У Києві вважають нову масштабну мобілізацію в РФ практично неминучою. Я ж дуже сумніваюся в тому, що це неминуче. Гадаю, Росія не оголошуватиме жодної нової повномасштабної мобілізації після так званих виборів до так званої Держдуми. Наразі Росія забезпечує достатню кількість найманців на фронті абсолютно різними способами; підходячи до цього питання досить креативно, вона змушує дедалі більше людей підписувати контракт.
Іноді це просто
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
силовий примус, а часом ці люди просто опиняються в таких обставинах. Як-от підприємці, що зберігали свої товари на складах Wildberries і зрештою стають банкрутами. Дехто з них — якщо йдеться про дрібних підприємців — зрештою неминуче підпише контракт.
Значно більше підприємців у Росії опинилися в такій ситуації після різкого підвищення податків у 2026 році. Зараз поступово банкрутує величезна кількість малих і середніх підприємств. Чимало людей опиняються на вулиці, а військові підприємства, цілком природно, їх не потребують, оскільки вони не мають відповідної технічної чи інженерної освіти.
Значна кількість людей опиняється на вулиці
Указ Путіна, яким у 2022 році було оголошено мобілізацію, чинний і досі. Немає жодної потреби підписувати новий законодавчий акт. На мою думку, це друга причина, чому ніхто не збирається оголошувати щось у великих масштабах.
Третя причина полягає в тому, що так звані вибори до Держдуми відбудуться за досить жорстким сценарієм, який Кремль для себе визначив. Там не хочуть від нього відступати, попри всі нові проблеми, що постають перед російською владою: паливну кризу, загальне невдоволення населення та проблеми в Криму, який останнім часом фактично перетворився на острів.
І все це загалом свідчить про те, що ніхто не буде додатково напружувати населення, якщо немає стовідсоткової впевненості в тому, що мобілізація необхідна для перемоги просто зараз, цієї осені.
До цього додається ще один фактор — Білорусь. Олександр Лукашенко постійно заявляє, що наразі Білорусь не збирається безпосередньо втягуватися в цю війну. Проте всім зрозуміло, що вона є для Росії дуже важливим логістичним і технологічним тилом. Зокрема, там виробляється значна кількість пального, яке споживає Росія.
Білорусь має аргументи, які Путін, хоч і не хоче, але готовий чути. І якщо він і далі готовий слухати Олександра Лукашенка й дозволяти йому не долучатися до російської агресії на цьому етапі, це, найімовірніше, означає, що Путін не бачить можливості для рішучого удару саме зараз. А раз він не бачить можливості для рішучого удару зараз, то й мобілізацію в тих масштабах, про які всі говорять, проводити не буде. Немає відчуття, що Росія має змогу одягнути, взути, нагодувати й забезпечити офіцерами — що також дуже важливо — ту нову армію, яку вона могла б набрати. Навіть якщо йдеться про гарматне «м'ясо» — хтось мусить цим гарматним м’ясом командувати.
Тому загалом мені здається, що російське керівництво готується до можливої додаткової, доволі масштабної мобілізації, але дуже навряд чи — після виборів. Дуже навряд чи просто зараз чи взагалі цієї осені.
Важливим фактором є, зокрема, те, що російське суспільство, найімовірніше, не готове до жодної оголошеної мобілізації. Так, технічно влада створила ситуацію, за якої втекти так, як це робили багато хто у 2022 році, буде неможливо. Жодні хвилі дезертирів (хіба що вони підуть на фізичний прорив кордону, затоптуючи прикордонників) просто не можуть виникнути, оскільки разом із автоматичним отриманням повістки люди отримуватимуть і заборону на виїзд із території РФ.
Створено електронні реєстри — систему, по суті, позбавлення громадянських прав. Нас, умовних «іноземних агентів» та інших «злочинців», позбавляють громадянських прав просто зараз — окремим законом. Але кожен, хто спробує ухилитися від мобілізації до російської армії, також підпадає під дуже схожий набір законів.
Його позбавляють права керувати транспортним засобом та укладати угоди з нерухомістю. Хіба що одружитися, здається, він може згідно з цим новим російським законодавством. Цим, власне, і обмежаться його права в даному випадку. Загалом, очевидно, що це матиме дуже негативні наслідки.
Частина російських військових просуває це рішення. Воно наражається на досить серйозний опір на рівні керівництва Росії, на рівні радників Путіна — так званого економічного блоку в оточенні Путіна.
І це ще одна з причин, чому зараз — як я припускаю, після цих так званих виборів — не буде жодної оголошеної масштабної мобілізації. Вони й далі проводитимуть ту приховану мобілізацію, яку здійснювали протягом останнього часу.
Можливо, вони трохи підвищать рівень і збільшать кількість тих, кого намагаються забирати. Але публічно оголошувати про це — саме через те, що це дуже непопулярний крок, — на цьому етапі вони не будуть.
Які настрої в Росії зараз — дедалі більше людей, які відчувають війну. Що вони думають? У цьому й питання. Адже зараз триває боротьба за інтерпретацію.
Значна частина населення невдоволена принаймні діями тих представників влади, які перебувають до них найближче. Підприємці згадують, що компанія Wildberries — найбільший російський маркетплейс — належить Сулейману Керімову. Навесні він пожертвував Путіну 100 мільярдів на війну, хоча міг би зараз віддати ці кошти постраждалим підприємцям.
А власне Wildberries торгує товарами військового призначення. Виходить, що Wildberries заробляє на війні, а ці підприємці через це втрачають свій бізнес. Невдоволення набуває поки що слабких форм — не антивоєнних, але пов’язаних із війною.
Але, звісно, влада намагається розвернути цю ситуацію дуже просто — у бік помсти. Раніше цей порядок денний працював дуже добре. «Ось, кляті українці розбомбили нашу свиноферму», умовно кажучи. Як це подається в російських новинах? «Ми повинні за це помститися».
І ця історія помсти — замкненого кола насильства — працювала досить непогано. Але складається враження, що зараз вона спрацьовує дедалі гірше. Російська влада намагається вигадати якесь нове пояснення того, навіщо продовжувати повномасштабну агресію. Поки що нічого путнього вигадати не вдається. Але, з іншого боку, можливо, вони розраховують на те, що зможуть (це ймовірний варіант) — звісно, ціною нових дірок у російському бюджеті, — закупити пальне й бодай тимчасово вирішити проблему паливної кризи, спираючись майже виключно на закупівлі за кордоном. А вже потім розбиратися з рештою проблем, коли головну пожежу буде загашено.
Це цілком імовірний варіант. Але він свідчить про те, що доки не подолано паливну кризу, не може йтися ні про яку мобілізацію чи будь-що інше.
Повне інтерв'ю з Іваном Преображенським читайте тут і слухайте на Radio NV