«Мовчи і не підписуй». Інтерв'ю з ініціатором створення порадника для українців у Польщі про складні правові ситуації

NV публікує повний текст її інтерв'ю з Давідом Дехнертом, ініціатором створення порадника для українців у Польщі, який вчить, що робити у складних правових ситуаціях, у межах інформаційного партнерства.

Знання закону — це практичний інструмент захисту, особливо в іншій країні. Для українців у Польщі це питання не лише комфорту, а й безпеки: від правильних дій у перші хвилини після інциденту часто залежить подальший розвиток подій. Щоб українці в Польщі краще розуміли свої права й обов’язки та знали, як діяти у складних ситуаціях, посольство України у Варшаві спільно з аплікантом адвокатури Давідом Дехнертом підготувало спеціальний інформаційний порадник. У ньому — практичні інструкції: від дій під час перевірки документів чи затримання до захисту прав дитини в школі. Знання своїх прав, обов’язків і алгоритмів дій у складних ситуаціях покликані дати українцям впевненість і чітке розуміння своїх можливостей у Польщі.

Перші хвилини вирішують все

— Як виникла ідея створити порадник для українців у Польщі?

 — Ідея виникла на основі реальних потреб, які з’явилися. Українці часто не знають, як правильно поводитися за певних обставин. Раніше я переглядав сайти посольства та консульств України, і там не було чітких алгоритмів дій — наприклад, у разі затримання. Існувала загальна інформація, що можна звернутися по допомогу, але не було простого, написаного «людською мовою» порадника.

Поляки мають доступ до таких знань. Водночас немає документів, перекладених українською. Дивно очікувати, що українці читатимуть польські юридичні тексти. Хоча, перебуваючи в Польщі, потрібно дотримуватися місцевих законів, знати їх і розуміти. Саме тому ми створили цей порадник.

— Які основні теми ви виділили? На які саме питання людина може отримати відповідь?

 — Першу частину порадника я намагався вибудувати максимально структуровано. Вона присвячена тому, як повідомляти про злочини. Тобто як діяти, якщо проти вас скоєно правопорушення — наприклад, якщо вас пограбували чи атакували. Адже дуже часто люди просто не знають, що робити: телефонувати в поліцію чи йти до відділку, до якого саме відділку звертатися, чи можуть їм відмовити в допомозі. Також пояснюється, як саме можна подати заяву — письмово чи усно, і як правильно викладати інформацію.

У пораднику навіть зазначено, які польські слова варто використовувати у таких ситуаціях.

Друга важлива тема — це злочини на ґрунті ненависті. До мене зверталося дійсно багато людей, які ставали жертвами таких випадків: побиття через національність, напади в транспорті чи в інших громадських місцях. Тому я також пояснив, що робити в таких ситуаціях, які права має постраждала особа і які обов’язки на неї покладає кримінальний процес.

Важливо, що весь матеріал поданий простою, зрозумілою мовою, без складної юридичної термінології.

Наступний розділ присвячений затриманню поліцією. У житті може трапитися ситуація, коли людину затримують — і це може бути як обґрунтовано, так і ні. У будь-якому випадку людина має свої права й обов’язки.

Це важливо, бо часто буває, що затримують не лише нас, а й наших близьких — наприклад, у випадку дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася ненавмисно. У таких ситуаціях потрібно розуміти, куди звертатися, які у вас є права, які права має затримана особа, що можна вимагати. До мене часто телефонують розгублені люди, які не знають, що робити — і саме так, як я пояснюю своїм клієнтам, це викладено у пораднику.

Ще один розділ — про дії у випадку затримання Прикордонною службою. Тут часто йдеться про депортацію. У пораднику я пояснюю, які права має іноземець у такій ситуації: що він може говорити, що підписувати, а що ні, чи має право на контакт з адвокатом, які існують процедури. Також йдеться про те, які механізми можна використати, щоб зупинити або відтермінувати депортацію — наприклад, щоб мати час зібрати необхідні докази. Йдеться, зокрема, про можливість подання на міжнародний захист або отримання толерованого перебування. У пораднику розглянуто різні варіанти дій, а також наведено зразки документів.

Ще одна тема — агресія в школах, так званий булінг. До мене звертаються і з такими випадками, тому я вирішив включити це в порадник. Там пояснюється, як загалом влаштована система реагування в школі: кому повідомляти про такі випадки, яким є алгоритм дій, які права має постраждала особа, які існують наглядові та контрольні органи.

