Перший з Третьої штурмової. Як Андрій Білецький не став істориком, а створив дві бойові бригади і тепер очолив корпус — профайл NV

Як досяг свого нинішнього результату Білецький? NV дослідив його біографію, яка стане частиною нового редакційного проєкту, присвяченого першим українським комкорам.

Від в’язня до командира

У серпні 2011 року на харківській вулиці Римарська, в офісі націоналістичної організації Патріот України, яку очолював Білецький, сталась стрілянина. Туди завітав місцевий мешканець, який «образився» через деякі висловлювання «патріотівців» в інтернеті. В результаті він потрапив до лікарні, а його опонентів, які також отримали травми, правоохоронці пізніше запроторили до СІЗО.

За день до цього в столичному регіоні МВС почала арештовувати представників Патріоту України, які начебто готували теракт на 20-ту річницю Незалежності, — так почалась відома «справа васильківських терористів».

Білецького, який на той час давно займався опозиційною вуличною політикою, зрештою теж затримали, — в грудні 2011-го лідер Патріоту опинився в СІЗО як обвинувачений у подіях на Римарській.

Понад 2,5 роки Білецький знаходився в харківському СІЗО, і лише в кінці лютого 2014 року, на хвилі Євромайдану, вийшов на волю.

Уже в березні Білецький керував обороною все того ж офісу на Римарській, який атакували проросійські бойовики, що намагались поширити «руську весну» на Харків. Стався справжній бій із застосуванням вогнепальної зброї, з якого «патріотівці» вийшли переможцями.

Так Білецький перейшов до бойової роботи. І створення ним 5 травня 2014-го у Бердянську добровольчого батальйону Азов стало логічним фіналом цього етапу його життя.

У червні добровольці — члени Патріот, націоналісти та футбольні ультрас — провели операцію, яка на роки визначила долю сходу України: вони зіграли ключову роль у визволенні від проросійських бойовиків Маріуполя, який став базою Азову, що згодом перетворився на полк.

Росіяни боялись азовців, і доволі успішно створити їм імідж неонацистів. Так само час від часу оцінювали Азов в західній демократичній пресі та в істеблішменті. Ба більше: навіть в самій Україні ще в 2017 році деякі експерти в провідних ЗМІ використовували термін «неонацистський» для опису полку.

Сам Білецький заперечував зв’язок із нацизмом і використання Азовом нацистської символіки.

Водночас, як пізніше неодноразово згадували «азовці», офіційна влада довгий час обмежувала можливості розвитку полку, — той зрештою здобув визнання як частина Нацгвардії, підпорядкованої МВС, але не мав доступу до важкого озброєння та сучасних західних зразків зброї.

Невидимий депутат

Восени 2014-го Білецький, несподівано для багатьох опинився у Верховній Раді як мажоритарний депутат від одного з київських округів.

Проте до роботи «під куполом» очільник Азову виявився не готовим. За оцінками громадянської мережі Опора, за час свого депутатства Білецький потрапив до числа головних прогульників Ради. Адже за перші два роки парламентської каденції, з грудня 2014 року по листопад 2016-го, був присутнім лише на одному засіданні комітету з питань нацбезпеки, до складу якого входив.

І жоден із поданих ним законопроєктів не було ухвалено.

Статус нардепа Білецький використовував більше як майданчик для медійної підтримки «азовського» руху та ветеранських ініціатив. Водночас від безпосереднього керівництва полком він відійшов, — як виявилось, остаточно.

У 2016-му Білецький створив партію Національний корпус, а роком пізніше — парамілітарні Нацдружини.

Ці дві структури проводили гучні вуличні акції і подекуди навіть вдавались до сутичок із поліцією. Зокрема, Нацкорпус на початку 2019-го спробував увірватись в адміністрацію президента Петра Порошенка, аби добитись засудження Олега Гладковського, першого заступника секретаря Радбезу та колишнього бізнес-партнера очільника держави, підозрюваного у прикритті оборудок в Укроборонпромі.

Підпорядкованість Азову МВС та певна свобода дій представників команди Білецького призвели до того, що деякі політексперти пов’язували діяльність Нацдружин із міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Проте останній, як і представники Нацкорпусу, заперечували подібний зв’язок.

