«Позиція Путіна: навіжений психопат». Що відбувається в Кремлі, які дві сили конкурують там за вплив і чого чекати Україні — Преображенський

Це видно і з висловлювань Віткоффа й Кушнера — вони хочуть розпочати тристоронню зустріч хоч у якомусь форматі. Як і раніше, є нав’язлива ідея підписати якийсь документ і пред’явити цей документ американському істеблішменту й суспільству.

Щодо Росії, то Росія вела наступ увесь рік, результати цього наступу несуттєві, а подекуди навіть негативні. Це зовсім не те, що вони хотіли б продемонструвати. До того ж відбулося перенесення війни на територію самої Росії в такому масштабі, якого, у принципі, не було за весь час війни.

Це серйозно змінює ситуацію і вже призвело до певного коригування позиції американців. Зараз Росія намагається переконати всіх, що це тимчасова ситуація, вона перебудується, вона вирішить проблему з дронами за допомогою сучасніших засобів. І нібито ця зима буде для України найстрашнішою, якою вона коли-небудь була, — вірити в це чи не вірити, і залежно від цього поспішати з переговорами чи не поспішати з переговорами — опція відкрита. Путін останнім часом активно демонструє, що готовий до різкого загострення ситуації. І це вже відома позиція: «тримайте мене семеро, я божевільний психопат». Я або дуже боюся, або дуже вас ненавиджу і зараз застосую ядерну зброю.

— Ще до візиту американських переговірників, Росію відвідав голова ЦРУ Реткліфф. Чи є його візит потенційно пов’язаним із такою декларованою поведінкою Путіна і наскільки, наприклад, ризики війни в такому випадку загрожували або загрожують не тільки Україні, але й іншим країнам Європи?

— Ми не знаємо, про що точно йшли розмови, але можемо відслідкувати, що сталося потім.

Сталася зміна позиції Німеччини, яка визнала, що є об'єктом атак із боку Росії. Насправді, у минулі роки таких провокацій з боку Росії було більш ніж достатньо. Багато разів у Німеччини цілком були підстави для того, щоб почати згортати відносини з Кремлем і серйозно займатися власною безпекою.

Вони цього не робили, а тут одразу закрили Російський культурний центр. Після візиту американців до Москви раптом почали вживати якихось заходів, іти на розрив стосунків із Росією, і це безперечно політична позиція, бо визнати за сукупністю фактів російську гібридну агресію могли і раніше.

Я думаю, що це результат саме цього візиту. Не все так прямолінійно, як про це говорять, що Росія нібито збиралася на когось напасти й мало не вводити війська. Скоріше, Росії висунули претензію, що її гібридна війна вже стає нестерпною. Кремль, найімовірніше, видав стандартне — узагалі нічого не знаємо, ви нас на гарячому не спіймали. Відповідно, на це послідувала реакція. Якщо ви не хочете по-людськи, тоді будемо ось так.

По-друге, йшлося про спроби якось домовитися щодо Ірану. І результати цього напевно ще будуть помітні, так чи інакше, навіть якщо ми їх зараз не бачимо.

По-третє, це була передача послання, що американцям потрібне відновлення перемовин. Їх не влаштовує поточна позиція Росії, яка зовсім вже демонстративно ігнорувала спроби розпочати якесь конструктивне спілкування. Все це зрештою дозволило знову відправити Кушнера та Віткоффа не тільки до Києва, а й до Москви, щоб продемонструвати, нібито там ведуться якісь переговори.

— У Росії за тиждень відбудуться вибори до Державної думи РФ IX скликання. Про що ці вибори в країні без виборів?

— Вибори в Росії зараз не є жодною точкою перелому. Російське суспільство чітко показало, що його дійсно хвилює лише припинення війни.

Як тільки псевдопартія Яблуко висунулася на вибори з гаслом За мир!, то в той же момент, абсолютно незалежно від того, хто там у цій партії, що це за партія і що величезна кількість людей узагалі вже забула про її існування, вона різко почала зростати, щонайменше, у впізнаваності. Було, очевидно, що це може піти в геометричній прогресії і російське суспільство відчує, про що воно насправді.

І якби ці вибори були справді виборами, то на них основний вибір був би між продовженням війни та її припиненням і більше половини населення Росії безумовно б підтримали припинення війни. Як росіяни свого часу підтримували й дуже симпатизували Дональду Трампу в той момент, коли він намагався розпочати так звані переговори, і була надія, що він змусить Путіна війну закінчити.

Але те, що сталося з Яблуком — партію зняли з виборів, а її кандидатів арештовують у регіонах, — показує, що ніякого вибору нема. Тому населення ці вибори не цікавлять, воно на них не реагує і в нього сформувалося відчуття, що вплинути на ситуацію неможливо — війна триватиме. Навіть якісь інші питання, які хвилюють росіян, як дефіцит і подорожчання палива, на ці вибори неможливо занести. Тож результат — загальна пасивність щодо них.