У пораднику є зразки заяв, поради щодо формулювань — що можна вимагати, а що ні, на що варто звертати увагу.

Порадник зосереджений переважно на питаннях кримінального права — саме цей сегмент ми детально розкрили. Водночас є плани розширити його також на інші галузі права. Зокрема, сімейного — написати про аліменти, опіку над дітьми, розлучення. Все це важливі теми для громадян України в Польщі — і водночас доволі складні, адже часто перетинаються дві правові системи — українська і польська. Наприклад, у питаннях опіки можуть застосовуватися різні матеріальні й процесуальні норми.

Тому важливо створити такі матеріали, щоб людина могла отримати базову інформацію і не була змушена з кожним питанням одразу звертатися до адвоката й витрачати гроші.

— Чому було важливо включити інструкції щодо взаємодії з поліцією та прикордонною службою?

 — Тому що найголовніше часто вирішується саме під час першого контакту, в перші хвилини й години. Людина може зізнатися в чомусь, чого не вчиняла, або підписати документ, якого не розуміє. У випадку з Прикордонною службою бувають ситуації, коли люди фактично підписують відмову від права на оскарження. Тобто по суті самі погоджуються на депортацію, і після цього вже майже нічого не можна зробити.

У більшості випадків правоохоронці компетентні та добросовісні. Але трапляються й ситуації, коли можуть сказати: «Підпишіть зараз — і вас відпустять, все буде добре. Навіщо вам адвокат чи перекладач? Ми все напишемо, ви лише підпишете». І люди погоджуються, не розуміючи наслідків. А наслідки можуть бути аж до кримінальної відповідальності, депортації чи заборони в'їзду до Шенгенської зони.

Не панікуй: інструкція при затриманні

— Як правильно діяти у разі затримання поліцією або прикордонною службою?

 — Передусім — зберігати спокій. Очевидно, що поліція має право нас затримати, так само як і Прикордонна служба. Не можна чинити опір, застосовувати фізичну силу чи, боронь боже, ображати правоохоронців — це матиме додаткові юридичні наслідки, аж до висунення нових обвинувачень.

Якщо вас затримала поліція, ви маєте право вимагати перекладача — особливо якщо недостатньо добре знаєте польську мову. Більшість людей не розуміє юридичної термінології, тому перекладач має бути обов’язково. Також ми маємо право вимагати адвоката. Якщо у вас є свій адвокат чи захисник, ви можете вимагати саме його. Добре знати номер телефону такого фахівця напам’ять, адже під час затримання доступ до телефону можуть обмежити.

Важливо пам’ятати: ми не зобов’язані розблоковувати телефон чи надавати доступ до своїх пристроїв, а також не повинні надавати докази проти себе.

Моя порада — не давати жодних пояснень і нічого не підписувати до моменту, поки не буде адвоката. Краще промовчати, ніж сказати щось зайве, що потім може нашкодити.

— Які права має особа під час затримання?

 — Забезпечити присутність перекладача — обов’язок поліції чи Прикордонної служби, якщо ви говорите, що не розумієте польської мови. Це не відповідальність самої людини чи її адвоката — це обов’язок правоохоронців під час процесуальних дій. І крапка.

Що стосується адвоката, ви теж завжди маєте право його вимагати. Але також важливо повідомляти про стан здоров’я. Наприклад, якщо людина лікується психіатрично, має депресію чи неврологічні захворювання — про це слід одразу сказати правоохоронцям. Коли йдеться про людину з такими особливостями, правоохоронні органи мають гарантувати їй додатковий захист до моменту, поки не стане зрозуміло, чи може вона самостійно брати участь у процесі. Загалом на кожному етапі провадження ми маємо право на свого адвоката.

— Чи плануєте оновлювати порадник у разі змін у законодавстві?

 — Так, звичайно. Якщо будуть зміни — ми будемо оперативно оновлювати порадник. Хоча не очікую, що в кримінальному законодавстві відбудуться настільки радикальні зміни, які суттєво вплинуть на базові принципи.

Порадник створений у форматі вебсайту oboviazkiiprawa.com.

Булінг і дискримінація

— Які права мають українські діти у польських школах?

 — Такі самі, як і польські діти. Вони навчаються на тих самих умовах. Передусім мають право на безпеку, освіту, повагу до гідності. Це базові речі, які випливають не лише з польського законодавства і Конституції, а й з міжнародних договорів. Наприклад, з Конвенції про права дитини, учасницею якої є Польща.

