Попри прогнози «деколонізаторів» щодо швидкого краху РФ, вона все ще зберігає значний запас міцності. Візуальні «тріщини» в її економіці, спричинені війною, часто помилково сприймають як ознаки неминучого обвалу, хоча це радше видавання бажаного за дійсне. Стійкість подібних систем наочно демонструє приклад Ірану: попри численні передумови для колапсу, реальний шанс на зміни з’явився лише після зовнішнього втручання та смерті Алі Хаменеї. Як зазначила Кая Каллас, такі визначальні моменти лише відкривають шлях до самовизначення народу, а що буде далі — невідомо.
Безумовно, ідея розпаду РФ виглядає привабливо. Сценарій здається ідеальним: Москва, поглинута внутрішнім хаосом, забуває про зовнішню експансію, що відкриває прямий шлях до кордонів 1991 року та повернення Криму. Замість «єдиного кулака» з’являються десятки центрів ухвалення рішень, настає управлінський параліч, а російська армія, втративши постачання та мобілізаційний ресурс, автоматично втрачає здатність воювати проти України.
Зовнішні ознаки швидкого краху РФ заполонили ЗМІ. Падіння цін на нафту, скорочення обсягів продажу вуглеводнів, вичерпання ліквідної частини ФНБ (Фонду національного добробуту), дефіцит бюджету, зростання податків, спад виробництва в невійськових галузях промисловості, запити будівельних компаній на рефінансування, значне зростання грошової маси (агрегат М2) та санкції — усе це свідчить про занепад економіки РФ. І, напевно, таких ознак набагато більше; вони на слуху і про них говорять уже не лише в телеграм-каналах чи в опозиційному YouTube, а й у цілком пропутінських медіа.
Ознак набагато більше, про них говорять у пропутінських медіа
Однак, якщо зважати не лише на гучні новини, а й на глибинні чинники, стає зрозуміло, що до краху ще далеко. Згідно з Fragile States Index 2024, для оцінювання близькості держави до розпаду необхідно враховувати щонайменше чотири групи факторів (12 критеріїв і понад 100 субіндикаторів). Порівняємо наші «диванні оцінки» крихкості РФ у 2026 року з результатами індексу за 2024 рік (опублікованими у 2025-му), аби побачити, чи наблизилась вона до розпаду.
Економіка. Ознак нестабільності чимало, проте у 2024 році РФ отримала приблизно 5 балів з 10, де 10 — це максимальна крихкість. За рік можливо економічна крихкість підвищилась на 1−2 бала. Чому так мало, адже в Росії стагнація?. Тому що «ціновий апокаліпсис» наразі багато в чому перебільшений. Так, росіяни обурені цінами на сьомгу чи сезонні овочі, але якщо перерахувати вартість продуктів (вершкового масла чи шоколаду) у валюту, ціни виявляться порівнянними з українськими. До економічного краху ще вочевидь далеко.
Згуртованість суспільства. Коли ми мріємо про повторення 1917 або 1991 років, ми забуваємо про головне — тоді існували національні еліти, готові брати владу на місцях. Зараз же у РФ панує повний «штиль»: високі рейтинги влади, потік добровольців на «СВО» та відсутність реальної опозиції всередині країни свідчать про монолітність системи. Навіть лідери опозиції за кордоном не закликають до прямого розвалу країни чи збройного опору.
Окрім Чечні, про регіональний сепаратизм майже нічого не чути. Бунт Пригожина у 2023-му або одиночний похід якутського шамана Габишева у 2019-му залишилися яскравими, але ізольованими подіями. Звісно, існує неприязнь до мігрантів та певних етносів, але вона поки не досягла тієї критичної маси, яка могла б підірвати країну. Підсумкова оцінка згуртованості РФ за FSI 2024 — 8 балів. Чи змінилось щось за рік? Маю сумніви.
Політичні індикатори. Політична ситуація у РФ — це світ абсурду: реальні терміни ув’язнення дають не лише за дописи в соцмережах, а навіть за пошук в інтернеті заборонених тем. Верховенство права та політичні свободи перебувають у жахливому стані. Але це лише з нашого боку здається, що права людини у РФ брутально порушуються — самі росіяни, схоже, так не вважають. Доки держава забезпечує ремонт доріг, медицини, зв’язку та комунальних послуг, система зберігає стійкість. У 2024 році крихкість РФ за політичними індикаторами була на рівні 8 балів.
Соціальні та кроссекторальні індикатори. Ситуація з демографією чи умовами життя у РФ гірша, ніж у Європі, проте краща, ніж у багатьох країнах світу. Крім того, на відміну від України, там немає проблем із біженцями чи зовнішньою інтервенцією (хоча вторгнення в Курську область дехто може вважати інтервенцією). У 2024 році ці показники оцінювалися приблизно в 6 балів.
Порівняння крихкості України та РФ
Як бачите бали не надто високі, аби РФ завтра посипалась. Згідно з індексом FSI 2024 року, Україна (22-ге місце зі 179 країн світу) формально є більш «крихкою» державою, ніж Росія (48-ме місце). Про ступінь стійкості країни на 48-му місці можна судити за прикладом Ірану (43-тє місце), який досі не розпався, або Туреччини (41-ше місце), яка попри інфляцію у 45% не подає ознак розпаду. І якщо в стійкості Ірану ще можна сумніватися на тлі відкритої війни зі США та Ізраїлем та масових протестів проти влади аятол у попередні місяці, то щодо Туреччини жодних сумнівів не виникає.
Розпад РФ видається «чудовою ідеєю» для гарантування безпеки України, але в короткостроковій перспективі (найближчий рік) він є вкрай малоймовірним. Замість фізичного розвалу більш реальним сценарієм є «фрагментація», коли регіони почнуть саботувати накази центру заради власної вигоди, залишаючись в складі єдиної держави.
Можна питати себе, а чому США не можуть «винести» всю верхівку РФ як в Ірані? Але навіть це дає тільки надію на зміни чи «деколонізацію», а не гарантію. Чи готовий хтось у Росії вмирати за свободу, хоча б як в Ірані? Маю сумніви. Отже, нам для перемоги необхідно розраховувати на силу власної зброї сьогодні, а не на примарні надії на «деколонізацію» ворога через десятиліття.