Реакція на слова Ольги Полякової про «концтабір» і «невільну країну» яскраво показує одну річ. Публічну людину, яка спробувала висловити побутове роздратування, миттєво перетворили на політичного персонажа, яким вона до того не була.
Зрозуміло, що Полякова говорила мовою емоцій, а не мовою політичних маніфестацій. Вона описувала атмосферу страху навколо мобілізації так, як її бачить пересічна людина зі свого досвіду й спостережень, без спроби вибудувати ідеологічну позицію чи назвати винних інституційно. Це була репліка артистки про суспільний клімат, а не заява опозиційного політика.
Але буквально за кілька годин цю репліку розтягнули по протилежних таборах, і кожен зробив з неї те, що йому вигідно. Радикальні опозиційні та російські канали вхопилися за слово «концтабір», щоб підтвердити свою тезу про Україну як тоталітарну державу, і почали вимагати від Полякової подальшого «прозріння» аж до підтримки протилежної сторони. «Мейнстрим», натомість, пригадав їй усе минуле і виставив її або лицеміркою, або зрадницею, або інструментом чийогось проєкту.
Почали вимагати від Полякової подальшого «прозріння»
Жодна з цих інтерпретацій насправді не описує саму Полякову. Вони описують те, як українське інформаційне поле влаштоване сьогодні. Будь-яка публічна фраза, що бодай натякає на критику влади чи мобілізаційної практики, автоматично зчитується як політичний акт і вимагає від людини зайняти табір. Простір для простого людського висловлювання без ярлика «за» чи «проти», фактично, зник.
Є певна іронія в тому, що Полякова говорила про страх і самоцензуру, про те, як люди бояться зайвого слова чи неправильної фотографії. Тепер те саме відбувається з нею самою. Кожна сторона взяла зручну цитату і вписала Полякову в свій наратив, а те, що вона насправді намагалася сказати, розчинилося в цьому перетягуванні.
Це типовий кейс того, як українська публічна особа втрачає контроль над власним висловлюванням у момент, коли воно виходить за межі шоу-бізнесу. Полякову не запросили в політику, її туди затягли ті, хто вирішив за неї, на чиєму вона боці. Хоча робити з неї жертву я б теж не став. Ціну власного слова вона розуміє добре. І за власного бажання могла б політично капіталізувати нинішню ситуацію на власну користь.
Текст опубліковано з дозволу автора