200 тис. грн. за знищений танк РФ. Як перетворити армію на професійну і чим мотивувати бійців — інтерв'ю з Костенком

Тому цей закон направлений на те, щоби ми мотивували людей, професіоналів залишатися і професіоналів підключатися до боротьби. Зараз ідеться не про кількість, а про якість, бо в цьому законопроєкті також виписано і питання підготовки, в нас це є проблемою.

На мою думку, ми не маємо дивитись на комплектування, як нам говорили, сотень тисяч особового складу. Ми маємо говорити про підготовлений особовий склад і чітко вираховувати, скільки конкретно нам їх потрібно, аби ми вели бойові дії.

— Коли ми говоримо про мотивацію йти служити до війська професіоналів, зрозуміло, напевно, це звернення не до тих, хто вже у війську. А хто ці люди, які не в війську, і є професіоналами?

— По-перше, це і ті, хто є в війську. [У моєму законопроєкті] навіть є мотивації для тих, хто зараз мають право на звільнення. А ми ж розуміємо, що зараз можуть мати право на звільнення люди, у яких питання за сімейними обставинами або… За законом є багато підстав, за якими люди можуть бути звільнені. Але якщо вони підходять Збройним силам, Силам оборони, і можуть далі виконувати завдання, для них є мотивація. Кожні шість місяців у них і зарплата може збільшуватись, потім через деякий час вони зможуть використовувати своє право на безмитне ввезення авто. Якщо людина залишається, не використовує своє право на звільнення, їй кожного місяця виплачується винагорода.

Що ми з цього отримаємо? Коли ми звичайного солдата призиваємо, мобілізованого, насамперед йде удар по економіці. Друге: ми бачимо, напруження суспільства, коли ми людей примусово забираємо по мобілізації. Третє: людина потрапляє в армію не навчена, на неї держава має виділити ресурс. Близько 200 тисяч гривень на початковому етапі нам коштує підготувати одного бійця.

Коли людина повернеться у стрій, наприклад, після поранення, або людина виявить бажання проходити далі службу і не демобілізуватись, ми їй додаємо певну кількість [грошей] до заробітної плати. Але це людина вже з певним бойовим досвідом, людина вже навчена і вона далі продовжує службу. Це також один із моментів.

Ми розуміємо, що в нас зараз стоїть питання в тому, що середній вік наших військовослужбовців, думаю, десь далеко за 40. І це видно навіть по підрозділах і військових частинах. І ми маємо проводити інформаційну політику для того, аби мотивувати молодше покоління йти, створювати для них умови. В асиметричній війні, в війні дронів молоде покоління справляється краще, ніж старше. Тому що вони вже росли на нових технологіях, зокрема на комп’ютерних іграх.

Я часто наводжу приклад: [серед знайомих є] один із найкращих бійців — це геймер, якого батьки колись навіть лікували від того, що він був залежний від комп’ютерної гри; зараз він знищив уже більше 100 одиниць техніки.

Тому це молоде покоління має приходити і брати на себе також відповідальність за збереження країни. Для цього в цьому законопроєкті є норми, які говорять про те, що якщо ти підписуєш свій перший контракт, держава тобі платить 120 тисяч гривень, три тисячі доларів…

— Незалежно від того, ти доброволець чи тебе мобілізують, все одно ти отримуєш ці гроші?

— Ні, це коли ти контрактник, коли ти приходиш і підписуєш [контракт]. Ми ж говоримо про професійну армію. Коли ти приходиш і підписуєш контракт, що на найближчі три роки ти не мобілізований, а твоя професія — це військовий. От тоді ти отримуєш.

Ми спонукаємо людей йти на контрактну службу. Я розумію, що ми одразу не побудуємо професійну армію, але паралельно цей процес потрібно запускати. Ми розуміємо, що війна з РФ може бути довгою і ми маємо створювати вже сильну професійну армію паралельно.

І якщо ми будемо все правильно робити, за якийсь час ми можемо вийти на те, що, наприклад, у нас мобілізованих буде якась частина в забезпеченні. Якщо ми будемо нормально мотивувати людей, то всі бойові підрозділи, які потребують серйозних навичок, ми можемо укомплектовувати професіоналами.

Для цього цей законопроєкт і зроблений. Він не є догмою, це питання до дискусії.

Щоби ви розуміли, його підписали більше 70 народних депутатів. І майже у кожного, в багатьох уже були свої пропозиції щодо мотивації. І надання переваги людям, які воювали, які проходять конкурси до державної влади, і інші напрямки. Освіта.

