Обидві ці події символізують дві лінії внутрішньополітичної напруги — щодо колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака, і громадські протести щодо звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. А об'єднує ці дві лінії, хай і непрямо, президент Зеленський.
Андрій Єрмак дуже хоче повернення в публічний простір і хоче своєї суспільно-політичної, іміджевої реабілітації, не зважаючи на кримінальну справу. Саме тому він ініціював проєкт «Адвокат+», щоб підкреслити свій патріотизм і продемонструвати свою корисність, перш за все, військовим.
Але ефект від спроб публічного повернення Єрмака є вкрай суперечливим і, скоріше, негативним.
Відбувається нова хвиля демонізації Єрмака
Два парадокси спроб його повернення:
1. Кожна спроба такого повернення викликає нову хвилю критики і навіть хейту. Замість іміджевої реабілітації відбувається нова хвиля демонізації Єрмака.
2. Кожна спроба публічного повернення Єрмака створює проблеми, хай і непрямо, для президента Зеленського. Як тільки Єрмак з’являється в публічному просторі, знову відновлюються чутки і припущення про вплив Єрмака на Зеленського.
Свої парадокси пов’язані і з поверненням Картонкового майдану:
1. Майже для всіх очевидно, що повернення Федорова на посаду міністра оборони не відбудеться. Але протести, нехай інерційно, тривають. І питання лише в тому, що з цією протестною активністю буде надалі?
2. Парадокс Михайла Федорова. Він не хоче в опозицію до президента Зеленського, але, одночасно, підтримує по суті опозиційну протестну акцію. І так саме виникає питання: а що буде з подальшою політичною долею Михайла Федорова?
На ці два запитання ми, можливо, отримаємо відповіді в найближчі тижні, але лише частково. В будь якому випадку політичні історії і Картонкового майдану і Михайла Федорова триватимуть. Інша річ — наскільки їхні траєкторії будуть збігатися. І це запитання вже на найближчу перспективу.
Текст опубліковано з дозволу автора