«Лежали в підвалі, замотані скотчем». Інтерв'ю з журналісткою Бабеля — про розслідування смертей серед новобранців у Скелі

— Катерино, чому, як так сталося, що ви зайнялися цією дуже непростою темою?

— Насправді мені просто одного дня один військовослужбовець скинув повідомлення — текст від іншого чоловіка, який був мобілізований і був в Скелі, і звідти втік. Він попросив глянути і звернути на це увагу.

У цьому тексті описувалися навчальні процеси в Скелі: як це все виглядає, які умови, який режим. І я коли це прочитала, я прифігіла трохи і зв’язалася з цією людиною, яка там була.

Ми з ним довго говорили. Але він не міг і не може досі говорити відкрито: він в СЗЧ, очевидно. Я подумала, що ж робити з цими анонімними свідченнями, і почала шукати іншу інформацію. Бо я на рівні, знаєте, десь щось чула про Скелю, така в мене була історія. Переважно негативне щось чула, але не заглиблювалася так сильно.

Я вирішила просто в тупу погуглити, в Фейсбуці подивитися.

Я тут знову офігіла від шквалу коментарів рідних, постів, постів, де аватарки зі свічками — там, де в рідних уже хтось помер. І це все не про бойові втрати, а це все, що [сталося] на БЗВП. І я почала їм писати.

Паралельно я через свої канали почала виходити і шукати інших людей, які були в Скелі, або навіть досі є. І так нарощувалися контакти — один за іншим, сарафанне радіо пішло, і ось так я почала діставати інформацію.

Що важливо: навіть той мій перший анонім, який говорив, він назвав прізвище і імена людей, які постраждали.

Він сказав, що був замінований периметр, людина підірвалася. І коли ми запитали в Скелі прізвище і ім'я цієї людини, нам сказали, що так, справді він підірвався, але в них інша версія: він відхилився від маршруту, чи як там було, десь самовільно відійшов і підірвався. Що це не було вночі через те, що периметр був замінований, що він намагався втекти і десь напоровся на міни.

До речі, цікаво, що в самій Скелі не заперечують інформації, що там заміновано. Там говорять: якщо написано міни, не треба перевіряти ногою.

До чого це я сказала? До того, що анонімні свідчення я намагалася максимально перевіряти.

Прізвище питала, потім пробивала, що з цими людьми сталося. Документи я обов’язково у всіх питала, щоб вони показали, що вони справді були в Скелі. Якщо хтось говорив, що в нього переламані ребра, я просила показати медичні документи, свідчення трьох анонімних людей, які розповідають про побиття Дмитра Коваля. Я теж перехресно їх перевіряла.

Тобто є там моменти, де вони, наприклад, однаково описують деякі речі, так прямо не вигадаєш.

І ще є такі слова, які використовують у Скелі, через які ти розумієш, якщо людина вжила це слово, вона там була. Наприклад, «в курятнику». По-перше, всі вони його називають курятником. Є ці секції, на які діляться житлові зони, — шість секцій. Вони їх називають кубриками. Я навіть не знаю до пуття, що це за слово. Вони його так називають — люди, які там були.

Тобто є такі моменти, якими ти намагаєшся перевірити навіть анонімні свідчення і підтвердити їх.

— Що вдалося з’ясувати? Зрозуміло, що йде війна, і армія — це не найбезпечніше місце, погодьтеся? Але щодо кількості небойових втрат під час проходження БЗВП, що ви можете сказати? Як із цим ситуація в Скелі?

— Звісно, морально це дуже важке розслідування. Але я знаю, щодо ситуації в цьому і ще в іншому штурмовому полку неодноразово інші журналісти, інші люди непублічно зверталися до різних посадових осіб і просили це зупинити.

Ця історія триває давно, дуже давно, але, як ми бачимо, по сьогодні нічого не зупинилося. [Треба] зупинити масштабування, зупинити насильство і різні безчинства, які там відбуваються.

Треба розуміти, що вдалося з’ясувати крихти — ті цифри, про які ми говоримо — 26 людей на тлі 13-тисячної Скелі (Скеля не заперечує проти цього, цієї цифри, просто вони не називають точно свою кількість). І якась частина від цих людей проходила за ці пів року БЗВП, я не знаю, скільки це: тисяча, дві, скільки це.

