США скуповують єни на мільярди. Що задумали Трамп і його міністр фінансів

нової хвилі валютних воєн, під час яких країни намагаються підтримати свій експорт шляхом заниження курсів власних валют.

Такі конфлікти справді мають потужний історичний резонанс, зважаючи на їхню роль у руйнуванні світової економіки та загрозі міжнародному миру в 1930-х роках. Держави-переможниці з числа союзників організували Бреттон-Вудську конференцію 1944 року саме для того, щоб запобігти протекціонізму та валютним війнам того типу, які призвели до Другої світової війни.

Такі конфлікти мають потужний історичний відгомін

Однак валютні війни відновилися у 1980-х роках, коли стрімке зростання курсу долара переконало американців у тому, що єна (разом із німецькою маркою) є недооціненою. Ці побоювання дали поштовх численним науковим дослідженням, присвяченим ефективності валютних інтервенцій. Переважна більшість дослідників дійшла висновку, що такі заходи є неефективними. Одиничне втручання може вплинути на ринки лише на короткий час, але в довгостроковій перспективі фундаментальні економічні чинники знову візьмуть гору, і ринковий тиск відновиться. Єдиним довгостроковим рішенням є зміна чинних політичних режимів.

Як у 1980-х роках, так і зараз, спроба Японії усунути глибинні фундаментальні проблеми вимагала б підвищення відсоткових ставок і, можливо, також скорочення бюджетних витрат; водночас США мали б одночасно знизити відсоткові ставки та зменшити обсяг випуску боргових зобов’язань (що передбачало б скорочення їхніх власних бюджетних витрат). Однак жодна зі сторін, найімовірніше, не піде на такі заходи. Прем'єр-міністр Японії Санае Такаїті чітко дала зрозуміти, що, на її думку, відсоткові ставки й так досить високі; до того ж, якщо не станеться різкого економічного спаду, зниження ставок у США лише підживить ейфорію на фондовому ринку та посилить побоювання щодо інфляції.

Цілком відповідно до економічної теорії, єна вже почала знову падати після різкого стрибка, що стався одразу після інтервенції. Для досягнення бажаного для Бессента ефекту щодо обмінного курсу знадобиться дедалі більше інтервенцій, проте ринки ставитимуться до них із дедалі більшим скептицизмом. Оскільки всім відомо, до чого призводять інтервенції, їх, як правило, застосовують лише в екстремальних ринкових ситуаціях. З моменту катастрофи на Фукусімі у 2011 році США не продавали єну, а з часу піку азійської фінансової кризи 1997−1998 років — не купували її.

У будь-якому разі, побоювання щодо валютних і торговельних воєн, ймовірно, не відображають справжніх мотивів адміністрації Трампа, зважаючи на те, що вона відкрито наслідує сценарій 1930-х років у питанні мит. Не варто вірити й власному поясненню Трампа про те, що підтримка єни є «знаком дружби» щодо країни, яка «дуже добре до нас ставилася — за винятком, звісно, Перл-Гарбора». Зазвичай критерієм «дружби» для президента слугує торговельний баланс — виходячи з припущення, що країни з профіцитом, вочевидь, отримують вигоду за рахунок США. Проте експорт американських товарів до Японії у 2025 році становив приблизно 82,1 млрд доларів, тоді як імпорт із Японії сягнув 149,8 млрд доларів.

Зі свого боку, Бессент досить дивним чином згадав поряд із єною й інші недооцінені валюти, зокрема південнокорейську вону та китайський юань. Але якби його справді турбувала доля цих валют, йому варто було б підтримати масштабну міжнародну валютну реорганізацію — перегляд Бреттон-Вудської системи. Насправді єдиним справжнім мотивом Бессента й Трампа є прагнення допомогти Сполученим Штатам. Під час серпневої інтервенції Міністерство фінансів США продавало євро, а не долари, оскільки хотіло дати зрозуміти, що не схвалить ситуацію, за якої Японія (або будь-хто інший) позбуватиметься американських казначейських облігацій.

Загадка того, чому США так занепокоєні падінням курсу єни, має історичні паралелі не з 1930-ми чи 1980-ми роками, а з 1960-ми. У той час Бреттон-Вудська система фіксованих валютних курсів, покликана запобігти валютним війнам, здатним перерости у справжні війни, зазнавала дедалі більшого тиску. Зобов’язання, номіновані в доларах, накопичувалися внаслідок військових витрат США та інвестицій за кордоном, проте найбільш вразливою країною було Сполучене Королівство. Побоюючись «ефекту доміно», за якого фінансова криза у Великій Британії могла б спровокувати атаку на долар, американські посадовці почали розглядати британський фунт як свою «зовнішню лінію оборони».

Сьогодні таку саму роль відіграє єна. Співвідношення державного боргу Японії до ВВП становить 248%, що, вочевидь, є межею можливих державних видатків. У США цей показник становить 122%, а дохідність облігацій зростала протягом усього літа, що відображає небажання інвесторів купувати додаткові державні облігації, привабливість інвестицій у штучний інтелект і погіршення фінансового стану США (якому не сприяла необхідність повернення значних сум, стягнутих як мита, що згодом були скасовані).

Вищі витрати на запозичення ускладнюють становище уряду (у 2025 році обслуговування боргу США поглинуло більшу частку бюджету, ніж витрати на оборону). Вони також призводять до зростання ставок за іпотечними кредитами, автокредитами та кредитними картками, що підвищує ймовірність того, що виборці відвернуться від чинної влади.

Передбачаючи майбутні події, Бессент уже вдався до ще ризикованішого кроку, втрутившись у ринки облігацій, щоб знизити найбільш чутливі з політичного погляду довгострокові ставки. Однак це вимагає збільшення обсягу короткострокових випусків, що призведе до зростання грошової маси та інфляції. Коли ринки усвідомлять, наскільки відчайдушними є дії нинішнього та майбутніх урядів, довгострокові ставки знову зростуть, а «облігаційна авантюра» Бессента виявиться марною. Можливо, це вже відбувається: після початкового зростання цін на облігації, схоже, намітився розворот.

Бессент прагне знову зробити боргові зобов’язання привабливими й дешевими, однак навряд чи йому це вдасться. Наприкінці минулого року він вдався до схожого кроку, щоб послабити іранську валюту, пояснюючи, що це призведе до зміни режиму без введення військ. Чи розглянуть громадяни країн, які вбачають у США загрозу, можливість застосування аналогічної стратегії та чи розпочнуть вони атаку на єну й долар? Можна вигадати й гірші способи домогтися зміни режиму у Вашингтоні.

Оригінал

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Авторське право: Project Syndicate 2026