На тлі скандалу з Леонідом Волковим — керівником політичних проєктів ФБК — хотів би нагадати про свою позицію: сама суть цих «політичних проєктів» — у нормалізації наявного в Росії режиму.
До цієї нормалізації доклав руку ще засновник ФБК Олексій Навальний, коли ходив на «Русские марши» — це і була нормалізація російського нацизму, яка в майбутньому допоможе Путіну сформувати «патріотичне суспільство» для агресивної підтримки війни проти сусідів.
І «розумне голосування» — теж нормалізація. Нормалізація комуністів, жириновців та іншої нечисті як реальної альтернативи режиму і «Единой России». Хоча це все дурість і брехня.
І «Крим не бутерброд» — теж нормалізація
І «Крим не бутерброд» — теж нормалізація, нехай навіть Навальний перед смертю і відрікся від цих своїх поглядів. Тому що сама постановка питання передбачає дискусію між агресором і жертвою про статус окупованої території і заклик ураховувати позицію колаборантів.
І навіть акцентація на боротьбі з корупцією — теж нормалізація. Тому що головна проблема Росії — зовсім не корупція, а відсутність можливості громадян уплинути на владу з будь-якого питання, тоталітарний тиранічний режим, агресивний і моторошний. І мені цікаво, а якби цей режим не крав, а просто так ігнорував би власних громадян, саджав їх до в’язниць і вбивав би українців — усе було б добре?
Можливо, Навальний в останні місяці життя мав можливість переоцінити всю хибність своєї позиції. Але його соратники явно не готові до такої переоцінки. Нормалізація триває, тепер уже в застосуванні терміна «денацифікації» до тих, хто зі зброєю в руках бореться проти путінського режиму в той час, як Волков розігрує кипучу діяльність. І в презирстві до представників українського керівництва як до провінційних недомірків, яких і порівнювати не можна з «елітою великої Росії». Неважливо, з якою елітою — кремлівською або фбківською, важливо — не можна порівнювати з тими, кому вдалося переїхати в Москву і навіть утекти з Москви. З гопотою.
І у вимозі позбавити російських громадян відповідальності за війну. І в небажанні підписувати Берлінську декларацію, щоб, не дай Б-г, не втратити вигаданий електорат. І це вже не приватне листування Леоніда Волкова, це політична позиція Юлії Навальної і всього ФБК.
І я абсолютно не розумію, чому потрібно називати опозицією цю частину російських емігрантів. Насправді це звичайний симбіоз чекістських агентів із корисними ідіотами. Потрібно навчитися називати речі своїми іменами.
Текст опубліковано з дозволу автора