Словом, воно виглядає, наче 26 людей на 13 тисяч. Це те, про що в нас дискусія з представником Скелі Андрієм Сураєм була: що, мовляв, ми великі, 26 людей — може таке бути, бо ми великі. Але я апелюю: ми ж не знаємо, яка кількість небойових втрат, ми ж говоримо тільки про той перелік людей, яких я виявила, мої колеги виявили. Бо я збирала з відкритих даних, по людях інформацію, до рідних зверталась, із публікацій в медіа, зокрема, переді мною колеги виявили перелік людей.

Тому вдалося виявити, що 26 людей померли за пів року під час навчань — не на бойових, ще під час базової військової підготовки. І переважно в усіх [цих випадках] причиною смерті вказано природну смерть, найбільше — пневмонія. Але коли починаєш розбирати кожен кейс окремо, виникають питання.

Ці 26 людей — це не просто якийсь список, який мені хтось вручив. Це 26 родин, в яких є питання до Скелі.

Ми, умовно, коли робили це розслідування, смертність поділили на дві категорії. Це зі знаками насильства і захворювання, і претензії родичів про ненадання медичної допомоги, або невчасне надання медичної допомоги. І коли ми розбираємо, що таке пневмонія, що таке причина смерті, треба дивитися не тільки на кінцевий діагноз, а дивитися, що передувало цьому. Тому що пневмонія може з’явитися з різних причин.

Наприклад, треба на умови дивитися.

Є свідчення, що люди тиждень в лютому (ми пам’ятаємо, яка була ця зима) лежали в підвалі, скотчем замотані, під себе ходили. Є свідчення… Не свідчення, кримінальне провадження, де людині дев’ять ребер зламали.

І, очевидно, ці ребра чи в легені зійшли, чи від цього гній розвинувся. Словом, з легенями були проблеми.

— А це документально підтверджено медичними довідками?

— Звісно, там є підозрюваний, вже затриманий молодший сержант Скелі. Також у випадку Віталія Салтана, його з сатурацією 75 в лікарню привезли. Це критична сатурація. І він скаржився рідним, своїй нареченій, що йому не надають нормальної медичної допомоги. Він тривалий час був з дуже високою температурою, і його не везли в лікарню.

Тобто треба дивитись, не можна стверджувати, що всі смерті — злочин. Але треба розібратися, що за цими безпосередніми смертями стоїть, які причини.

— Ви особисто спілкувалися з бійцями зі Скелі?

— Так.

— Що вони вам розповідали? Ви знаєте, Катерино, я відчуваю, як вам важко говорити, як ви навіть слова добираєте. Так, це дуже важка тема, правда. Перед тим, як ви зараз будете відповідати на це питання, я дещо теж хочу сказати. Чому все це виноситься в інформаційний простір? Я вважаю, що це наша місія — мінімізувати кількість небойових втрат.

— Перед тим як відповісти на ваше запитання, одна думка прийшла про небойові втрати. В тексті описаний Саша Семенов. Зараз дуже багато розганяється про нас, про те, що все говорили наркозалежні, що їхнім словам не можна вірити, що вони взагалі не хочуть служити. Треба розрізняти. Є різні наркозалежні: є люди, які стоять на державній програмі, є різні розлади, є люди, які абсолютно нормально функціонують, і вони можуть бути корисними, вони суспільно адекватні і безпечні. Але є й інші люди, які активно вживають, і там серйозні психічні зрушення.

Тобто тут треба розрізняти. Не на всіх, хто на метадоновій програмі, ставити хрест і таврувати.

Так от, Саша Семенов двічі ходив до ТЦК. Він був на метадоновій програмі. Він двічі ходив до ТЦК: в 2022-му і в 2024-му роках. Він дуже любив екстремальну їзду, швидку їзду. Він розумівся на автомобілях. Він хотів їздити, евакуйовувати поранених.

Його тоді не взяли. Йому сказали, що він непридатний через те, що він на замісній, метадоновій терапії перебуває. В 2026 році його мобілізували. І Саші зараз немає.

Він прибіг звідти побитий. І помер через декілька днів від пневмонії. Офіційний діагноз — пневмонія.

Яке це посилення мобілізаційного ресурсу? Я не можу зрозуміти. Людина не те, що не ховалася від війська — людина, маючи проблеми зі здоров’ям, сама туди напрошувалася декілька разів. І це просто ремарка. Цієї людини тепер немає.