Як би там не було, але парламентська кар'єра Білецького закінчилась так само несподівано, як і почалась, — на чергові вибори до ВР засновник Азову пішов у складі блоку патріотичних сил, але це об'єднання залишилось поза Радою, адже отримало лише 2,15% голосів.

«Я знав Андрія [Білецького] у трьох ролях: у 2014-му як командира Азову, потім політика, і тепер командира корпусу, — розповів NV Микола „Абдула“ Волохов, давній побратим засновника Азову. — Він найкраще проявляє себе саме на війні: це його стихія».

Повернення

До «своєї» стихії Білецький повернуся навесні 2022 року, коли Маріуполь, а з ним і полк Азов, опинились в російській облозі.

Колишній депутат долучився до ризикованої операції, спланованої Головним управлінням розвідки (ГУР) МО, ЗСУ та ветеранами Азову — спроби прориву до Маріуполя та деблокування міста. Тоді колона з 20 одиниць техніки та десантом просунулась на 10−15 км вглиб окупованих земель убік Маріуполя, але була зупинена щільними обстрілами росіян і врешті відступила.

«Тоді дійсно була спроба деблокування, — розповів NV на умовах анонімності один з високопоставлених співробітників ГУР. — Але її перервали, тому що встало питання не тільки заходу в Маріуполь, який був оточений росіянами, але й виходу з нього. Бо вихід був майже неможливий».

Цей провал підштовхнув Білецького до створення нового підрозділу: з добровольчого загону він сформував 3ОШБр.

З того моменту бригада пройшла випробовування декількома найгарячішими напрямками україно-російського фронту і довела свою ефективність. На думку декількох опитаних NV аналітиків, вона зарекомендувала себе як фронтовий «пожежний загін»: демонструє стійкість у тривалих боях, вміло адаптується до сучасних загроз, зокрема дронів, чинить психологічний тиск на ворога і вже стає організаційним шаблоном для корпусної моделі ЗСУ.

Свого часу генерал-лейтенант Марк Герлінґ, екскомандувач армією США в Європі, говорячи про бойовий шлях бригади Білецького, зазначив в інтерв'ю Forbes: «Неможливо захищати все відразу. Саме тому елітну 3-тю штурмову кинули під Авдіївку [у лютому 2024-го] і вона завдала росіянам непропорційних втрат».

Станом на березень 2025-го бригада нараховувала близько 10 тис. бійців та офіцерів.

При її створенні Білецький застосував свої незмінні принципи: чітке управлення, акцент на підготовці, технології та корпоративний дух. «Краще мати 100 добре підготовлених солдатів, ніж 500 погано навчених», — пояснив він NV.

Для нього в роботі з особовим складом важливі чотири речі: командність, ініціативність, саморозвиток і «роби як я».

«Командність — це коли всі підрозділи працюють як одне ціле. Лише тоді виникає синергія, яка забезпечує успіх на полі бою. Але цього недостатньо, треба плекати ініціативність. 95% наших інновацій — результат ідей знизу, а не розпоряджень згори», — каже Білецький.

А потім додає: такий підхід потребує довіри до особового складу й готовності делегувати повноваження. Тому він не тримає поруч людей, які не хочуть рости.

«Можна бути хорошим виконавцем, але якщо ти не розвиваєшся, ти ніколи не станеш лідером. Я працюю з тими, хто горить. Ті, хто не готовий вкладатися на повну, швидко залишають наші командні посади», — пояснює комбриг, що став комкором.

Ефективність цієї моделі видно по результатах. Американський військовий аналітик Роб Лі зазначив виняткові показники Третьої штурмової бригади в боротьбі з дронами: до прикладу, за останні шість місяців вона знищила понад 220 російських БПЛА, серед яких 40 Zala та 29 Supercam. Це, на думку експерта, демонструє глибоку інтеграцію протидронових засобів у бойові підрозділи — рівень, який зрідка досягається навіть у найсильніших арміях світу.

«Сьогоднішні технології говорять про те, що ми багато що дронами заміняємо», — пояснював NV у березні 2025-го Максим Жорін, заступник командира 3ОШБр.

У нового корпусу за його словами, буде свій підрозділ, в якому сконцентрують безпілотні системи: дрони ближньої дії, і дрони дальньої дії, і в тому числі НРК, тобто наземні роботизовані комплекси.

