Запитували — відповідаємо. Розбираємо п’ять запитань Зеленського: що відомо про ці теми та чому саме їх обрали на Банковій

НВ розповідає, як аргументує Банкова кожне з цих питань — та що означають винесені на обговорення теми в реальності.

1. Чи потрібно ввести довічне ув’язнення за корупцію в особливо великих масштабах?

Позиція ОП

Офіс президента у своєму роз’ясненні щодо цього питання фактично підштовхує українців до однозначної відповіді:

• «Ми все ще перебуваємо на самому початку важкої боротьби з корупційними кланами, які буквально вбивають перспективи нашої економіки та віру в соціальну справедливість, роблять державу неконкурентоспроможною».
• «Змінити це може лише справжня воля народу. Кожен раз, коли президент пропонує політичному середовищу посилити реакцію держави на корупцію, у відповідь отримуємо численні варіанти спекулятивного „ні“. Тож тепер запитаємо безпосередньо у народу України».
• «Нехай свою відповідь, з якою політичне середовище вже не зможе сперечатися, дадуть всі українці, які щиро зацікавлені в тому, щоб позбутися від цього ганебного явища. Щоб навіть ті корупціонери, які „врятувалися“ від покарання за п’ять років попередньої влади, побачили: шансів у них вже ніколи не буде, а ризики зростають у багато разів. Сьогоднішня держава не може дозволити собі навіть мінімально толерувати корупцію».

Що відомо про суть проблеми

Зараз максимальне покарання за корупцію, передбачене Кримінальним кодексом України, складає 12 років. Однак навіть цей термін у реальності застосовується вкрай рідко, що дає підстави стверджувати: в українських реаліях проблема полягає не в терміні покарання, а в роботі судової системи, правоохоронних органів — а також наявності політичної волі керівництва країни дати бій корупції.

У відповідь на перше запитання «опитувальника» Зеленського про це заявили, зокрема, Центр протидії корупції (ЦПК) та партія Голос. Там також нагадали Офісу президента про масштабні корупційні схеми, розслідуванню яких так і не був даний хід вже після обрання президентом Володимира Зеленського.

«Звучить як знущання. Ти хочеш запитати у людей, чи потрібно запровадити довічне ув’язнення за корупцію в особливо великих масштабах? А паралельно твоя генпрокурорка [Ірина Венедіктова] відмовляється скасовувати постанову про закриття справи Роттердам+. Де йдеться про корупцію на десятки мільярдів. А найсмішніше чому: через відсутність матеріалів кримінального провадження», — заявили в Центрі протидії корупції.

В Голосі ж нагадали Зеленському про відсутність раніше обіцяних «посадок» корупціонерів. «Найрезонансніші справи, на згадуванні яких чинний президент починав свою політичну кар'єру, на сьогоднішній день успішно „зливаються“ у корумпованих правоохоронних органах та судах. — стверджує Голос. — Справи Свинарчуків та Роттердам+, про які знає всі країна, так і не дочекались справедливих судових вироків. Будь-які розслідування, в яких фігурують інтереси олігархів, згортаються ще до висування обвинувачень».

У партії також закликали Зеленського озвучити перелік судових справ про корупцію в особливо великих розмірах («або хоча б одну»), які за його каденції завершилися позбавленням волі звинуваченого чиновника на максимальний 12-річний термін.

«З корупцією слід боротися не збільшенням термінів покарання, а розвитком незалежних і професійних інституцій — судів, прокуратури, поліції», — резюмують у Голосі.

2. Чи підтримуєте ви створення на Донбасі вільної економічної зони?

Позиція ОП

В Офісі президента визначають вільну (чи спеціальну) економічну зон (ВЕЗ) як «частину території України, на якій функціонує спеціальний режим економічної діяльності», і де можуть встановлюватися пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови. «Метою створення ВЕЗ є залучення зарубіжних інвестицій, збільшення експорту товарів і послуг, впровадження нових технологій, більш раціональне використання природних і трудових ресурсів», — підкреслюють в ОП.

