Пекельне похмілля російського народу. Що чекає на Путіна після Курської області

«Київських бойовиків знищують у районах Курського прикордоння». Хочуть зробити вигляд, що це не в самій Росії, а десь у Курську. Де цей Курськ? Чорт знає де, там пара бойовиків якихось бігає, але не українських, а київських. А доблесні збройні сили РФ їх там уже до нігтя притиснули і добивають. Ось так це виглядає в повідомленнях російських офіційних ЗМІ.

Тобто, жодного іноземного вторгнення з їхнього погляду бути не може, оскільки в російській офіційній міфології, це Володимир Путін — той, хто крутий, хто ходить із танками до сусідів, коли захоче, куди захоче. А сусіди при цьому, згідно з російською офіційною міфологією, повинні тремтіти і з жахом просто думати про Путіна. Вся міфологія, вся легітимність Володимира Путіна базується на тому, що він крутий, що путінська Росія сильна, що безпека залізна, що це брила, це скеля, що миша там не пробіжить, комар не пролетить. Уже тиждень триває іноземне вторгнення, зупинити це вторгнення ніхто не може, жодного опору воно не зустрічає, військ немає, сил немає, що далі робити — незрозуміло, що там відбувається теж не дуже зрозуміло, якісь бабки кричать, що нас покинули, якісь солдати в полон здаються, чорт забирай-що відбувається.

Там Путіну все прощають, поки він перемагав

Підривається не просто якийсь важливий елемент віри Володимира Путіна, підривається наріжний камінь усієї його міфології, усієї міфології нинішньої путінської Росії. Добре, у вас немає свободи, немає якихось прав, але безпека вам гарантована настільки, що навіть Америка боїться вас, не кажучи вже там про Україну. Тому, власне, ось саме через те, що підривається основа основ, не можна говорити про наявність іноземної армії на суверенній території РФ. Тому що сам факт наявності цієї армії перекреслює все те, що Путін і його пропаганда називали головними досягненнями його 25-річного правління. Збройні сили України на території Росії це просто хрест-навхрест перекреслює старанно культивований всі ці роки образ Володимира Путіна. Самого Путіна обнуляє.

Але довго дурити голови, навіть знати росіянам не вийде. Хоча, звичайно, росіянам простіше, вони перебувають у такій інформаційній бульбашці. Але в якийсь момент, знаєте, все-таки іноземна армія — це іноземна армія. Ігнорувати її наявність дуже-дуже важко. А тут цілу армію, щоб вичавити, потрібна своя армія. Потрібно, щоб своя армія перемогла, а вона перемогти не може. Тому й проблемки виникають. Тому нібито факти починають вилазити з-під килима, куди старанно прагнуть їх замести. І в якийсь момент, я впевнений, до тих росіян, які живуть у місті Суджа, або в місті Льгов, або в місті Курчатов, уже почало доходити, що брешуть їм по телевізору. А скоро і до всіх інших почне доходити, що там не купка бойовиків. І що це не якесь курське прикордоння. А це армія іноземної держави перебуває всередині РФ. Повільно, але неухильно рухається в напрямку Москви, майже не зустрічаючи опору з боку російської армії.

Ось що відбувається насправді. Саме такою є реальність на даний момент. І момент колективного усвідомлення цієї істини, я підозрюю, може стати для російського народу дуже травматичним. Це не викличе бажання йти на мітинги, але це просто стане дуже болючим моментом. Дивіться, на мій погляд, це буде схоже, знаєте, на що? На те, як якщо в якоїсь людини виходить із важкого запою або з якогось пекельного наркотичного тріпу, прокидається під парканом із пекельним похміллям, зі зламаними кістками, з головою, що тріщить від болю, з вивернутими кишенями, де не залишилося жодних грошей. І взагалі без поняття, де він перебуває. І ось зараз у цій ситуації опиниться російський народ. Тобто, він зіткнеться з реальністю. І в цій реальності він, можливо, зрозуміє, що Володимир Путін не тільки почав війну, а й він її програє, причому програє на своїй території. І для РФ-народу це буде дуже-дуже боляче.

