Наркотики і штурми «на нозі». Наступ РФ на Борову стримується лише силами Третьої ОШБр. Що там відбувається — інтерв'ю з комбатом

Тому так, для росіян ці висоти дуже важливі. Навіть якщо згадати Другу світову війну і інші війни, росіяни завжди намагаються захопити саме панівні висоти, взяти під вогневий контроль логістику і нарощувати вогневий вплив по Збройних силах України.

— У DeepState кажуть, що 10 тисяч російських військ зібрано на цьому відрізку фронту. Це багато? Чи це стандарт-норма зараз?

— Насправді це досить багато, враховуючи ту кількість ще й техніки, артилерійських систем та інших засобів, які є на нашому напрямку. Це багато, так, дійсно.

Відповідно до даних розвідки, до [інформації] військовополонених, які потрапляють в полон до бійців 3-ї окремої штурмової бригади, кожен тиждень ворог на нашому напрямку отримує поповнення від 200 до там 400−450 осіб.

Вони проходять двотижневу підготовку безпосередньо в РФ, потім їх перекидають на окуповані території України, ще тут йде посилена підготовка два тижні. І після цього ці бійці направляються одразу на передову.

Що це дає? Насправді це дає свій ефект, тому що люди необстріляні. Вони не розуміють, що таке активна фаза бойових дій, що таке дійсно ефективний вогневий вплив з боку артилерії України. Тому навіть якщо вони зустрічаються з потужним вогнем нашої артилерії, з потужним вогнем стрілецького озброєння, то особовий склад дещо не розуміє. Тобто «це нормально» і вони продовжують просуватися.

Неодноразово були підтвердження від самих військовополонених про те, що вони використовують наркотичні речовини, які не дають якихось галюцинацій — просто зникає страх у особового складу Російської Федерації, і тому їм не так страшно йти в бій. І також скоро, думаю, буде відео, як солдати Російської Федерації продовжують наступати після того, як відірвало руку, дуже сильно пошкодило ноги, повзуть буквально з автоматами і продовжують штурмувати.

— Тобто це не якась накрутка в пропагандистському режимі, що вони «упороті наркомани, які лізуть в бої під кайфом», а реальна істина? Отак воно є?

— Так, це, звичайно, реально. Наприклад, штурмова група — п’ять осіб, яка просувається у бік наших позицій. Починаємо наносити вогневе ураження з мінометів різного калібру. З п’яти ми робимо двох 200-х (мертвими — Ред.). Три військовослужбовці продовжують рух. Вони не зупиняються, вони не залягають, а продовжують рух. Один з трьох військовослужбовців був вражений FPV-дроном, тобто 200-й його на шмаття розірвало. Два солдати продовжували рух. Після того у стрілецькому бою вже один з двох був знищений і один взятий в полон. Але тільки через те, що в нього були важкі кульові поранення, він просто фактично не міг вже пересуватися.

— DeepState повідомляє про 450 одиниць військової техніки, з них 200 — артилерійських систем. Залишається 250 на бронетехніку. 250 одиниць бронетехніки і 10 тисяч військ — це виходить по 40 солдатів на одну машину. З одного боку, це підтвердження того, що у росіян недостатньо бронетехніки. З іншого боку, 250 одиниць — це доволі таки багато. Як працює ця математика?

— 250 одиниць — ББМ (бойових броньованих машин — Ред.) разом з танками — це, дійсно, дуже багато.

Щодо математики. 40 одиниць особового складу на одну одиницю техніки — це не зовсім так, як є насправді. Що робить ворог? Проводить аеророзвідку, починає завдавати вогневе ураження по наших передових позиціях. Після вдалого або невдалого вогневого впливу на наші позиції ворог починає проводити штурмові дії, використовуючи виключно піхоту, тобто «на нозі». Це штурмові групи від чотирьох до 12 осіб в одній групі, залежно від рельєфу та місцевості, на яких проводяться ці дії.

