Хоча я й поділяю висновок про слабкі перспективи зусиль Віткоффа й Кушнера, проте не погоджуюсь з основною причиною безперспективності win-win. Хоча й смерть людей на війні - це трагедія, яку важко забути, проте досвід свідчить, що країни неодноразово укладали мирні угоди, попри загибель великої кількості своїх громадян.
Натомість основною причиною марності зусиль Віткоффа й Кушнера, на мою думку, є те, що вони невірно використовують заявлений ними підхід до ведення переговорів, який часто називають «win-win» і який значною мірою спирається на принципи так званого гарвардського методу переговорів.
Річ у тім, що одним з основоположних принципів цього методу є порада зосередитися не на позиціях сторін, а на їхніх інтересах. Тобто замість того, аби шукати компроміс між позиціями сторін, слід зрозуміти глибинні інтереси, що стоять за цими позиціями, і спробувати знайти рішення, що їм відповідатиме.
Порада зосередитися на інтересах сторін
Так-от, коли Кушнер натякнув, що небажання України поступитися територіями наразі є єдиною перепоною для досягнення мирної угоди, то засвідчив, що порушує згаданий принцип, оскільки якраз зосередився на позиції російської сторони — віддати їй Донбас. Натомість, як рекомендує гарвардський метод, йому потрібно було б спробувати зрозуміти інтерес Кремля і Путіна, зокрема. А цей інтерес, нагадаю, передбачає знищення української незалежності й ідентичності як таких.
Отож, якщо взяти до уваги справжній інтерес російської сторони, то неминуче постає питання — чи можливо взагалі знайти рішення, яке б його вдовольняло і, водночас, не суперечило інтересам українців — зберегти свою незалежність та ідентичність. Я, звичайно, не відкидаю креативний талант американців, проте мені поки важко уявити, як цього можливо досягти.
Саме тому я вважаю, що переговорні зусилля Віткоффа й Кушнера мають малий шанс на успіх — вони, принаймні з того, що можна побачити з їхніх публічних заяв, надто зосереджені на тому, що говорить Путін, і недостатньо уваги приділяють питанню, які інтереси стоять за його вимогами. Якби вони зосередились на цьому питанні, то, найімовірніше, також усвідомили б безперспективність спроб застосувати стратегію «win-win» та, можливо, рекомендували б Трампу вдатися до інших дій. Або ж спробували використати цей підхід у перемовинах з кимось іншим у Кремлі, чиї інтереси не є настільки амбітними…