Нинішні вибори — це навіть не опитування про підтримку війни, це ритуал присяги — ми, ті, хто проголосував, погодимося з тим, що війна триватиме і далі, і будемо розділяти усі її ризики.

Мобілізаційна функція в цьому, безумовно, є. Крім цього, у межах електорального спектаклю зберігаються деякі адміністративні функції, відбувається перерозподіл влади.

Тобто регіональні еліти все одно між собою вирішують, кого вони делегують до Державної думи. Однак угруповання в оточенні Путіна — ФСБ або його власна адміністрація — будуть змагатися за контроль над Держдумою, вирішувати, кого делегувати туди, чиї люди там сидітимуть і хто збиратиме гроші, які внесе значна частина тих, хто платить за участь у виборах.

— Зазвичай символічне оновлення влади виборами дає кредит для непопулярних рішень. Які з них імовірно буде ухвалювати Кремль — масова мобілізація, підвищення податків?

— Перше, що точно буде діяти, — це посилення репресій у самій Росії та на окупованих територіях, але швидкість прямо залежатиме від того, хто після виборів утримає контроль над внутрішньою політикою — ФСБ чи Адміністрація президента. Якщо ФСБ, то тоді, найімовірніше, репресії стануть швидшими і жорсткішими.

Друга історія пов’язана з мобілізацією, кількість мобілізованих буде зростати. Я, звичайно, як і раніше, вважаю, що це аж ніяк не буде відкритою новою хвилею мобілізації, і вона справді не потрібна. Єдине, що викликає сумніви, — це публічна заява Путіна про те, що мобілізації не буде, бо Путін завжди бреше.

Будуть облави, будуть дійсно когось за межі країни не випускати, але при цьому нічого додатково не оголошуватимуть, просто фактично повісток почне надходити більше. Я думаю, що військова мобілізація поєднуватиметься з громадською мобілізацією. Тобто оточення Путіна все ще наполегливо намагається будувати нормальне тоталітарне суспільство, а не ось цей постмодерн, який у них постійно виходить.

Вони хочуть, щоб люди слухняно ходили нормальним строєм, як у Радянському Союзі за часів їхнього дитинства і юності. І раз у раз намагається відтворити цю модель, хоча розумні люди всередині системи пояснюють їм, що відтворити цю модель уже неможливо. Але це їх, я думаю, найменше хвилює у цьому випадку.

— Яким може бути відсоток явки на ці вибори без вибору?

— Я б виходив із того, якою була відносно реальна явка під час іншої виборчої спецоперації, коли Путін перепризначав себе президентом.

Тоді я намагався серйозно це проаналізувати й підрахувати. У мене виходило, що реальна явка на виборчі дільниці, з урахуванням масштабу фальсифікацій і того, наскільки поширеним було електронне голосування вже тоді, становила від 12% максимум до 17−18% виборців.

Усе інше було домальовано. Тобто це голосування на підприємствах, де ніхто нікуди не ходив, де поставили позначки на бюлетенях, можливо, навіть не ті, хто проголосував.

Військові частини, психіатричні лікарні, навіть не вчителі. І з цих 12−17% приблизно половина була умовною опозицією, яка на виборах в Думу навряд чи буде активно голосувати, особливо після заборони Яблука.

Немає сенсу намагатися голосувати за якусь іншу партію. Графи «проти всіх» немає, викидати бюлетені теж немає сенсу. І найголовніше — нинішня система стала практично повністю електронною. Притому ця електронність дуже умовна. Не важливо, хто і як проголосує, ця система абсолютно спокійно відобразить будь-який результат.

Отже, явка буде ще нижчою, десь 10−12% тих, хто реально прийде на виборчі дільниці по всій країні.

Владу це цілком улаштовує, бо владі треба показати картинку, що щось відбувалося, щоб потім розпочати боротьбу за інтерпретацію результату. А інтерпретація результатів — це завжди один із найважливіших процесів у всіх цих виборчих спектаклях. Бо, не зважаючи на те, що жодних виборів не було і більша частина суспільства це раціонально розуміє, треба переконати суспільство, що хтось прийшов і проголосував, і більшість суспільства все одно підтримує чинну владу. При тому підтримує не пасивно, сидячи вдома, а активно. Ось. І ось це важливий процес.

Російські аналітики кажуть, що 15% — це межа фальсифікації, але це межа там, де взагалі відбуваються вибори. У Росії все, що відбувається, — уже не виборча процедура.

— Росія після виборів. Чого чекати Україні?

— І в Україні, очевидно, чекати спроб з боку Росії максимально ускладнити її життя взимку і дотиснути до капітуляції або поразки. Вони, принаймні Путін, цілком серйозно вірять, що такий шанс у нього є. Відповідно, слідкуйте за тим, як Росія озброюється, що відбувається з Білоруссю і чи вдалося її включити до складу потенційної наступальної сили. І чи готує Росія якесь нове рішення, щоб переломити нинішню позиційну війну. Бо поки війна позиційна, безглуздо намагатися її виграти.