На Банковій вважають, що ВЕЗ на Донбасі дозволить прискорити процес повернення ОРДЛО під контроль України та спростити реінтеграцію регіону. При цьому акцентують на таких моментах:

• «Мова йде про концепцію регіональної економіки, яка „зшиває“ регіон, робить його привабливим для бізнесу, системно відновлює інфраструктуру».
• «Зрозуміло, спочатку все буде відбуватися на підконтрольній українській державі території. […] Регіон стає все більш депресивним, що змушує людей залишати його і свої домівки. Тому і потрібно створювати нову мотивацію для населення, нові робочі місця, нові перспективні бізнеси та впроваджувати спеціальні інструменти для залучення на Донбас інвесторів і зацікавленості людей і бізнесів залишатися працювати саме на цій території».
• «Спеціальний щонайлояльніший підхід до оподаткування, принципово найкомфортніші умови державного нагляду за бізнес-діяльністю — це може суттєво допомогти українському Донбасу. Спочатку вільному, а потім і звільненому».
• «Залучення на Донбас провідних компаній, підживлення економічного розвитку за рахунок масштабних партнерських програм» можуть допомогти деескалації та «стати інструментом демонтажу будь-якого негативного впливу окупаційної сили».

Що відомо про суть проблеми

Найбільш лаконічно всі спірні моменти цього питання озвучив Павло Кухта, колишній перший заступник міністра економіки та керівник з політичних питань Київської школи економіки (у коментарі агентству Інтерфакс-Україна):

• Якщо не будуть проведені системні реформи в Україні в цілому, інвестиції не прийдуть ані до країни, ані на Донбас — безвідносно до створення такої вільної економічної зони. «А без цього втрачається весь сенс зниження податків і полегшеного регулювання в рамках такої зони», — нагадує Кухта.
• Нинішній інвестиційний клімат в Україні не сприяє створенню таких зон — за індексом економічної свободи Україна посідає 134-е місце у світі. «Інвестклімат по всій країні є поганим. І вирішити цю проблему в окремому регіоні за допомогою інструменту ВЕЗ неможливо», — нагадує Кухта.
• Україна вже має негативний досвід створення вільних економічних зон, зокрема на Донбасі (у 1998−2005 роках). «Було більше проблем, ніж ефекту. Це фактично створило внутрішній офшор, було величезне ухилення від податків. Причому з відтінком криміналу. Були нерівні умови для бізнесу, а реальних додаткових інвестицій це не принесло», — зазначає перший заступник міністра економіки.
• Дискусія про створення ВЕЗ, тим більше на Донбасі, вимагає глибокого розуміння теми та специфіки ситуації, а тому є некоректною для винесення на неочікуване опитування, до якого залишилося трохи більше ніж тиждень.

Варто нагадати, що аналогічну ВЕЗ Україна намагалася створити в окупованому Криму. У вересні 2014 році, через півроку після анексії півострова, було прийнято рішення про створення такої зони в Криму на 10 років (Рада прийняла Закон про вільну економічну зону «Крим»).

Він передбачає спеціальний правовий режим економічної діяльності на півострові, зокрема — особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України (не стягуються загальнодержавні податки та збори, застосовується мультивалютний режим тощо).

Як нагадує ВВС Україна, тоді ініціатори закону стверджували, що хочуть забезпечити легальні основи для роботи українських компаній, що залишилися в Криму, або ж для тих українських підприємств, які досі ведуть бізнес з Кримом. «За фактом ВЕЗ Крим, а саме вільна митна зона, дозволила масово ввозити в Крим (а звідти — до Росії) товари без мита, а також істотно спростила подачу електроенергії на анексований півострів», — пише видання.

Тому ВЕЗ в Криму виявилася невдалим досвідом, її згодом неодноразово критикували економісти.