Якщо мають успіх, намагаються закріпитись, ми їх вибиваємо. Якщо успіху немає, то противник відтягується, знову ж завдає вогневе ураження, використовуючи велику кількість боєприпасів, снарядів (з цим проблем у ворога немає), а потім штурм повторюється знову. На одну позицію таких штурмів за день може бути від двох до восьми, до 10.

Якщо ворог розуміє, що певні позиції понесли певні втрати, тоді він намагається вже зробити невеликий прорив на техніці. Таких проривів було декілька, але через якісну роботу наших розрахунків FPV, через якісну роботу наших ПТРК-розрахунків, ворог розуміє, що він буде працювати на знищення техніки.

Якщо піхотні штурми будуть мати досить вагомий успіх у ворога, то одразу за цими штурмами вже розпочнеться великий механізований наступ.

— DeepState писали, що було б не зайвим для 3-ї штурмової підкріплення надати для того, щоб не відбулося цього прориву до Борової. Воєнний журналіст Юрій Бутусов теж звертав на це увагу, мовляв, Третя штурмова тримає цей напрямок, і там дуже хороші рубежі для максимального знищення окупантів. Він, до речі, навів статистику, про яку ми ще далі поговоримо: за місяць боїв у зоні відповідальності 3-ї штурмової втрати окупантів склали — 866 осіб ліквідовано, 1720 поранено, це дві з половиною тисячі. По суті, це мінус половина бригади мирного часу. Але не завадило би надати підкріплення, щоб не сталося чогось подібного, що сталося свого часу із Авдіївкою, з Очеретиним на покровському напрямку. Я не знаю, наскільки вам з руки говорити про такі рішення, тому що це, звісно, рішення нашого командування, тим не менше думаю, що, напевно, від поповнення ви б не відмовилися. Чому воно потрібно і чи можете ви, наприклад, однією бригадою утримувати цей напрямок?

— Дивіться, по-перше, смуга, яку займає 3-тя штурмова бригада, вона досить велика, як для однієї бригади. У нас в країні загалом є велика проблема, коли роблять доповідь, говорять: ситуація важка, але контрольована. Після кожної такої доповіді минає час і ситуація з важкої, але контрольованої стає неконтрольованою.

На жаль, ми на упередження майбутніх проблем не працюємо. І я вважаю, що за час повномасштабного вторгнення РФ вже якось можна було б трішки краще працювати на упередження. Тобто, якщо навіть DeepState показує, що це один з напрямків основних зусиль ворога, то можна все-таки підкидати резерви і відходити від того, щоб надсилати якісь додаткові сили лише коли вже все втрачено — основні позиції, основна лінія оборони і коли вже йде повний хаос на лінії бойового зіткнення.

Тому так, насправді, підкріплення нам необхідне не для того, щоб ми передали комусь смугу нашої відповідальності 3-ї ОШБр і кудись вийшли, а для того, щоб більш ефективно тримати наші позиції, більш ефективно знищувати ворога і завдавати йому якомога більше втрат. Саме для цього підкріплення було б дійсно дуже непогане.

— Тоді повернемося до тієї статистики, яку Юрій Бутусов наводив: 866 ліквідованих окупантів за місяць, 1720 — поранених. Я не бачив, чи є підтвердження цього від бригади, це Юрій наводив такі дані. Але ви можете сказати, так це воно чи ні, з одного боку. А з іншого боку, якщо це так, то 2500 втрат росіян — це багато чи мало?

— По-перше, я думаю, що статистична похибка — десь на 5%, максимум 10% як в плюс, так і в мінус дійсно може бути. Але згадаємо відео 1-го механізованого батальйону з підтвердженими загиблими росіянами. На жаль, не всіх загиблих росіян можна реально зняти, зафіксувати на відео, тому що частина залишається в завалених бліндажах, в завалених окопах, в лісистій місцевості, де також активно працює наша артилерія та інші засоби. Тому, так, плюс-мінус це відповідає дійсності.

