Концентраційні табори — це місця рабської праці, що така спокуслива. Серед багатьох інших цілей, радянська влада використовувала працю в’язнів концентраційних таборів для будівництва каналів та розробки шахт. Нацистська німецька система концентраційних таборів дотримувалася тієї ж логіки — тільки у її капіталістичній версії: вона залучала підприємства з перспективою отримати недорогу робочу силу.
Ми знаємо це і не маємо жодних виправдань, аби не діяти.
Що буде далі в США?
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Працівників-«нелегалів» заберуть до таборів. Можливо, вони самі працюватимуть у таборах, як раби, на урядові проєкти. Але, швидше за все, їх запропонують американським компаніям на спеціальних умовах: наприклад, одноразова виплата уряду без необхідності виплати заробітної плати чи пільг. У найпростішому варіанті, і, можливо, найімовірнішому, утримуваних людей запропонують забрати компаніям, на які ті просто працювали. Їхнє перебування в концтаборі буде представлено як чистка або легалізація, за яку компанії повинні бути вдячні. Трамп вже заявив, що це ідея, назвавши її «відповідальністю власника».
Слід пам’ятати, що привабило хімконцерн IG Farben до Освенцима
Нам слід пам’ятати, що привабило IG Farben (найбільший виробник хімічної продукції у нацистській Німеччині) до Аушвіца (Освенцима): прибуток. Але, звичайно, в американській історії є прецеденти жорсткої експлуатації, включаючи, але не обмежуючись історією рабовласницького рабства. І рабство не є повністю незаконним у Сполучених Штатах. Тринадцята поправка дозволяє рабство, хоча б як покарання за злочин. Люди, яких називають «нелегалами» або «позбавленими громадянства» (та інші категорії, яких, безсумнівно, незабаром вигадають), будуть прирівняні до злочинців.
Якщо режим Трампа спробує поневолити таких людей у великих масштабах, це призведе до судового розгляду. Але очікування на правильне рішення Верховного Суду, м’яко кажучи, не замінить дії. Було б добре, якби існувало чітке законодавство, що забороняє рабську працю за будь-яких обставин. Але такий закон навряд чи буде ухвалений без руху, що за ним стоятиме.
Влада ставить перед американцями спокусу широкомасштабної співпраці у фашистській дегуманізації. Але це не означає, що ми повинні це робити. Це сфера, де дії окремих людей, громадянського суспільства, професій та компаній можуть бути вирішальними.
Перша дія проста. Генеральні директори повинні зараз, цього літа, цього місяця, наступного тижня, підписати зобов’язання не використовувати робочу силу з концентраційних таборів. Це може бути щось просте: «Від імені своєї фірми я обіцяю не використовувати робочу силу з концентраційних таборів і не співпрацювати з жодною фірмою, яка це робить».
Я вже чую перше заперечення: «занадто рано». Якщо цього не зробити зараз, деякі американські компанії почнуть використовувати рабську працю з концентраційних таборів, а інші стверджуватимуть, що вони також повинні робити те саме, щоб не втрачати конкурентоспроможність чи цінність для акціонерів, чи щось таке. Будуть знайдені відповідні евфемізми, і все незабаром здаватиметься нормальним. Але все зміниться. Ми всі будемо причетні. І ми всі будемо більш вразливими.
Друге заперечення: «це політика». Так, це політика. Створення мережі концтаборів — це дійсно політика. Це політика, серед іншого, покликана втягнути бізнес у фашистський порядок, нормалізуючи дегуманізацію. Це політика, яка створює стимули для того, щоб дедалі ширші групи людей виводилися з-під правового захисту, виходячи з логіки, що це необхідно для економічного зростання. Якщо не зробити висновків з минулого, якщо не заявити про принциповість, то дешева робоча сила корумпує компанії та їхніх акціонерів, а також їхніх споживачів
Хоча генеральні директори повинні діяти першими та з чіткою ясністю, всі в цьому задіяні. Американці, які роблять покупки, тобто більшість із нас, повинні уникати компаній, які використовують робочу силу з таборів. Американці, які інвестують, не повинні інвестувати в компанії, які використовують робочу силу з концентраційних таборів. І, як і генеральні директори, вони можуть вживати публічних заходів. Вони можуть підписати зобов’язання не інвестувати в компанії, які використовують працю концентраційних таборів.
Як і будь-яка ініціатива, ця може піти далі. Концтабори є й в інших країнах, і ми також не повинні купувати у компаній, які отримують на них прибуток. Зараз в існуючих американських в’язницях існує примусова праця, і це неправильно. Але зараз ми стикаємося з серйозною зміною в тому, як функціонуватиме США. Якщо ми зможемо відреагувати, ми зможемо спиратися на перемогу тут, щоб створити більше свободи для більшої кількості людей.
Цій політиці слід дати назви за те, чим вона є. І проти неї слід протестувати за те, чим вона є. Але окрім назв та протестів, ми повинні усвідомлювати, як люди та компанії втягуються прибутком та мовчанням у нормалізацію жаху.
Просте підписання петиції може здатися непропорційно малою реакцією на величезне фінансування американських концентраційних таборів. Але саме невеликі рішення зараз відкривають широкий, яскравий простір для дій у майбутньому. Якщо ми втратимо ці можливості, цей простір закриється та темніє.
Переклад NV
Публікується з дозволу автора
Вперше надруковано на snyder.substack.com