Нестор Шуфрич. Досьє на депутата і голову комітету Ради з питань свободи слова

Нестор Шуфрич народився 29 грудня 1966 року в Ужгороді. Закінчив Ужгородський державний університет (спеціальність — історія). Захистив кандидатську дисертацію з економіки в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук (Зараз — Національна академія аграрних наук).

У 1987−1988 працював перекладачем на одному з підприємств в Ужгороді, в 1989 став радником кооперативного об'єднання Ретро.

У 1989−1991 був комерційним директором радянсько-австрійського спільного підприємства Текоп.

З 1991 року був директором, а з 1995 року — президентом українсько-американського спільного підприємства Вест-Контрейд.

У 1996−2007 роках був членом СДПУ (О). З березня 2003 по квітень 2005 був заступником голови цієї партії, з квітня 2005 — першим заступником голови.

У 1998 році обраний нардепом третього скликання Ради в 70-му окрузі на Закарпатті. У 2002 році обраний депутатом четвертого скликання як самовисуванець у 201 окрузі в Черкаській області. У 2002 році був також обраний до Закарпатської обласної ради.

У 2004 році був уповноваженим представником на той момент прем'єр-міністра Віктора Януковича у Верховній Раді.

У 2006 році балотувався до Верховної Ради України від Опозиційного блоку НЕ ТАК! У тому ж році одночасно балотувався до Верховної Ради АР Крим, Донецьку та Одеську обласні ради. Був обраний депутатом Верховної Ради АР Крим.

У 2006−2007 роках був міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

З 2007 по 2014 рік був членом Партії регіонів. У 2007 році обраний народним депутатом від Партії регіонів.

У 2010 році знову зайняв посаду міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

У 2010−2012 роках був заступником голови Ради національної безпеки та оборони України.

У 2012 році обраний нардепом сьомого скликання Верховної Ради від Партії Регіонів. 16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони» Віктора Януковича.

У Раду восьмого скликання був обраний від Опозиційного блоку, але в листопаді 2017 року приєднався до партії За життя! Вадима Рабиновича. У січні 2018 року депутат Сергій Висоцький з Народного фронту припускав, що Вадим Рабинович може отримати через Шуфрича доступ до структури організації Віктора Медведчука Український вибір, що дозволило б вирішити проблему відсутності регіональної мережі активістів у його політсили. Про те, що Медведчук погодився вступити в його партію, Рабинович оголосив у липні 2018 року. 9 листопада 2018 року співголова Опозиційного блоку Юрій Бойко та Вадим Рабинович підписали угоду про створення нової політсили — Опозиційноъ платформи — За життя. До неї приєдналася частина Опоблоку.

На виборах в Раду 2019 року Шуфрич балотувався за списком Опозиційної платформи — за життя. В її списку він посів сьоме місце.

У червні 2019 року Національне агентство із запобігання корупції виявило, що у 2016 році Шуфрич не задекларував майна більше ніж на 14 млн грн, а у 2017 — більше ніж на 13 млн грн.

Нестор Шуфрич був двічі одружений, другий раз — із моделлю Наталією Вороною. Від першого шлюбу у нього є син Олександр (1988 року народження), від другого шлюбу — син Нестор Шуфрич-молодший. У серпні 2017 року Нестор Шуфрич-молодший збив людину на пішохідному переході. Потерпілий Олексій Мельниченко отримав важкі тілесні ушкодження. Сторони уклали мирову угоду. Шуфрич виплатив Мельниченку мільйон гривень компенсації та оплатив лікування. Суд засудив Нестора Шуфрича-молодшого до п’яти років позбавлення волі з випробувальним терміном три роки і позбавлення права керувати транспортним засобом.