У селі сталася новина. Вітайте «нового Ґорбачова» — хто стежить за The Economist, там чекістан уже представив Заходу «прєємніка» (довгенько ж чухались, доки вибрали!) — нєкто Андрєй Мельниченко (інородєц, нєбось?)). «Новоє ліцо», The Man Who Would Change Russia (так зветься стаття, там платний доступ, гугліть, кому цікаво).
У злочинах чинного режиму нє замєчєн, «нє бил, нє состоял», все чікі-пікі. Обіцяє Заходові мир — за умови збереження Росії (а то, страхає, ой-ой-ой що буде, як почнем розпадатись, — держіть нас семеро!).
Господи, як же я регочу!..
Пізно, ґаспада-таваріщі, пізно. Якби років три тому — може, вам би й вийшло ще на покоління протягти імперії її агонію… А тепер уже ні, слава ЗСУ, — тепер готуйтесь до релокацій в Китай.
(В коменті вкраяла вам шматочок тортика з тамтешньої «антисемітської преси», видно, що «двіж» почався… уявляєте, яка там шура-бура невдовзі зчиниться, коли до «молодших чинів» дійде?
…а як цікаво стане за нашим політикумом стежити, коли наввипередки побіжать договарівацца — ех!..)
І все це вже було — 40 років тому, з відомими наслідками. І нікого нічому не навчило.
Тільки цим разом у них не буде шести років — все відбудеться не-по-рів-нян-но швидше…
Була б букмекером — уже приймала б ставки.
Carthago delenda est. (Карфаген має бути зруйнований — прим. NV).
Текст опубліковано з дозволу авторки