Мільйон з 40-мільйонної країни нас захищає. І от ми маємо вести дискусію, що ці люди, які ризикують, мають мати деякі пільги. І ми для себе повинні прийняти рішення, що ми готові працювати, а якщо постане питання, то платити більше податків, щоби ці люди як еліта, професіонали могли і далі нас захищати. Не висмикнуті з вулиці ТЦК і закинуті в бус, а ті, хто прийшли самі, для кого це професія на найближчі три-шість років.

От дискусію я хочу підняти, щоби ми це обговорювали.

— Поговоримо про конкретні мотивації. У цьому законопроєкті йдеться, що для тих, хто після 24.02 підписав контракт або продовжив його, виплачується одноразова сума: солдатам — 120 тисяч гривень, сержантам і старшинам — 160 тисяч гривень, і офіцерам — 200 тисяч гривень. Крім цього є норма, яку б я хотів прояснити. Військовослужбовці, які під час воєнного стану проходять військову службу не менше 12 місяців, і з яких мінімум шість беруть участь у бойових діях, отримують підвищений оклад із коефіцієнтом 1,5. Тобто їхня зарплата збільшується. Для тих, хто відслужив не менше 24 місяців, і з них рік на передовій, — для них уже цей коефіцієнт складає 2. Чи це буде точне визначення, чи це буде справедливо? А чи вважається бойовою роботою служба, наприклад, підрозділів Сил протиповітряної оборони? Або йдеться тільки про передову?

— Ми розглядали це питання і знали, що воно викликатиме дискусію.

Коли я вам наводив приклад про бригади, які підрозділи в нас найбільше зараз втрачають особового складу… Хочу одразу відмітити: це не вбиті. Багато хто зараз вважає, що в нас втрати просто в цих підрозділах великі. Як правило, є санітарні [втрати]. Залежно від того, де [служать], але саме вбитими у нас втрати невеликі. І часто це завдяки нашим командирам. Звичайно, бувають різні напрямки, але ми беремо в середньому.

З морального погляду, звичайно, кожна втрата для нас — це досить серйозно. Тому ми приходили до того, що маємо мотивувати насамперед людей, які безпосередньо на полі бою. Звичайно, більшість буде визначати Міністерство оборони вже своїми підзаконними актами. Але ми закладаємо це для тих, хто отримує надбавки за безпосередню участь у бойових діях.

Буде так. Людина отримує 20 100 [грн] — мінімальна зарплата солдата. Якщо людина шість місяців пробула на передовій лінії, навіть якщо вона після цього буде відправлена в тил, уже отримуватиме свої 30 150 [грн]. Де би він уже не служив, це в подальшому буде його мінімальна зарплата. Хто відслужив [на передовій] 12 місяців, буде 40 200 [грн], навіть якщо він уже на передній край не потраплятиме, але це буде його стандартна зарплата.

І таким чином у тих, хто беруть участь у бойових діях, коефіцієнт буде збільшуватись. Я ж говорив, цей законопроєкт у більшості для тих, хто знаходиться на полі бою, на першій лінії, в посадках, як ми називаємо. Це для них.

Також [у законопроєкті] є норма про безмитне ввезення автомобілів. Хтось може що завгодно говорити, але це важливо. Я ж коли пишу законопроєкти, як і законопроєкт про списання майна, спілкуюся з солдатами, з командирами, які на передній лінії. І для багатьох це також важливо, тому ми [вписали пропозицію]. Ті, хто 36 місяців відслужать під час повномасштабного вторгнення, матимуть право на 50% [вартості] розмитнення під час ввезення автомобілів для себе.

— Без участі в боях на передовій?

— Так. Ті, хто прослужили 24 [місяці], і з них 12 — участь у бойових діях, ті матимуть безкоштовне, нульове мито на ввезення автомобілів.

Щодо тих, хто отримав інвалідність, і під час АТО, і під час повномасштабного вторгнення. До мене також часто звертаються люди, які отримали інвалідність, зокрема І групи, які кажуть, що вони собі самі ліки купують. Ми не можемо цього допустити. Це вже йде, звичайно, ветеранська політика. Більше ми маємо думати про наших ветеранів. Поки ветеранська політика в нас розкачується, ми маємо їй забезпечити [підтримку]. Тому що від цієї ветеранської політики залежить, чи прийдуть люди завтра захищати країну.