«Використовуючи норми цього закону, українські резиденти перереєстрували свої підприємства як резиденти Російської Федерації, їх активи продовжують працювати, приносити прибуток, податки платять окупантам, і все в рамках закону, — констатує в коментарі ВВС Україна кримський економіст Юрій Смілянський. — Ми по суті створили ситуацію, яка заохочує економічний колабораціонізм, а це вже удар по національній безпеці»

3. Чи потрібно скоротити кількість депутатів у Верховній Раді до 300?

Позиція ОП

На Банковій визнають, що це питання внесено до «опитувальника Зеленського», щоб президент міг втілити свою передвиборчу обіцянку — скоротити до 300 число народних депутатів.

«Для реалізації цієї ініціативи необхідно фінальне голосування парламенту з результатом не менше 300 голосів „за“. Це неможливо втілити силами винятково фракції партії Слуга народу», яка підтримує курс Володимира Зеленського. Саме тому президент запропонував народові сказати своє слово та остаточно переконати політиків, що не варто чіплятися за більшу кількість мандатів у Верховній Раді. Кількість точно не дорівнює якості", — аргументують на Банковій.

В ОП стверджують, що нинішня кількість депутатів «є завеликою та породжує спокусу для численних гравців з об'ємним лобістським ресурсом дарувати місця у списках своїх партій як винагороду за багатолітнє попутництво».

«Вважаємо, що депутатський мандат не може бути винагородою. […]. Зросте конкуренція за депутатський мандат. Парламент стане ще професійнішим, що конче необхідно державі сьогодні. А 300 народних обранців є абсолютно виправданою кількістю депутатів з урахуванням нового адміністративно-територіального устрою країни», — резюмують на Банковій.

Що відомо про суть проблеми

Зараз, згідно з Конституцією України, парламент має нараховувати 450 депутатів. В останні роки їх фактична кількість менша (на виборах 2019 року було обрано 424 депутати), оскільки частину регіонів України окупує Росія і вибори там не проводять.

У лютому 2020 року Верховна Рада попередньо схвалила президентський законопроект № 1017 (236 голосів за), який передбачає скорочення числа народних депутатів до 300. Для остаточного його прийняття в Раді потрібно 300 голосів — конституційна більшість.

Наприкінці 2019 року Конституційний суд визнав цей законопроект таким, що відповідає Конституції, проте з низкою зауважень.

Серед іншого, КС вказав на необхідність після скорочення числа депутатів привести у відповідність і ті норми Основного закону, де число депутатів залежить від кількості складу парламенту. Наприклад, зараз право на оскарження закону в КС мають 45 нардепів — десята частина від конституційного складу Ради.

Відповідно, необхідно зменшити цю кількість пропорційно зменшенню кількості депутатів — проте у законопроекті Зеленського такої норми спочатку не було. Не внесли її депутати і при розгляді документа в першому читанні. Ігнорування більшістю Ради вимог КС експерт з виборчого законодавства Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко назвала неприпустимою для демократичної країни (у коментарі DW).

Чому в ОП хочуть скоротити число депутатів саме до 300? Чіткої відповіді на це запитання в мотиваційній частині законопроекту немає. Обгрунтовуючи позицію Зеленського в КС, представник президента Федір Веніславський нагадав про те, що саме таку ідею українці підтримали на референдумі навесні 2000 року (за часів президента Леоніда Кучми).

Тоді ідею скоротити число депутатів з 450 до 300 підтримали понад 90% українців. Однак це так і не було втілено.

У Комітеті виборців України (КВУ) підозрюють президентський законопроект у популістській мотивації. Глава КВУ Олексій Кошель в коментарі DW раніше заявляв: «Чому саме 300 депутатів? Звідки взялася ця цифра? Як можна посилатися на населення, якщо офіційного перепису ще немає? Це все більше схоже на спосіб підняття рейтингу монобільшості, а не на серйозну роботу», — зазначає Кошель. Він також застерігав, що зменшення кількості депутатів може негативно позначитися на роботі парламентських комітетів, які проводять попередню оцінку законопроектів.

«Депутати реєструють до 12 тис. законопроектів за одне скликання. Цей масив документів повинен хтось обробляти та готувати до голосування», — нагадує Кошель.