Знаєте, там Путіну все прощають, доки Путін перемагав. Або робив вигляд, що перемагав. Або навіть пропаганда давала людям можливість вірити в те, що він перемагає. Але коли перебувають іноземні війська на російській території і просуваються вперед до Москви, у цій ситуації робити вигляд, вірити в те, що Росія перемагає, вже неможливо. І ось зараз цей момент починає досить швидко наближатися.

Я так кажу, тому що досить добре пам’ятаю 1990-ті роки, коли після військових провалів у Чечні підтримка цієї війни в суспільстві обвалилася практично до нуля. Дуже швидко. І слідом за цим обвалився рейтинг Бориса Єльцина. Начебто, як нормально до нього ставилися, деякі його навіть любили. А потім, коли через Чечню просто в нуль обвалилося, усе впало. Буквально всі стали ненавидіти Єльцина, вимагати припинення війни тощо. Тоді бойовики провели операцію, встановили свій контроль над містом Грозний — усе, рейтинг війни, Єльцина обвалився. Це відбувається завжди. Це взагалі закон політичної природи. Тому що якщо ти починаєш війну, якщо ти хочеш отримати військову легітимність як військовий лідер, то ти зобов’язаний у цій війні перемагати. Інакше хана твоїй легітимності. Кілька серйозних поразок, або навіть одна велика поразка, і все, тебе всі ненавидять, ніхто в тебе не вірить, усі в тебе плюють. І не тому не вірять і плюють, що пацифісти і хочуть миру. А тому що перемоги хочуть, поразки ніхто не хоче, не прощає, тому тільки перемога потрібна. І якщо ти нападаєш на когось, то ти зобов’язаний вигравати, інакше тебе скинуть і тебе розтопчуть.

Якщо ти захищаєшся, тобі можуть пробачити поразки, тому що ти не був готовий тощо. Але якщо ти напав, то від тебе вимагають тільки перемог. А ось сам факт вторгнення або появи, або як завгодно говорити, збройних сил України на території Росії, це величезна поразка в менталітеті російського народу. Вторгнення іноземних військ на територію Росії, це сама по собі катастрофа. Тому Кремль робить вигляд, що його не відбувається, що немає ніякого вторгнення, і тому всім заборонено говорити, що воно є. Але ситуація на землі скоро не залишить варіантів. І це головна проблема Кремля. Він міг конструювати реальність у Росії, доки він там був єдиною дійовою особою. Але коли з’являється ворожа армія, у якої своя реальність, ось тут твоя вигадана реальність відразу ж напарюється на реальну реальність і розвалюється. І тому, я думаю, дуже скоро, дуже скоро в Росії почнуться серйозні проблеми.

Ну і давайте про ситуацію в Курській області, що там відбувається і до чого це веде. Там зараз реалізуються сценарії Харківського наступу у вересні 2022 року, коли в пролом у російській обороні хлинули високомобільні українські війська. Зараз у Курську область втягнулися групи спецназу. Там же місцевість переважно лісиста, і якщо дорога йде через ліс, то не так складно влаштувати засідки. Таким чином знищують усі підкріплення, які Росія намагається туди направити.

Блокпости і гарнізони російські блокують до підходу основних українських сил і залишаються в оточенні, як правило, вони потім здаються. Там усе скрізь просто кишить українськими дронами, триває цілодобова розвідка ближнього і середнього тилу противника. Російська армія в цьому регіоні взагалі була від самого початку не дуже численна, вважала, що це безпечний напрямок, що туди ніхто не полізе, тому що просто бояться Росії. Але, як з’ясувалося, це не так.

Був такий цікавий момент. Стояли строковики, а за спинами строковиків підрозділ Ахмат кадировський. Вважалося, що він дуже боєздатний. Але щойно пролунали перші постріли, ці ахматівці сіли у свої автомобілі і поїхали назад туди, де вони базуються. Тобто, російська армія там ледь присутня, і те, що ті підрозділи, які присутні, призовники якісь, паралізовані абсолютно, зв’язку немає, підкріплення не йдуть, їх убивають просто на підходах, командування в них толком теж там немає. Підсумок, цілком закономірний такого становища: йде там масова здача в полон російських солдатів і офіцерів. Призовники розумно чинять, вони воювати не вміють, до бойових дій не готові, тому не дуже зрозуміло, якого дідька чинити опір до останньої людини. У результаті, як я сказав, кілька сотень полонених. Там навіть в української армії виникла проблема з транспортом, що так багато було полонених, що не дуже зрозуміло було як їх вивозити звідти. Самі, до речі, полонені (часто ось їх показували), вони навіть не встигали злякатися, вони навіть не дуже зрозуміли, що відбувається.

