На вагу срібла. Чому гроші РФ — це рубана гривня, чим шаги відмінні від копійок і на чиї монети жалілись запорожці — дослідник нацвалюти

— Як з’явилася назва української гривні?

— Гривня в принципі за своєю назвою — найстаріша грошова одиниця центрально-східної Європи.

Гривня — унікальна грошова одиниця, такої назви ніде немає. Вона походить від жіночої прикраси, яка замикається в загриві від гриви, від шиї, — срібного обруча. Його робили за ваговим стандартом. І гривня виникає як вагова одиниця. Така історія характерна не тільки для українців, а також і для чехів, для німців, для британців, для євреїв. Тобто, це абсолютно нормально: шекель — це теж вагова норма. Виходить, що гривня виникає взагалі в європейському і світовому контексті розвитку національних валют.

— Гривня — це вага. Скільки там грамів було?

— Це була вагова норма, втілена в металі: 160 г київська і 200 г інші види (чернігівська, новгородка). Це було класичне втілення в монеті вагового стандарту, щоб легше було торгувати.

— А рубль коли з’явився?

— Майже в той самий час, трішки пізніше. Тільки він був частиною гривні, її половиною. Рубль формував рубану частину гривні і потім став рахунковою нормою на 100 г.

Гривня зародилась у Давній Русі. Потім вона не зникає, а починає бути ваговою нормою. І всі інші монети карбуються на норму ваги гривні, це фігурує в документах. А відроджуються гривня вже в Українській Народній Республіці.

— Але тоді були карбованці?

— І карбованці. Один карбованець дорівнював двом гривням. І дорівнював 200 шагам. А гривня дорівнювала 100 шагів. Тобто були три номінації. І карбованець був парітетний російському карбованцю Тимчасового уряду.

Шаг — це була назва дрібної монети, просто народна.

— А як виникла ця назва?

— Від польського «шеляг», який виник із «шилінга» англійського. І від нього ж пішли і норвезькі «скілінги», і наші «шаги». Це спрощення в українській мові оцих «шелягів». Відповідно, дрібна монета стала асоціюватися зі словом «шаг».

— А копійки як з’явилися?

— Власне, копійка для нас несе ворожу сутність колоніальної системи. Тому що вона походить із Москви. У нас був «злотий», «осьмак», «гріш», «шаг», «чех» і «шеляг». А у них був «рубль», «полтіна», «алтин», «копійка», «дєньга», «полушка». Тобто, це інший світ.

— На московську систему мали вплив татаро-монголи, тюркські народи?

— Так. Оце ж із їхньої мови й походить та грошова система. Тобто перші московські монети, так звані «дєньга» і «пуло», срібна і мідна монета, походять від Орди. Від «данга» і «пула», які карбувалися там. Данг — це похідне від дірхам, з арабського світу.

Тобто виходить, що ось ця східна лінія й Орда породили оце «дангі», «дєньгі», «дєньга», монету «дєньга», і «пуло». І від цього походить російське слово «дєньгі».

— А українське «гроші»?

— Від чеського «гроша».

— Ще про рубль, — це була половина гривні. Як вона рахувалася?

— Рубали гривню навпіл. І ставала стограмова норма. А потім почали з’являтися злитки, які стали складати сто грамів.

— А коли рубль був прив’язаний саме до гривні?

— В Давній Русі. Такий рубль — це X, XI, XII століття. Тобто рубана гривня була саме рублем. А вперше рубль в реальній монеті з’являється 1664 року за Олексія Михайловича [другий московський цар з династії Романових, володарював у 1645−1676 роках]. Перший пробний рубль. Такий, до речі, в Києві є в історичному музеї. Їх всього 10 штук. І вони дуже рідкісні. Тому що їх накарбували шляхом того, що взяли європейські талери і нанесли на них нове зображення. І завищили його ціну. І, відповідно, ринок не сприйняв це все.

— Знову вкрали, так?

