Ну, доки це ще триватиме?! Косатки — ведмеді як відображення світогляду російського диктатора. Ви серйозно? Вкотре стає просто незручно за колег, які беруть поважні коментарі у не менш поважних людей, мовляв, що той Путін мав на увазі? Та нічого! Бо немолода, вочевидь нездорова людина може бовкнути що завгодно. І тут варто аналізувати не метафорику чи семантичні ряди використаних ніби порівнянь. Досліджувати слід психічний стан і клінічні ментальні розлади промовця.
От уявіть, якби Леонід Брежнєв аж так часто спілкувався відкрито з публікою різного штибу… Нагадаю. Коли 1975-го в Гельсінкі проходив історичний глобальний саміт щодо суттєвого роззброєння, радянському генсекові було 68 років. І зі здоров’ям, а надто з головою у нього було не все гаразд.
Уже пізніше Євген Чазов, особистий лікар Брежнєва, писав про той саміт: «У нас була тільки одна думка:
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
хоч би швидше все закінчувалося, аби не довелося на ходу застосовувати [до Брежнєва] медичні засоби". Бо вже тоді його пацієнт потерпав від м’язової астенії й депресії, які викликали прострацію. І часом це було дуже помітно.
Вже тоді його пацієнт потерпав від м’язової астенії й депресії
Голос стає слабким і гугнявим, швидка втома під час їжі через проблеми з жуванням та ковтанням, млява посмішка, обличчя стає маскоподібним… Це про м’язову астенію, яку мав Брежнєв, на п’ять років молодший від теперішнього Путіна.
Тоді у Гельсінкі Ілліч мало не зірвав саміт, ініціатором якого він сам був. Сталося так, що американський президент Джеральд Форд влаштував у рідному посольстві прийом для делегації СРСР. Якось обидва лідери вирішили усамітнися десь на терасі, і Брежнєв пробурмотів Форду: «Хочу вам конфіденційно і цілком відверто сказати, що ми в радянському керівництві — прихильники вашого обрання президентом на новий термін. І ми зі свого боку зробимо все можливе, щоб це сталося».
Крім Форда це чув ще Віктор Суходрев, перекладач Брежнєва. За протоколом, він занотував діалог і подав на ознайомлення Іллічу. Той прочитав стенограму саме в конференц-залі саміту, далі зібгав папірець і залишив його в попільничці на своєму столі.
Це сталося на очах Яна Лодаля, експерта з контролю над озброєнням у команді Форда. Щойно учасники саміту розійшлися, американець ніби ненароком опинився біля столу Брежнєва і висипав уміст його попільнички собі до кишені. Роздруківка шокувала. Лодаль показав її Пітеру Родману, секретареві тодішнього головного дипломата США Генрі Кіссінджера. Обидва вирішили заховати папірець подалі — отримали вони його у сумнівний спосіб, і хтозна, чи не зірве саміт аж таке запевнення Брежнєва.
А це й справді тягнуло на скандал: радянський лідер прямо заявляє про готовність вплинути на волевиявлення народу США. Якби той папірець потрапив не до рук Лодаля, а, скажімо, котрогось із журналістів, так воно б і сталося. Натомість урядовець розповів про це тільки в 2019 році.
От що це було? Необачна самовпевненість Брежнєва? Така собі ноздрьовщина — обіцяти золоті гори, коли їх у тебе не просять? А може таки емоційний перепад, коли за хронічної депресії, стан пригніченості змінюється на погано контрольоване піднесення?
Цього ми вже не взнаємо. А от що точно відомо, так це те, що то був далеко не єдиний ляп Брежнєва. Далі їх буде щоразу більше. І його м’язову астенію народ спостерігатиме вже навіть на телеекранах. Щоправда, знатиме про неї тільки Чазов з кількома колегами. І звісно медики, яким про таке відомо навіть без доступу до тіла пацієнта.
А ще згадався випадок, про який розповідав радянський актора Ігор Ільїнський. У жовтні 1952-го на закритому урядовому банкеті з приводу завершення ХІХ з'їзду КПРС якось дивно повівся Йосип Сталін. В залі виступав ансамбль пісні й танцю Александрова. В якийсь момент Сталін підвівся з-за столу, став поруч із диригентом, заклав руку за борт френча й у повній тиші заспівав приглушеним старечим голосом: «Ех, яблочко, куда ти котішся, в губчека попадьош — нє варотішся». Вождю тоді було рівно стільки ж років, як зараз Путіну — неповні 74.
Присутні просто отетеріли. А більш розторопні, як-от Ільїнський, чимдуж повтікали, бо злякалися — їх, як свідків маразму Сталіна, могли би й ліквідувати.
А тепер щодо путінських косаток з ведмедями. Та це ж те саме сталінське Яблучко. Чи треба чекати, коли він заспіває на якійсь прямій лінії щось подібне? Щоб колеги припинили шукати експертів сказаного хворим диктатором серед політологів. Треба йти до психіатрів!