У глави генштабу РФ Валерія Герасимова зараз проблеми. Його звинувачують у бездіяльності, у тому, що він не запобіг наступу ЗСУ. Так от, він дав команду телеканалу «Звезда», і той показує мало не в прямому ефірі колони російської військової техніки, які їдуть звідкись там у Курськ. Причому можна абсолютно легко ідентифікувати, де саме ці колони їдуть, що в цих колонах, які озброєння, яка бойова техніка, скільки людей і так далі. Тобто, російський телеканал «Звезда», бажаючи показати, що Герасимов щось робить, розкриває для України й узагалі для всього світу свої сили і засоби, які спрямовуються в Курську область.

До речі, лають ці колони, звичайно ж, у російських Z-telegram-каналах. Кажуть, ви що, не розумієте, що не можна їздити колонами під час війни. А інші їм відповідають, що насправді інакше не можна їздити. Дивіться, чому, пишуть. Якщо пускати ці вантажівки з особовим складом по одній, їх легко знаходять і знищують дрони, або вони потраплять у засідку тим самим українським спецпризначенцям і їх там розіб'ють по одній ще швидше навіть, ніж цю колону. Тому тут незрозуміло. По одному пускати — дрони переб’ють або спецназ. Групи пускати, колони пускати — знищать HIMARS. Загалом, не дуже зрозуміло, що зараз росіянам робити. Вони перебувають у великому сум’ятті і в паніці, незрозуміло, як бути далі, що робити.

Я думаю, що така ситуація відбуватиметься і далі, принаймні до того, як у Курській області з’явиться яскраво виражена чітка лінія фронту. Але тут який прикол: встановити цю лінію фронту можна тільки в тому разі, якщо туди буде направлено багато російських військ. Але там велика територія, потрібно реально багато військ, щоб склалася лінія фронту. Так от, людей цих туди можна у великих кількостях направляти тільки колонами, а колони потрапляють під удари і, відповідно, лінія фронту не створюється. Така рекурсія виходить. Що більше ви військ відправляєте, то більші у вас втрати, то менше шансів створити лінію фронту.

Ну і зараз багато хто запитує — навіщо, навіщо все це потрібно було. Учора російські джерела повідомили, що почалося перекидання російських військ до Курської області з-під Часового Яру, тобто з Донбасу. Таким чином, ми бачимо, що як мінімум один результат у цього наступу є. А на Донбасі вкрай важка для української армії ситуація. Тому будь-яке ослаблення збройних сил Росії на цьому напрямку — це дуже-дуже добре. Ось цей Курський наступ здорово здатен зараз полегшити життя тим українським солдатам і офіцерам, які воюють на Донбасі. Тому що звідти забирають артилерію, авіацію, реактивні системи залпового вогню і особовий склад і відвозять усе це, через Липецьку область, через Ростовську область і через Бєлгородську область — у Курськ. Насправді, тільки заради одного цього, напевно, варто було починати такий наступ. Тому що на Донбасі ситуація дуже-дуже важка.

Ну, а для Росії все це, цілком імовірно, зараз обернеться необхідністю проводити нову мобілізацію. Така ситуація була, пам’ятаєте, 2022 року після катастрофи, яку росіяни пережили в Харківській і Херсонській областях. Я вам скажу так. Якщо зараз, в умовах цієї кризи, Путін іще й оголосить нову мобілізацію, то може воно все, як то кажуть, в одну точку скластися. І ось це невдоволення іноземним вторгненням і нездатністю російських військ зробити хоч щось, і очевидною панікою, у якій перебуває зараз Володимир Путін (коли він заслуховував Герасимова, сидів собі губи кусав), — ось це все може призвести до виникнення якоїсь досить серйозної політичної кризи. Я, звісно, не можу гарантувати, що так і буде, але події розвиваються саме в цьому напрямку. Я прямо відчуваю, як воно туди сходиться і, мені здається, Володимиру Путіну зараз дуже-дуже важко, йому є чого боятися і про що хвилюватися.

Більше слухайте у відеоблозі Івана Яковини на Radio NV