— Так. Там це стабільна історія. Крадіжки за XVII століття — це єфімки, рублі Олексія Михайловича.

Ось яскравий приклад дій московських царів. За Олексія Михайловича впроваджують мідну копійку. Ідея була в тому, щоб вона забезпечила оплату жалування населенню. Але податки збирали срібною монетою. Відповідно, у Московії через рік виник колапс, бо в людей не стало срібла, аби платити податки. Навіть доходило до такого, що ці мідні монети почали покривати сріблом шляхом ртутної амальгамації, щоб їх видати за срібні. І була обіцянка влади, що ці монети будуть курсувати один до одного, тимчасово, поки немає грошей.

А потім стався бунт в Москві 1662 року, який вимагав повернути срібні монети. І прийняти мідні монети за рахунок срібних один до одного, як і обіцяли. І влада пішла на поступки. Знаєте, за яким курсом прийняли? Один до ста. Тобто люди сто разів втратили свої накопичення. Це дуже нагадує 1991 рік, коли було проведено знецінення рубля.

— Які гроші використовували в Запорізькій Січі або взагалі в козацтві?

— Було багато іноземної монети. І є теорія про існування власної монети, але її ніхто так і не знайшов. Тобто монети окремої не було. А є припущення, що козаки монету фальшували. Багато було підробок в той час, понад 1%. Уявіть, якщо зараз кількість підробок вимірюється менше десятка на мільйон банкнот, тоді це був 1% від всієї грошової маси. Це неймовірно величезна кількість.

Але довести це фальшування теж не можна, щоб це було якось систематично і масово.

— Козаки користувалися різними грошима?

— Так. Вони користувалися монетою польською. Якщо беремо XVII століття, то це монети [короля] Сигізмунда ІІІ. Згодом це монети його наступників Владислава, Яна Казимира. Частково це монета турецька. Були також монети кримські. І, до речі, про це часто забувають, — що козаки торгували з кримськими татарами: вони брали оплату оренди пасовиськ на Бердянщині; торгували, купували сіль, продавали туди худобу. Тобто у них з Кримом були постійні економічні контакти.

— А кримські татари використовували свої монети?

— Так, вони платили своїми грошима. І козаки їх брали: кримська монета відома на Запоріжжі, на Миколаївщині, Херсонщині, Бердянську. Весь південь, власне, був заповнений кримською монетою. Козаки навіть раз поскаржилися польському королю, що не можуть сплатити якісь податки через те, що кримські купці розрахувалися настільки неякісною монетою, що взагалі нею неможливо платити. Вони скаржилися, що ми або не беремо такі гроші, або давайте нормальні гроші, — польські чи якісь золоті монети. І дійсно в Кримському ханстві якість монети падала, і в XVIII столітті там монети стали дуже неякісними.

— Як тоді вдалося зберегти назву «гривня» аж до часів УНР?

— В цій всій системі розрахунків верховною, вищою одиницею була срібна гривня: тобто, 200 г срібла будь-якими монетами. Нею обраховували, наприклад, побудову якогось маєтку.

— Це було на території сучасної України?

— Так, це Гетьманщина, Запоріжжя. І навіть в Польщі гривня була в документах: частина польських земель також її використовували.

— Що сталося з гривнею після того, як Січ була зруйнована?

— На систему грошової лічби це суттєво не вплинуло. Монети, як були, так і залишилися. Єдине, що, змінилися політичні обставини, але гроші такі самі і лишилися.

Від 1770 року з’явились російські монети: рублі, мідні дрібні монети — ті самі копійка, дві копійки, дєньга. Але монети турецькі також залишалися в обігу, і монети польські 1760-х. І дуже багато їх було, і мідних, зокрема.

