«Джерелом проблем з голосуваннями у Раді і реформами є Зеленський». Розмова з Каленюк про парламентську кризу

Що роблять НАБУ і САП? Розслідують топкорупцію. Одна зі справ, яка вистрелила в кінці грудня минулого року, стосується саме масових хабарів, роздачі додаткового грошового утримання для народних депутатів у конвертах.

Це стосується кількох фракцій — Слуги народу, Батьківщини. Тільки Батьківщину, [лідерку партії Тимошенко] Юлію Володимирівну запідозрили в тому, що вона роздавала ці конверти. Депутатів від Слуги народу запідозрили в тому, що вони брали в конвертах гроші. Ще цікаво, від кого, у мене є підозри, від кого.

Депутати шукають винних. Насправді вони мають подивитися на себе у дзеркало, запитати, на кого вони взагалі працюють. Вони працюють на народ України. Їх обрали українські громадяни, люди. Під час воєнного стану і повномасштабного вторгнення вони зобов’язані не шукати причини, чому не голосувати за євроінтеграційні закони, а просто мають ходити на роботу, натискати кнопки, вивчати законопроєкти і не показувати пальцем на НАБУ і САП.

— Вийшло інтерв'ю Андрія Мотовиловця, першого заступника голови фракції Слуга народу. Він сказав, що ключова проблема парламентської кризи полягає в тому, що «слуги народу» втратили ядро. Це коли э якась критично важлива кількість депутатів, які голосують за закон, 226, цього ядра нема. І серед іншого причина полягає в тому, що депутати бояться. П’ятьом депутатам Слуги народу НАБУ вручило підозру, інші бояться, тому неохоче дають голоси, адже їх можуть запідозрити у тому, чи не брали вони за цей голос конверти. Але я бачила коментар від НАБУ на цю тему. Там повідомили, що закон України не передбачає якоїсь відповідальності за суть голосування. Відповідальність настає, якщо ти, будучи депутатом чи депутаткою, за це голосування брав гроші. Мені здається, все дуже очевидно. Уся ця історія мене наштовхує на думку, чи не бояться саме ті, хто брав або давав конверти, тоді їм є чого боятися.

— Я тут із вами згодна. Але яким чином їх урятує неголосування за наступні закони, я не розумію.

У них зараз хороша оплата [праці], вони собі підвищили зарплати до п’яти тисяч доларів на місяць, їм не потрібно зараз брати конверти. Якщо є законопроєкти, що стосуються нашого євроінтеграційного руху або законопроєкти щодо вимог МВФ, інших наших міжнародних донорів, за рахунок яких ми взагалі виживаємо як країна, то вони просто повинні робити свою роботу. От і все. За це НАБУ не притягуватиме їх до відповідальності.

Гроші в них є, ми їм платимо ці гроші. П’ять тисяч доларів на місяць — це достатня винагорода за те, щоби народний депутат приходив до парламенту, натискав на кнопки і голосував за законопроєкти, необхідні для держави та народу України.

— А що б могло виправити цю ситуацію? Ви чули, мабуть, заяву президента Володимира Зеленського. У відповідь на те, що депутати втомились і налякані, він запропонував змінити закон про мобілізацію і дати можливість депутатам піти на фронт. Існує думка, яку озвучують депутати від опозиції, що такою заявою президент лише посилив страх, втому і парламентську кризу.

— Те, що немає голосів у парламенті за критичні закони, — це, зокрема, відповідальність президента Зеленського, адже він привів більшість парламенту у стіни Верховної Ради.

І коли він розповідає, що депутати дуже погані, а він такий хороший, він також уникає своєї відповідальності, адже під його брендом, під його обіцянками ці народні депутати зайшли до парламенту. І він має знайти спосіб, як із ними домовитись для того, аби вони голосували.

Адже раніше чомусь вдавалося домовлятись, якимось чином знаходилися голоси за знищення НАБУ і САП, за цей уряд, який зараз ті ж народні депутати дуже критикують. Але вони, хочу нагадати, голосували за цей уряд. Вони голосували за генерального прокурора, який нападав на НАБУ і САП.

Коли Зеленський розповідає, що депутати мають піти на фронт, дає популістичну пораду, яка, звичайно, сподобається українським людям, але в мене питання: а хто мобілізуватиме на фронт самого Зеленського? Бо дуже багато кроків для нашої євроінтеграції мав би зробити сам президент.