Я не хотів би заходити надто далеко в поясненнях, щоб не виникло хибного враження, ніби хтось має більше прав. Іноді закон може передбачати додаткові гарантії для певних груп, наприклад людей з інвалідністю, але це робиться для вирівнювання можливостей, а не для надання «більших» прав. Тож загалом — права ті самі.

— Яким чином можна захистити дитину від дискримінації або булінгу у школі?

 — Відповідальним за безпеку дітей у школі є директор. Якщо трапляється випадок булінгу або знущань над дитиною, незалежно від причин, насамперед слід повідомити класного керівника або директора, щоб вони вжили відповідних заходів і з’ясували ситуацію.

Раджу завжди робити такі звернення письмово — у формі листа, електронного повідомлення або через шкільну платформу (наприклад, Librus), щоб можна було документально підтвердити факт звернення.

Якщо директор не справляється із ситуацією, наступними контролюючими органами є куратор освіти або відповідна ґміна (муніципалітет), яка здійснює нагляд за школою. Ми можемо подати скаргу туди. Важливо пам’ятати, що часто булінг або знущання над дітьми можуть містити ознаки протиправних дій. Якщо поведінка дитини порушує закон — наприклад, це фізичне насильство, образи, напади на національному ґрунті — цим займається сімейний суд. Він розпочинає процедуру, щоб з’ясувати, чи не відбулося деморалізації неповнолітнього, чи потрібне втручання в сім'ю, чи потрібен куратор або ізоляція.

У такому випадку директор повинен повідомити сімейний суд або — за необхідності — поліцію. Якщо директор цього не робить, ми можемо самі звернутися до поліції. Правоохоронці збиратимуть докази та передадуть справу до сімейного суду.

У суді дитина є потерпілою. Ми як батьки або законні представники можемо діяти через адвоката, представляючи інтереси дитини.

Що стосується дитини, яка вчинила правопорушення, тут ситуація схожа: вона також може мати адвоката, і суд визначає, чи відбулося порушення правил, чи потрібні виховні заходи, наприклад, кураторська наглядова підтримка або поміщення в спеціальний заклад для неповнолітніх. У такому випадку суд має повний спектр можливостей. Але це крайній захід.

Школа повинна реагувати першочергово: провести розслідування, розділити жертв і тих, хто вчинив булінг. Узагалі, все залежить від конкретної ситуації — іноді краще вирішити питання мирним шляхом — наприклад, через зустріч із батьками. Я не прихильник того, щоб одразу застосовувати «важку артилерію» у дрібних справах, бо це може принести більше шкоди, ніж користі.

Нерідко батьки приходять до мене з бажанням одразу «підняти цілий світ» через якусь проблему, але іноді спокійне вирішення справи дає більше результату.

— Як і коли можна чи треба звертатися до консульства України у Польщі?

 — Якщо поліція затримує нас або відбувається тимчасовий арешт, ми маємо право, щоб консул був повідомлений про таку подію. Це правило діє у будь-якій справі. Якщо проти нас вчинено злочин на національному ґрунті, ми завжди можемо звернутися до консульства. Воно як орган держави України має законодавчий обов’язок допомагати своїм громадянам.

Разом з тим можливості консульства обмежені — воно не може втручатися в діяльність польських органів, але може робити запити, звертатися до Міністерства закордонних справ або Міністерства освіти. Як громадяни України ми завжди маємо право звертатися до консульства, і поліція чи прокуратура повинні надати нам таку можливість у разі затримання.

— Які найважливіші навички чи знання, на вашу думку, отримають користувачі, ознайомившись з порадником?

 — Знання про те, що робити, якщо з нами щось трапиться. У стресових ситуаціях ми часто не сприймаємо важливу інформацію, тому краще ознайомитися з нею заздалегідь. Наприклад, якщо сталася крадіжка автомобіля, не завжди потрібно чекати на приїзд поліції на місці — можна відразу поїхати до будь-якого поліцейського відділку. Не існує «невідповідного» відділку: якщо автомобіль викрали в Катовіце, ми можемо подати заяву навіть у Сопоті. Поліція зобов’язана прийняти її, а вже далі справою займаються відповідні органи.

— А якщо виникне ситуація, коли поліція відмовляється приймати заяву від українця — що робити в таких випадках?

 — У пораднику я описав і таку процедуру — можна подати адміністративну скаргу. Якщо ж служби вперто відмовляються, і нам шкода часу та нервів, можна просто надіслати лист рекомендованим поштовим відправленням. Після отримання листа служба формально вважає його прийнятим, і ми уникаємо зайвих проблем.