Дьявол кроется в деталях. Три главных мифа о работе с МВФ

1. «Досить жити в кредит». Майже всі країни живуть в кредит. Нічого поганого в цьому немає. Уряди позичають гроші для інвестицій в розвиток та соціальних виплат, коли не вистачає надходжень від податків або економіка знаходиться в кризі. І виплачують ці кредити, коли ситуація покращується.

2. «Потрібно оголосити дефолт, провести реструктуризацію тощо». По суті - це пропозиція не виконати свої зобов’язання. Так, це можна зробити, але доведеться заплатити високу ціну. І тому це просто невигідно.

Чому наш, український, бізнес вартує в рази менше, ніж такий самий бізнес в Польщі чи в Німеччині? Тому що для оцінки бізнесу береться прибуток за рік (дуже спрощено) і помножується на кілька років. Так от в Україні помножують на 4−5, а в ЄС на 8−10. Через «ризик країни». Оскільки щось може піти не так. Україна — ризикова країна. Через цей ризик, наші бізнеси коштують менше, а наші бізнесмени і громадяни сплачують вищі ставки за кредитами — міжнародними і місцевими. Будь який дефолт або реструктуризація підвищать цю «премію ризику» на роки вперед, зробивши вартість наших бізнесів меншою, а витрати на капітал та інвестиції вищою.

3. «МВФ — це зовнішнє управління». Мовляв вони нав’язують нам умови і це принизливо, неправильно, шкодить нам, або означає, що країною керує хтось інший. У цьому випадку — Захід. Але це не так. МВФ, як і будь-який інший кредитор, ставить свої вимоги. Зараз йдеться про антикорупційну та судову реформу, незалежність НБУ, та реалістичність бюджету. Принципово — все це вигідно перш за все нам самим. Нам потрібна судова та антикорупційна реформи, потрібен НБУ незалежний від політиків, який не друкуватиме гроші, та бюджет, який реально виконати.

Але диявол криється в деталях. Є багато розбіжностей між МВФ та Україною в тому, як саме досягати цих цілей. І тут з’являється маніпуляція про зовнішнє управління. Що МВФ диктує всі деталі реформ і бюджету. На практиці це не так. Обидві сторони жорстко відстоюють свої позиції.

Перемовини з МВФ завжди нелегкі. І завжди сторони знаходять компроміс десь посередині. Чим краще ми підготовлені та скоординовані, чим більш компетентні люди представляють Україну в цих перемовинах, тим кращий результат. А для того, щоб спростувати міф про зовнішнє управління, достатньо подивитись на нашу Верховну Раду. Законопроекти голосують там. І ніякий МВФ не спроможний диктувати ВР, що приймати, а що ні. Тому ні, зовнішнього управління немає, а жорсткі переговори є.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