Депутати не голосують — окей, а чому Зеленський не виконує свої обіцянки і не подає до Верховної Ради необхідні для євроінтеграції закони? Наприклад, законопроєкт про Державне бюро розслідувань, він його обіцяв подати ще до кінця січня. Щось, можливо, не так у Зеленського працює в стінах на Банковій?..

Або ще приклад. Нам для євроінтеграційного поступу потрібно зробити реформу органів Генпрокуратури, зокрема змінити порядок призначення генпрокурора. Я вже чотири рази подавала петицію на сайт президента про те, щоби звільнити чинного генпрокурора, який атакував НАБУ і САП, ініціювати законопроєкт із реформи органів генпрокуратури, так президент її навіть не реєструє.

Щось не працює на Банковій. Але я не бачу закликів президента, аби його працівники на Банковій мобілізувались. [Колишній голова Офісу] Андрій Єрмак, бачимо, обіцяв піти на фронт і не пішов. Міндіч, «Цукермани» (фігуранти корупційного скандалу в енергетиці — Ред.), друзі президента тримають оборону в Ізраїлі.

Усе це дикий популізм. Президенту потрібно перестати гратись у такі загравання з українським народом і піти принаймні поговорити зі своєю фракцією. Мені здається, є дуже багато варіантів у президента, як змусити або переконати свою фракцію голосувати за необхідні для держави закони.

— Президент буквально лякає фронтом, даючи зрозуміти, що це щось ніби страшне: якщо вам так важко в Верховній Раді, то буде ще гірше. Мені здається, це навіть із погляду інформаційної кампанії мобілізації дуже погана історія. Хоча багато хто погоджується з тим, що було би добре, щоб еліти показали приклад і депутати по якійсь, можливо, ротаційній або лотерейній системі тимчасово долучилися до фронту. Але, можливо, починати варто не так, як це почав президент, не знаю.

— Ви слідкуєте, можливо, ви чули з уст Зеленського про мобілізацію багато разів, але я почула чи не вперше.

Президент — верховний головнокомандувач. Про важкі теми для суспільства має говорити саме президент. А мобілізація — одна з найважчих тем для суспільства. І про необхідність ротації тих, хто вже понад чотири роки служить, хто добровольцем пішов, про мобілізацію нових людей, про патріотичне виховання у школах, аби системно працювати над нашим військом, його поповненням і відпочинком виснажених. Президент уникає цих дискусій, бо вони непопулярні, незручні.

І коли президент лякає фронтом свій парламент, який він же привів до влади, він не додає бажання і довіри до президента. І посилює цей наратив, що фронт — це якесь покарання. Ні, фронт — це не покарання, служба у військах має бути честю. І варто почати також із себе, зі свого близького оточення.

Я не бачу, хто би зі близького оточення президента, з його друзів, на фронті був. 95 Квартал, ми бачимо, де Міндіч (в Ізраїлі), далі дуже багато військовозобов'язаних у 95 Кварталі не мобілізовані. Але то таке. Президент ухиляється від відповідальності.

Це гра у футбол. «Винен парламент, — каже президент, — давай, мобілізуйся, парламенте». А потім парламент каже: «Винен президент, він із нами не говорить, НАБУ і САП на нас посилає». Це все просто пусті дешеві маніпуляції.

Ми маємо бути свідомими. Навіть якби президент хотів мобілізувати народних депутатів, без змін до закону, які мають прийняти народні депутати, це неможливо. Тому якось треба змінювати дискусію з популізму до якогось конструктивного діалогу і розмови.

Але дійсно, президент має почати із себе: подавати законопроєкти, які необхідні для євроінтеграції, говорити зі своєю фракцією.

А уряд, до речі, постійно розповідає нашим міжнародним партнерам, що ми не можемо приймати євроінтеграційні закони, тому що такий поганий парламент не хоче голосувати. Мені здається, і уряду, і Зеленському дуже вигідно списувати на парламент відсутність реформ.

Але джерелом проблем відсутності голосувань і реформ у нас є Володимир Олександрович Зеленський, наш президент, у якого більшість у парламенті і ця більшість сформувала уряд, який зараз функціонує.