартира МОК також розташовувалася у столиці Франції. Але Перша світова війна змусила де Кубертена у 1915 році перенести офіс у нейтральну Швейцарію — подалі від воєнних дій.

У Лозанні МОК облаштувався в будівлі Казино Монбенон, але з 1968 року постійним місцем його розташування стає Шато де Віді на березі Женевського озера. А в 1986 році тут урочисто відкривають Олімпійський дім.

У червні 1993‑го на набережній Уші починає працювати й Олімпійський музей із великою спортивною колекцією.

Цікаво, що місто жодного разу не приймало в себе Олімпійські ігри. Однак тут щоосені проводиться відомий Лозаннський марафон — дистанція проходить мальовничою Швейцарською Рівʼєрою вздовж озера.

Лозанна має й довгу футбольну історію. Однойменний футбольний клуб був заснований ще 1896 року. За час свого існування він сім разів ставав чемпіоном Швейцарії а також вісім разів здобував національний кубок. Лозанна є одним із найтитулованіших клубів країни.

Визначні місця

Лозаннський собор (Cathedrale de Lausanne)

Катедральний собор Лозанни (Нотр-Дам) — одна з головних готичних памʼяток Швейцарії. Був побудований у XIII столітті в кілька етапів. У XIX столітті його реставрацією займався видатний французький архітектор Ежен Віолле-ле-Дюк. Орган собору має 7.000 труб.

Олімпійський дім (la Maison olympique)

У червні 2019 року, до 125‑річчя Міжнародного олімпійського комітету, в Лозанні відкрили новий Олімпійський дім вартістю $147 млн. Сучасну архітектурну конструкцію зі скла та сталі спорудили на місці колишньої штаб-квартири МОК. Площа палацу — 22 тис. кв. м.

Міланський парк (Parc de Milan)

Це громадський парк, умовно розділений на два простори: на заході — Міланська площа (la place de Milan) і на сході — Крет де Монтріон (Crêt de Montriond). Крет де Монтріон — це пагорб заввишки 37 м, вкритий лісом із буків, ясенів і дубів. З вершини відкривається дивовижний краєвид на Лозанну та озеро.

Олімпійський музей (Musée olympique)

У музеї Олімпійських ігор Лозанни є як постійні, так і тимчасові виставки, присвячені спорту. Експозиція налічує понад 10.000 експонатів, що робить музей найбільшим сховищем олімпійських речей у світі. Щороку заклад відвідують понад 250.000 гостей.

Лозаннська ратуша (Hôtel de ville de Lausanne)

Ще у IX столітті на місці сучасної ратуші розташовувався критий ринок. Віками в його приміщеннях торгували чи зберігали продукти. Аж поки в середині XV століття їх не викупив тогочасний єпископ. І вже в 1469 році тут вперше зібралася міська рада.

Колишня Академія Лозанни (Ancienne Académie de Lausanne)

Це перша споруда у Швейцарії, побудована спеціально для вищого навчального закладу. Коли місто опинилося під контролем Франції, в академії облаштували військові казарми. Зараз це гімназія Cité.

Суд Монбенон (Palais de justice de Montbenon)

Був побудований в Лозанні у 1881‑1886 роках архітектором Бенджаміном Рекордоном. Фасад будівлі прикрашено елегантними алегоричними скульптурами. Наразі тут розміщується Окружний суд Лозанни та Лозаннський суд із трудових суперечок.

Казино Монбенон (Casino de Montbenon)

Попри назву, у цій вишуканій будівлі ніколи не було азартного закладу. Казино Монбенон побудували на однойменній еспланаді в 1908 році. Тут працює кафе, два концертні зали, а також Швейцарська сінематека — одна з 10 найважливіших фільмотек у світі за обсягом, різноманітністю та якістю колекції.

Еспланада Монбенон (Esplanade de Montbenon)

Парк у центрі Лозанни з розкішним видом на Женевське озеро та Альпи. Саме тут міститься Казино Монбенон, суд Монбенон та статуя Вільгельма Телля авторства французького скульптора Антонена Мерсьє. Влітку на еспланаді відбуваються фестивалі та джазові концерти просто неба.

Історичний музей Лозанни (Musée historique Lausanne)

Музей розташовано біля підніжжя Лозаннського собору, в колишній єпископській резиденції. Цей палац будували протягом XI‑XV століть, але починаючи з XVIII століття його безліч разів видозмінювали. Тож сьогодні оригінальною є лише південно-західна частина споруди. Сам музей урочисто відкрили у грудні 1918 року.

Читайте також

Прихисток ненаситних корсарів

Як база казково багатих піратів-берберів в Атлантиці пережила португальських загарбників, французьких колонізаторів і стала сучасним африканським мегаполісом на ім’я Касабланка

Читати статтю

Неймовірна історія Ліверпулю

Як європейський центр работоргівлі перетворився на міцний економічний хаб, пережив десятиліття депресії і врешті став містом, де панують музика, образотворче мистецтво і футбол

Читати статтю