Чи багато це, чи мало? Звісно, це багато. Проте багато — я спираюся більше на досвід нашого підрозділу та втрати безпосередньо України в цій великій повномасштабній війні. Адже у росіян проблем з мобілізацією, з надходженням нового особового складу, з якісним поповненням проблем взагалі ніяких немає. Для них це проблема? Так! Велика? Ні. Чи будуть підтягувати резерви? Звичайно будуть. Чому? Тому що можуть без питань це собі дозволити, як і використовувати велику кількість артилерійських систем, використовувати велику кількість мін та снарядів. Ось так.

— Володимире, ще щодо взаємозв'язків різних напрямків на фронті. Харківський напрямок, де тривають бої, якось взаємопов'язаний із тим, що зараз відбувається у напрямку Борової? Можливо, це хитромудре питання. У моїй голові складається логічна картинка, що окупанти мають якийсь план перед початком харківської операції. Вони планують прорватися кудись, до якоїсь точки А. Ця точка А має загрожувати точці Б. Точкою Б у цьому випадку є, наприклад, куп’янський напрямок, той же самий боровський напрямок. Це все одна, скажімо так, ділянка фронту. Харківського прориву не відбувається, але натомість відбувається формування ударного кулака на Борову, як другий елемент виконання цього плану. Але при цьому все це відбувається за якоюсь інерцією. Логічно було б, не досягнувши успіху на Харківщині, не йти на Куп’янщині. Чи правильні ці логічні взаємозв'язки? Чи все ж таки це дві окремі, незалежні одне від одного операції?

— Дивіться, стовідсотково росіяни на оперативному та стратегічному рівні планують та діють значно краще та ефективніше за нас. Це моя особиста думка. Це, по-перше. По-друге, будь-які дії на усій смузі фронту в російсько-українській війні, так чи інакше, особливо з боку росіян, вони розплановані. Просто так ніхто нікуди резерви не кидає.

Для чого це може бути? По-перше, це сковування наших сил, сковування інших бригад. І це не дасть можливості перекидати Збройним силам України ті чи інші підрозділ на підсилення того чи іншого напрямку. Тому я вважаю, що стовідсотково плани у росіян є. Це робиться не просто так. І є ще й чіткий план по реалізації їхнього задуму.

— Командир 2-го штурмового батальйону 3-ї ОШБр Дмитро Кухарчук напередодні висловився, що наближається критичний момент війни. Чи погоджуєтеся з таким судженням? І якщо так, то в чому він буде полягати?

—  Насправді частково з ним погоджуюсь. Чому критичний? Тому що найближчим часом, мені здається, ми всією Україною зможемо спостерігати, хто більше бажає перемоги у цій війні - Росія чи Україна. У кого союзники більш сильніші. Тому що Росії допомагає не лише Китай, це й інші країни.

Ми подивимося. Росія дуже сильно наростила свою промисловість: ВПК починає в три зміни працювати вже дуже давно по ремонту та відновленню техніки, [випуску] ракет, снарядів. Тому найближчим часом ми подивимося, чия перевага буде на полі бою.

Плюс згадаємо за ту саму мобілізацію. Не дивлячись на всі втрати з боку Російської Федерації саме в живій силі, не дивлячись на те, що навіть із зарплатою не все гаразд, [яка по факту не така] як їм обіцяють, у них з мобілізацією проблем немає. У нас з мобілізаційним ресурсом проблеми, звісно, є. Набагато сильніші, ніж у росіян.

Також у нас є проблеми загалом в країні з резервами, які проходять ефективну підготовку. І це не лише БЗВП (базова загальновійськова підготовка — Ред.) для військовослужбовців солдатського та сержантського складу. Це також підготовка штабів усіх рівнів, які знаходяться в резерві.

Тому час, дійсно, покаже, на чиєму боці буде перевага.