Якщо вони побачать, що людина, яка втратила здоров’я на війні, живе у злиднях і не може сама собі купити ліки, то хто прийде цю країну захищати? Як Маннергейм ще колись говорив: ми маємо створити таку країну, щоб її хотіли захищати. От ми маємо про це говорити.

Тому там є певні суми, які я встановив: від 15 до 25 тисяч [грн] для людей, відповідно до групи інвалідності, які втратили здоров’я на війні. І держава має це забезпечити.

Ми зробили розрахунки, це не є великими сумами. І якщо ми будемо йти цим шляхом, це менше [коштує державі], ніж те, що навіть озвучував президент, що ми маємо мобілізувати 500-тисячну армію — на це нам потрібно 700 мільярдів гривень.

Я вважаю, що нам потрібно брати професійну армію і залучати її до боїв, вести асиметричну війну. 500 тисяч [мобілізованих військових] — це шлях до симетричної війни. Можна таким шляхом піти, питання: чи витягнемо ми його?

Я можу наводити багато прикладів, коли підрозділ, маючи 40 людей, знищує за місяць від 70 або 100 одиниць техніки. Не кожна бригада це робить, в якій чотири-п'ять тисяч людей. От цим шляхом ми маємо йти.

— Ви пропонуєте виплачувати за знищення чи захоплення ворожої техніки доволі солідні суми. Наприклад, за танк від — 200 до 370 тисяч гривень, за літак — 500 тисяч гривень, за вертоліт — 300 тисяч гривень; за зенітно-ракетний комплекс — від 200 до 370 тисяч гривень. Тут знову виникають три проблемні питання. Перше — як будуть виявляти, хто знищив? Друге — я у вас у коментарях прочитав, люди пишуть: замість того, аби воювати та берегти побратима, солдати чубитимуться між собою за преміальні. А третє — так само питання справедливості: піхотинець, який сидить в окопі, просто фізично не має можливості, як, наприклад, оператор БПЛА, знищувати танки. Чи це справедливо?

— Ми про справедливість чи про те, аби знищити ворожу техніку, яка стріляє по тих же піхотинцях?

— Я тут зараз виступаю як адвокат диявола, аби просто проговорити проблемні моменти, ми ж дискутуємо.

— На полі бою, я думаю, піхотинець і сам доплатить, якщо той танк, який по ньому стріляє, буде знищений тим же FPV-дроном чи артилерією.

Якщо боєць знищує танк, має бути підтверджене знищення. Кожного дня я дивлюся доповіді, які є, і сам їх надсилаю часто. Ми зараз легко, при наявності сучасних засобів і технологій, можемо довести, що ти або знищив, або пошкодив ту чи іншу техніку. [У законопроєкті] чітко буде прописано. Міністерство оборони це докрутить. Буде дорозвідка. Після знищення ти маєш надати всі ці матеріали. Після цього вже буде вирішено, що ця техніка знищена, і вона має бути оплачена. Немає жодних проблем, усе це можна зробити, кожного дня ми це спостерігаємо, бачимо, як це робиться.

Щодо грошей. З чого я виходив? Дійсно, виглядає, що все дорого. Я порахував приблизну кількість техніки, яку ми знищили за два роки. Я не беру те, що написано у зведеннях Генерального штабу, взяв половину того, що ми реально знищили, поділив на два, і порахував. Отже на всю знищену за 2023 рік техніку, якби ми виплачували винагороди за кожну одиницю військовослужбовцям, які це зробили, в нас би пішло, увага, 1 мільярд 800 мільйонів гривень. Для держави це невелика сума.

— Два мільярди — це взагалі не виглядає великою сумою.

— Сума, яку ми витрачаємо на марафон (Єдині новини — ред.). Два мільярди було закладено?

— Більше навіть, здається.

— От. А ми виплачуємо винагороди за тисячу танків або тисячу САУ, або 500 РСЗВ, навіть ракети балістичні є, якщо їх знищують. А мотивація? Мотивація для людей не сидіти в окопах, а йти і знищувати, тому що, наприклад, за знищений танк — 10 тисяч доларів. Солдат, який знищить, може собі в селі дім купити. І ця мотивація використовується багато де.

Я вважаю, що це правильна мотивація, бо людині, яка проявляє ініціативу, знищує техніку, ця ініціатива має якось компенсуватися.

Я вважаю, це також мотивація, яка має бути. У нас зараз кожного дня знищують техніку всіма засобами. А коли ще буде держава заохочувати, я думаю, її буде знищено більше.