Кількість і кучність балістичних ракет, що Путін кидає на Київ протягом однієї ночі, прямо пропорціональна кількості заголовків у західних медіа про військову і економічну слабкість Росії і обернено пропорційна «успіхам» російської армії на фронті.
Дуже кучно пішли статті в західній пресі про те, що у Володимира Путіна швах з економікою. Навіть незважаючи на подарунок від Дональда Трампа у вигляді дорогої нафти і частково знятих санкцій. Тут тобі і бізнес, який наголошує, що для порятунку економіки потрібно зупиняти війну. І чутки чи факти про те, що російські Центробанк і Мінфін наважились прийти до Путіна в бункєр і заявити йому, що грошей на війну немає.
В останнє віриться дуже важко. Бо якось все скоріше буде нагадувати старий анекдот про сина, який буде менше їсти на тлі здорожчання алкоголю. Та й рідко коли російські чиновники виявляли таку хоробрість і не виходили потім через відкриті вікна.
Хоча, може, коли це відбувається в бункері, де немає жодного віконечка, через який міг би залетіти український дрон, то наважитись легше.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Проте кучність статей говорить про те, що відчуття кризи, що невідступно насувається на російську економіку, присутнє. І ті, у кого воно з’являється, почали дуже охоче ділитись цим відчуття із західними журналістами. І якщо відкинути традиційну параною і підозрілість, присутню кожен раз, коли справа стосується Москви, то це не може не радувати. Особливо на тлі надприбутків, що отримує російський бюджет від війни в Затоці. Тим більше, що повністю ще всі доходи бюджету поки не відображались. Бо є часовий лаг по податках, і деякі податки платяться раз на квартал.
То що ж сталось?
Все дуже просто. Війна — це дуже дорого. І поки в тумбочці було багато грошей, накопичених за 25 років дорогої нафти, Путін мав гроші на війну. Але гроші в тумбочці закінчуються. І треба робити вибір — як фінансувати війну. Бо лишилось зовсім мало.
Найкращий момент для виходу з війни Путін вже впустив
Те, що відбувається, є цілком очікуваним. Російська економіка вже рік як почала стагнувати. Що також було пов’язано з витратами на війну, які розігнали інфляцію. Щоб приборкати інфляцію, підняли облікову ставку, роблячи єдиний можливий вибір для раціонального економіста. А висока ставка не тільки придушила інфляцію, але й задушила економіку. Плюс санкції. Плюс загальний настрій. Плюс проблеми з інтернетом. Це все наклалось після.
І от в результаті в країні-агресорі реальні доходи населення в 2026 році почали падати. В той час як в Україні вони продовжують зростати. Хоча війна неймовірно більше вдарила саме по економіці України.
Насправді, Путін впустив момент виходу — коли Трамп, тільки-но обраний президентом, запропонував йому золотий міст. Для всіх навколо це зробило б Путіна переможцем. Навіть після провалу 2022 року. Але він не взяв пропозицію.
І тепер ситуація щодня погіршується. І Путін просто не може виступати з позиції сили. Мова не тільки про стагнацію російської армії на фронті і дефіцит палива в Криму. Знов-таки, в першу чергу про економіку. Яка дуже часто є результатом очікувань. І коли криза погіршує очікування, вони самі по собі поглиблюють кризу. І все рухається вниз у пошуках дна. Але дна немає, поки йде війна.
В Україні часто тиражують помилкову тезу, що Путіну потрібна війна, щоб тримати економіку на плаву. Бо є якась економіка військового часу. І є витрати на виробництво зброї і гроші російським солдатам. І без цього російська економіка заглохне.
Але тут важливе не «Війна», а «Витрати». Власне, коли у вас є гроші і ви волієте їх витрачати, не принципово на що. Ви можете стимулювати економіку неефективно, спалюючи гроші у війні. А можете, якщо ці гроші у вас є, вкладати в інфраструктуру, робити масштабні проекти, зменшити податки, і набагато краще ту саму економіку стимулювати. Не кажучи вже про те, що завершення війни поверне надію на «нормальність» у росіян. А ці надії підживлять інвестиційну активність.
Але знов-таки. Ключове — наявність грошей. У випадку України — є ЄС. І можливість підвищувати чек. Причому поки ЄС не використовує всі свої можливості. Навіть в контексті заморожених російських активів. Але гроші є.
А якщо їх немає? В звичайному світі тоді ви обмежуєте дефіцит бюджету, скорочуєте витрати. Але з війною так не працює. Війна завжди голодна. Завжди потребує нових грошей. І виходить, що єдиний варіант тоді — це запускати друкарський верстат. Що стане дуже гучним сигналом для всієї економіки, що ситуація буде погіршуватись і далі. І ще швидше.
А ці очікування спровокують прискорення падіння.
Чи означає це, що Путін зараз точно зупиниться?
Звісно, що ні. Погіршення в російській економіці йде поступове. Завтра трохи гірше, ніж сьогодні. А через місяць буде не сильно й гірше. ніж завтра. І Путін завжди може думати, що в нього ще є час зірвати стоп-кран.
Але це і є пастка. Бо найкращий момент для виходу він вже впустив.
Хоча Путін може так не думати. По-перше, тому що вірить, що Україна може не витримати першою. Вірить на основі карт, які йому малюють його посіпаки. Він вже відверто каже, що в західній пресі розповідають байки, а він один знає правду.
По-друге, тому що Трамп, який постійно дарує щось Путіну. Минулого року подарував шанс вийти з війни переможцем. Цього року подарував дорогу нафту. З таким Санта-Клаусом завжди чекаєш наступного Різдва в надії на диво.
А поки надія є, Путін буде продовжувати. Що б йому там не розповідали нудні фінансисти.