4. Чи підтримуєте ви легалізацію в Україні медичного канабісу — щоб зменшити біль у важких хворих?

Позиція ОП

У цьому питанні Банкова посилається на світовий досвід і перегляд державної політики щодо канабісу після 2010 року «у багатьох цивілізованих країнах».

«На сьогодні медичні препарати на основі канабісу доступні в таких країнах, як Канада чи Австралія, Сполучені Штати та Польща, Нова Зеландія та Литва. Українці на території цих і десятків інших держав вже зараз можуть скористатися принципом „канабіс — це ліки“, але на території нашої країни це абсолютно нелегально. Однак громадська дискусія щодо канабісу відбувається і в Україні. І це справедливо. Світ змінюється, і нам потрібно своєчасно робити висновки та вносити зміни в наш соціальний договір», — підкреслюють на Банковій.

В ОП нагадують про те, що «конопля без наркотичного ефекту може використовуватися як ефективне і легке знеболювальне». У медичних цілях канабіс можуть використовувати люди з онкологічними захворюваннями, депресіями, посттравматичними стресовими розладами («що є важливим для військовослужбовців, які повертаються додому з війни», нагадують в ОП).

За оцінками Банковій, «не менше двох мільйонів українців потребують саме таких препаратів».

Що відомо про суть проблеми

За даними порталу ZN.ua, це питання з’явилося в «опитуванні Зеленського» з прицілом на молодих виборців.

«З огляду на, що партія Слуга народу втратила підтримку у старшого покоління, не так, як рік тому, підтримується середнім, але все ще популярна серед молоді, то саме молодих людей необхідно залучити до голосування. Тому в опитування вирішили включити питання, які зацікавлять саме молодих українців. Наприклад, мова може йти про легалізацію канабісу», — зазначив співрозмовник ZN.ua ще до того, як було оголошено перше з п’яти питань президента.

Однак безвідносно до цього проблема легалізації канабісу дійсно є для України актуальною дискусією. За це виступає низка громадських, правозахисних та ветеранських рухів.

У січні 2019 року на сайті Верховної Ради з’явилася петиція на підтримку ідеї узаконити використання марихуани в медичних та наукових цілях. Вона швидко очолила десятку найпопулярніших петицій, серед її підписантів на той момент була в.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун.

В Українській асоціації медичного канабісу вважають, що легалізувати його можна було б за схемою легалізації медичних опіатів: за рецептом суворої звітності, які можуть виписувати тільки спеціальні лікарі. У такому випадку купити канабіс можна було б тільки в спеціалізованих аптеках, які контролює держава. Противники цієї ідеї побоюються «наркоманізації» населення та відкидають концепцію «легких наркотиків» навіть у медичних цілях.

Зараз у Кримінальному кодексі України немає поділу на важкі та легкі наркотики — вони всі об'єднані поняттям «Наркотичні речовини». А стаття 309 КК встановлює відповідальність за виготовлення, придбання, зберігання, перевезення та пересилання канабісу (покарання у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів, виправні роботи до двох років, арешт на півроку, обмеження або позбавлення волі на строк до трьох років).

У квітні 2020 року агентство Рейтинг оприлюднило дані соцопитування, за підсумками якого проти легалізації марихуани в медичних цілях виступили 49% українців. Підтримують таку ідею 39% опитаних. При цьому найбільше підтримують легалізацію канабісу чоловіки (47%), мешканці Центральної та Західної України (41%), а також люди з високим рівнем доходу (45%). У питанні Рейтингу була прив’язка до отримання «додаткових коштів державою для підтримки економіки в період кризи» (чи може заради цього держава піти на легалізацію марихуани в медичних цілях).

5. Чи потрібно Україні на міжнародному рівні порушити питання про використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом?

Позиція ОП

Формулюючи це запитання у своєму відеозверненні, Володимир Зеленський розставив деякі акценти. Дослівно його ідея прозвучала так: «У 1994 році був підписаний Будапештський меморандум. США, Великобританія та Росія надали безумовні гарантії для безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України. А Україна зобов’язалася позбутися ядерної зброї. Чи потрібно Україні, у якої анексували частину територій, підняти сьогодні на міжнародному рівні питання: або всі підписанти меморандуму виконують взяті на себе зобов’язання — або ніхто?».

