Минулого тижня на запрошення The Aspen Institute Kyiv виступив на поважному зібранні членів спільноти. Питання було про сценарії майбутнього. Ось дуже коротко моя відповідь.
Перед нами в майбутньому три основних розвилки: Війна, Гроші, Люди. Саме в такому хронологічному порядку.
1. Війна. Очевидно, наше майбутнє залежить, передусім, від того, як завершиться війна. Визначеності тут немає, перед нами низка сценаріїв. Ймовірність найкращих та найгірших невисока. Минулого року здавалося, що найбільш імовірним є Гнила угода, але час показав, що її не буде. Тож ми нині у Нестабільній рівновазі, з якої нам треба вибратися до сценарію Бджоли перемогли ведмедя — позитивного, але за нього треба заплатити велику ціну. Для цього потрібно зберегти високий темп інновацій з одночасним збільшенням спроможності до масштабування за рахунок європейського партнерства, а також зберегти суспільну згуртованість та завдати сукупного критичного удару по російських економічних спроможностях.
Ймовірність найкращих та найгірших сценаріїв невисока
2. Гроші. Щоб країна після війни не залишилася в руїнах, потрібне швидке якісне відновлення. Кошти на таке відновлення може дати лише європейська інтеграція (ось найсвіжіший огляд цієї проблематики). А європейська інтеграція передбачає прискорені реформи, які нині рухаються дуже повільно. Українські політики не мають великого бажання передусім робити найголовніші речі, пов’язані з Кластером 1 Fundamentals, — верховенство права, боротьба з корупцією, професійна державна служба, ефективний парламент. Якщо Україна та Євросоюз відвернуться одне від одного, наприклад, за турецьким сценарієм, то Євросоюз знайде інші способи використання власних коштів, а європейські виборці вважатимуть, що й так дали Україні достатньо (і будуть, в цілому, праві).
3. Люди. Якщо Україна здобуде перемогу й забезпечить собі післявоєнне відновлення, ключовим викликом буде людський капітал. Задавнені демографічні проблеми, які є наслідками катастроф ХХ сторіччя, помножені війною, ставлять надто багато питань щодо ветеранської політики, політики повернення, сімейної політики, молодіжної політики, організації ринку праці, соціальної згуртованості тощо. Тут я поки що можу запропонувати лише огляд проблем, а огляд рішень буде за підсумками форсайту Ринок праці 2026−2036 (ви ж розумієте, що ринок праці це й демографія, і продуктивність, і все решта, що стосується людей). Публічні презентації підсумків форсайту почнуться наприкінці вересня.
Текст опубліковано з дозволу автора