Саша Жикін, який був у війську. Так, на тилових посадах, але він там був. Йому прийшла повістка в 2023 році, і він пішов. Він все зробив правильно. Він два з половиною роки служив, не було жодних проблем. Змінився командир. Командир, видно, не розумів вже його версію, що Саші потрібно отримувати терапію, він заборонив, забрав у нього метадон. Саша пішов, написав заяву в поліцію — теж, все зробив правильно. Потрапив у резервний батальйон. Там знову цей метадон йому забороняли. Словом: попадає в Скелю.

Після Скелі, з описаного, розповідав, ми бачили його фото синього обличчя, де його побили, де його заскотчували, де над ним знущалися, наручниками приковували. Він іде в СЗЧ, він звідти вирвався — все, немає більше у війська зараз бойової одиниці.

Він готовий служити і досі, але людина просто розгублена: що тепер робити в цій ситуації.

Він був у війську, тепер його немає. На тилових посадах нам не потрібні люди? Ну як так?

— А ви зверталися до військової омбудсменки, пані Решетилової?

— Так. Я зі заступником говорила, інтерв'ю брала у заступника.

— Що ви почули?

— Усе, що я почула, воно викладене в статті. Я знаю, що вони глибоко усвідомлюють проблему.

— Я скажу від себе зараз, і я за це відповідаю: не лише вони усвідомлюють проблему. До мене звертались військові, які воюють, зокрема командир батальйону, який воює з 2014 року. І він мені окреслював обсяг цієї проблеми. Я знаю, що 425-й окремий штурмовий полк Скеля запрошував вас приїхати і на місці там все подивитись. Чому ви відмовились?

— Бо ми не хочемо ставати частиною шоу.

Давайте так: не всі розуміють, що таке військо, що таке полігон. Просто у військової частини Скеля є багато локацій, де проводять вишкіл новобранців. Це величезні території, і їх багато. Що, приїхати, щоб нас поводили за ручку і показали, як класно?

От так, як класно, ми бачимо на промороликах, ми бачимо на сайті. Це все і так видно.

Мені казали декілька людей, як їх вивозили, найбільш побитих або найбільш бунтівних, коли приїжджали перевірки Офісу військового омбудсмена. Їх вивозили на декілька днів.

Для чого їхати? Для того, щоб легітимізувати своєю присутністю те, що відбувається?

Чи нас хтось поведе в сараї, покажуть, як там лежить якийсь заскотчований Саша Жикін? Ну, я не знаю.

Повертаючись до вашого питання про те, що я почула від військових.

Звісно, дещо позитивне я почула. Військовий вишкіл справді там сильний. Як сказав мені один військовий, в нього багато, десятки бойових виходів вже: він ригав два тижні. Він сказав: «Я ригав два тижні, але мене дуже круто підготували, і в мене були бойові інструктори. Це круті хлопці були, я радий, що пройшов цю підготовку».

Але навіть він зі страхом говорив, насправді. Тобто людина, яка навіть про позитивні речі говорила, він зі страхом [про це говорив]. І він про інше розповів, про інші моменти, які не увійшли в розслідування, зараз я не буду про це.

Що ще з хорошого я можу зазначити? Це важливо, будемо об'єктивними. Ми всі пам’ятаємо, що там 10 Героїв України. І я думаю, що там Героїв більше, насправді. Говорили, що там є ціннісні людяні комбати. Декількох людей мені називали. Казали, що це люди, з якими «я зараз би на нуль пішов». Які там і не давали людей бити, і самі їхали за пораненими, витягували.

Тобто треба розуміти, що керівна ланка полку — це справді люди, обпалені вогнем, умовно кажучи. Це люди, які самі пройшли дуже важкі випробування на війні. Це все правда.

Поруч з цією правдою є інша правда — ось та жахлива, яку ми описали.

— Скажіть, Скеля — це величезний полк, ви самі про це сказали. Можливо, це стосується не всіх його підрозділів, як ви вважаєте?

— Мені казали, що в БпЛА трохи легша ситуація, з того, що я чула. Але це величезний підрозділ, ясно, що ми не охопили все.

Якщо ми говоримо про 13 тисяч, ми не знаємо, скільки людей пройшло з цих 13 тисяч за останній рік чи пів року підготовку. Звісно, що найкраща картинка є тільки всередині. Всередині бачать найкраще, що там відбувається.

Але я опитувала людей з різних локацій, які були на чотирьох локаціях. І то, я не впевнена, чи не більше навіть. Це те, що я точно нарахувала. Всюди говорять мені про однакові правила поведінки, починаючи з курятника.