«Досвід Третьої штурмової якраз показує, станом на сьогоднішній день, що НРК — трохи недооцінена історія. І сьогодні взагалі 60% тих НРК, які використовуються в армії, припадають саме на Третю штурмову бригаду», — розповів Жорін. І додав: «А використовуємо ми їх насамперед саме для збереження життя особового складу, перекладаючи на них функції логістики та евакуації».

Акцент на людей відчутний у Білецького. «Ми не просто підрозділ, ми майже сімейна організація. Це створює власний стиль, власну етику й навіть візуальну ідентичність», — пояснив NV він сам.

Це допомагає 3ОШБр проводити масовану рекрутингову компанію: від білбордів на вулицях столиці до власного сайту, де розміщені форми для приєднання, перелік потрібних бойових і тилових спеціальностей, та важливі пояснення.

Бригада шукає українців та іноземців, і навіть пропонує випробувальний тиждень занять, аби кандидат міг зрозуміти, чи здатен він служити.

І рекрутинг йде успішно. «Молодь до нас йшла і до цього [до появи в ЗСУ програми рекрутингу 18−24], ми набирали їх досить активно. І будемо продовжувати це робити і надалі, — пояснював Жорін. — Скажу відверто, що ми здебільшого плануємо спиратись на власні сили, на власний рекрутинг. Тому що сьогодні це найбільше і основне джерело поповнення особовим складом нашого підрозділу».

Своєю чергою Микола Волохов зазначив: з початком повномасштабної війни навіть ті, хто втрачав симпатію до Білецького, знову почали визнавати його авторитет.

Корпус мрії

За словами Жоріна, хоча корпус формується на базі 3ОШБр, проте сама бригада продовжить існування у його складі. Але після формування управління корпусу до неї приєднають інші підрозділи.

Поява корпусу розглядається не просто як адміністративна зміна, а як прорив у підходах до ведення війни. Сам Білецький підкреслює: його корпус — не просто нова структура, а лабораторія змін.

«Головне зараз завершити формування управління і корпусних комплектів: безпілотники, розвідка, медики, логістика. Це ті елементи, які роблять корпус по-справжньому дієздатним», — пояснює комкор.

Принципи Білецького лишаються незмінними: чітке управління, акцент на підготовці, технології та корпоративний дух.

Аналітики британського Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) в одному зі своїх звітів підкреслили: перехід до корпусної структури — це «логічний крок до штабної моделі управління за стандартами НАТО, що дозволяє Україні сформувати гнучкий ударний резерв».

Один з пріоритетів Білецького — навчитися мислити на оперативному рівні, що вимагає іншої шкали відповідальності й стратегічного бачення.

Нова модель, яку він будує разом зі своєю командою, стикається з типовими для української армії проблемами, які сам комкор описує коротко: зарегламентованість, бюрократія та надмірна централізація. «Прийняти рішення централізовано нескладно, а от правильне рішення — дуже складно», — відверто визнає Білецький.

Такі системні слабкості, як низький рівень бойової підготовки та труднощі з впровадженням нових тактичних і технічних рішень, залишаються викликом для ЗСУ. Втім, у 3ОШБр, а тепер у корпусі, їх намагаються подолати практикою, а не словами.

Білецький зазначає позитивні зрушення в бойовій підготовці і пришвидшення інноваційних процесів у ЗСУ, хоча визнає: радянська спадщина системи ще міцно тримає свої позиції.

А Волохов згадує, що Білецький колись зазнавав критики за надмірний контроль. Проте зараз ситуація кардинально змінилася й, за його словами, «той рівень контролю, який зараз підтримує Білецький, абсолютно адекватний і навіть необхідний у сучасних бойових умовах».

«Це корпоративний стандарт», — додає Волохов.

Своєю чергою журналіст Бутусов пояснює, що новий корпус поки перебуває у стані становлення і ще очікує повного комплекту військ та передачі смуги відповідальності. Проте як тільки ці бюрократичні процеси будуть завершені, з'єднання зможе повною мірою розгорнути свої сили на Куп’янсько-Лиманському напрямку і стабілізувати фронт.

Головред Цензор.Нет впевнений, що це значно вплине на перебіг бойових дій.

«Ворог зазнає великих втрат, і наслідки будуть відчутні дуже швидко», — вважає він.