В ОП пізніше пояснили, що актуалізація положень Будапештського меморандуму може допомогти Україні «створити набагато міцніші переговорні позиції одночасно по Донецьку, Луганську і Криму».

В Офісі президента вважають, що гарантії безпеки Україні були порушені ще задовго до 2014 року — наприклад, у випадку з конфліктом навколо острова Тузла або газових воєн з боку Кремля.

На Банковій наголосили, що світ не відреагував належним чином на такі порушення зобов’язань «одним з підписантів меморандуму, які наростали з роками, привівши в підсумку до прямої збройної агресії».

Що відомо про суть проблеми

Будапештський меморандум (Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї) — міжнародна угода, укладена 5 грудня 1994 між Україною, США, Росією і Великою Британією.

Документ, підписаний після добровільної відмови України від ядерної зброї на початку 90-х, набув чинності з моменту підписання. У 1995 році Генеральна Асамблея ООН затвердила його як офіційний документ, який є обов’язковим до виконання всіма учасниками.

Відповідно до меморандуму США, РФ та Велика Британія зобов’язалися:

• поважати незалежність, суверенітет та чинні кордони України;
• утримуватися від погроз силою чи застосування сили проти територіальної цілісності / політичної незалежності України; ніколи не застосовувати жодну зброю проти України (окрім цілей самооборони або інших причин відповідно до Статуту ООН);
• утримуватися від економічного тиску, спрямованого на те, щоб отримати будь-які переваги або підпорядкувати власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету;
• домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї;
• не застосовувати ядерну зброю проти України, окрім випадку нападу на них самих, їхні території або на збройні сили, а також на їхніх союзників;
• проводити консультації у випадку виникнення ситуації, в результаті якої виникають питання щодо виконання цих зобов’язань.

Пізніше до меморандуму приєдналися КНР і Франція (із застереженнями).

Анексувавши Крим в 2014 році і розв’язавши війну на Донбасі, РФ порушила частину пунктів меморандуму. В останні роки Україна послідовно намагалася звернути увагу світової громадськості на цей факт.

Після приходу до влади Володимира Зеленського ця стратегія стала однією з ключових у спробі чинити тиск на Росію.

У травні 2020 року віце-прем'єр і представник України в мінській ТКГ Олексій Резніков нагадав в інтерв'ю Крим.Реалії, що влада нашої країни очікує на допомогу Великої Британії та США зокрема в питанні деокупації Криму, оскільки підписи їхніх лідерів стоять під Будапештським меморандумом.

«Я знаю, що Леонід Кучма кілька разів піднімав його (питання анексованого Криму). Але російська сторона реагує на це дуже різко аж до того, що встає з-за столу переговорів. Але я точно знаю, що в „нормандському форматі“ і міністр закордонних справ України, і політичні радники піднімають цю тему, вона звучить на рівні лідерів. Дійсно, потрібно працювати для того, щоб створити такий кримський майданчик, що був би не мінським, а, наприклад, кишинівським або брюссельським — але все одно без допомоги західних партнерів нам не обійтися», — пояснював Резніков.

За його словами, за Будапештським меморандумом від Великої Британії та США «ми не отримали очевидної допомоги [у відповідь на агресію РФ] і досі на неї чекаємо»,

«Плюс є ще дві країни, які приєдналися до меморандуму, — Франція і Китай, — нагадав Резніков. — Цікаво, що президент Франції Франсуа Міттеран (у 1981−1995 роках) при підписанні сказав тоді Леоніду Кучмі: „Юначе, вас усе одно обдурять“. На жаль, так і сталося, тому ми глибоко переконані, що західні партнери повинні нам допомагати», — зазначив Резніковкілька місяців тому, що пояснює появу цього питання у списук «питань Зеленського».