Проте потім сталися політичні зміни і економічна система почала їх відчувати. Але оці монети так і залишилися, — населення продовжувало ними користуватися. Хоча посилився вплив російської монети, — вже в 1800-ті роки, після знищення Запорізької Січі, її розформування. Хоча до середини того століття люди постійно користувались і талером, європейською монетою, а в документах вживались терміни шаг, гріш, копійка, рубль. Лише потім російська монета все завойовувала.

— Як сталося, що в УНР відновили гривні?

— Михайло Грушевський, як історик, писав дослідження. Я читав його листування, вже чеський період. Але так як він народжений в Галичині, то у нього і корона фігурує, і злотий, крона, флорін, гульден, геллер, — австрійські назви. І найцікавіше, що він легко пише, наприклад: на фінансування журналу треба там тисяча корон, — знайдемо вам в Києві тисячу корон. В Києві, це на той час Російська Імперія. А виявляється, що цілком нормально це було.

— Тобто він був ініціатором відновлення гривні.

— Ідейним натхненником. Власне, він розумів, що є гривня. Шаги люди вживали в розумінні пів копійчаної монети. Це була народна назва постійна, вона нікого не дивувала. Грушевський тому і визначив, що має бути гривня, і вона має бути із золота, срібла. Але він орієнтувався на грошову систему Австро-Угорщини. І написав, власне, що має бути 20 і 10 гривень із золота, за аналогією з коронами Австро-Угорщини, і мають бути шаги з тим самим номінальним рядом, як і геллери: один шаг і п’ять шагів і так далі.

— За часів УНР замовили друкування гривні за кордоном, але не встигли її отримати?

— Не встигли зробити монету. Вони хотіли зробити друк гривні в Німеччині, в Берліні він відбувся. А монети хотіли карбувати в Лейпцигу. І в Лейпцигу запропонували продати обладнання, на якому їх карбували. І навіть можна було його придбати. Але привезти в Україну його було неможливо. Ми ж поступилися територіями. І ми пішли іншим шляхом.

— Ми — це…

— Фінансове керівництво України, міністр Борис Мартос, пішли таким шляхом, що треба було дуже швидко наповнити ринок дрібними грошима. Тому що монетний голод відчувався, не було дрібних грошей. Бо ціни на 1918 рік ще так сильно не зросли. І, відповідно, треба було швидко зробити грошей. Як це зробити? Є такий вид грошей, як розмінна марка. Це банкнота. Тобто це грошовий знак, який друкується швидко. А найшвидша технологія — друк поштових марок. І, відповідно, для того, щоб забезпечити ринок цими знаками, взяли технологію поштових марок, надрукували типографським чином знаків з перфорацією. Тобто це замінник монети.

— І назвали шагами.

— Так, назвали їх шагами. Але багато людей не дивлячись казали, що це ж поштова марка. Насправді клеїти їх на конверти заборонялося, хоча випадки були. Це різновид грошового знаку, який друкується швидко.

— До якого часу тоді ходили гривні?

— Фактично до 1921 року. Тобто більшовики, прийшовши до влади, не одразу вилучили всі гроші. Вони заборонили частину грошей, а частину залишили: залишили 50 шагів, 50 карбованців, 10 карбованців і деякі знаки, які були випущені більшовицьким урядом. Але і деякі приватні гроші використовували до 1920-х.

— Приватні гроші?

— Була компанія, яка через те, що не було грошей, почала випускати власні грошові замінники. Жетони, чеки, бони, різні сурогати. Їх видавати своїм покупцям, а потім приймати у них же й назад. Такі були в Харкові — там були чеки товариства «Автокредит».

Але й інші грошові проєкти існували. Наприклад, Карпатська Україна, яка існувала короткий період 1939 року. Там обрали президента — Августина Волошина, там обрали герб, прапор і державні атрибути. І там був проєкт розробки власної грошової одиниці: гривня, яка ділиться на 100 шагів. Ескізи цих шагів, 50 шагових монет, нагадують срібляники Святополка. Тобто художник, який їх зображав, надихався монетами Великого Князівства Київського.