У Кремлі вже усвідомили неминучість капітуляції, програшу війни з Україною. Вони розуміють величезну ганьбу цієї капітуляції. Для них це психологічно болісно і немислимо. Те, що зараз відбувається, — це класична істероїдна реакція. Якщо це ганебно, то зробимо капітуляцію ще ганебнішою. Нездатність здобути перемогу або перейти в наступ на полі бою вони компенсують шаленими політичними акціями. Наскільки можна розуміти за повідомленнями, які наростають весь час, — з 23 по 27 вересня вони збираються провести так звані референдуми не тільки в Донецькій і Луганській, а й у Запорізькій і Херсонській областях.
Звісно, що то за референдуми. Вони лише оголосять, що референдуми минули онлайн, і отримано результати в 95% голосів. Потім у прискореному порядку прийняти ці території до складу РФ. Тобто до кінця місяця РФ офіційно оголосить, що вона захопила вже не 20%, а, наприклад, 30% української території. Що далі?
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Авжеж, це ніким не буде визнано, а лише викличе посилення західної реакції. Ось я щойно бачив виступ генерала Джона Кірбі, спікера Білого дому з нацбезпеки, про те, що США нарешті передають Україні далекобійні засоби вогневого впливу, далекобійні ракети для HIMARS і, як він сказав, інші можливі ракети. Припустимо, що, може, це навіть томагавки. Але він дуже чітко сказав, що США передають далекобійні ракети, які б дозволили досягти тилових цілей у порядках російської армії. Тобто, мабуть, знято ось це незрозуміле обмеження, яке до останнього часу підтримувалося Байденом — у жодному разі, щоб українці не могли завдавати ударів по російській території. Це виконання насправді тієї вимоги, яку генерал Залужний у своїй спільній із генералом Забродським статті від 7 вересня висунули до американських союзників.
Ви пам’ятаєте, тоді Залужний пояснив, що єдиною силою РФ у військовому значенні є її безкарність. Двадцятикратна перевага над Україною у далекобійності вогневої дії — до двох тисяч кілометрів. РФ це продемонструвала, завдаючи ударів по українській інфраструктурі з регіону Каспійського моря.
Це рішення означає шибеницю для Путіна та для його найближчих соратників
Тобто, бачимо, що ця істерична реакція — ми зробимо свою поразку ганебнішою — вона спонукала вже цілком до конкретних військових результатів: кардинального посилення американської військової допомоги.
Усі ці рішення у пакеті (референдуми в чотирьох областях, законопроєкти в Держдумі, і фактично плани мобілізації) прийняті вранці в неділю, 18 вересня, після повернення Путіна зі своєї ганебної подорожі на саміт ШОС до Самарканду. Де він неодноразово був принижений не лише фактичними лідерами ШОС Нарендрою Моді та Сі Цзіньпіном, які читали йому лекції про неприпустимість військового вирішення проблем у 21 столітті, а й навіть такими дрібними нещодавніми васалами, як керівники Киргизстану та Таджикистану.
Путін опинився у відчайдушному становищі. Тим більше, що я це говорю і повторюю: минулого тижня дуже впливова в путінському оточенні людина — Юрій Ковальчук (загалом яструб з яструбів, який зіграв велику роль у підбурюванні Путіна до війни з Україною, але, мабуть, недурна людина, доктор фізико-математичних наук), який усвідомив, що поразка неминуча, і потрібно якось максимально пом’якшити результат, що призведе до капітуляції, обговорював із оточенням Путіна (мабуть, і з ним також), можливість м’якого відходу Путіна. Коли оголошується, що Путін захворів, і його повноваження на період лікування Путіна передаються колективному органу — Раді безпеки.
Мабуть, коли Путін повернувся, Ковальчуку та його колегам не вдалося переконати Путіна у цьому варіанті. Та й активізувалася так звана «партія війни», що призвела ось до цього шаленого рішення. Вона не змінює жодної з проблем, з якими стикається російська влада, а навпаки, збільшує їх.
Логіка така: тепер, коли ми оголосили, що це наші території, тепер зовсім ганебно нам буде з них піти і погодитися на поразку. Це психологічна реакція така, майже жіноча істерика, даруйте, за таку гендерну некоректність. Це відмова, витіснення реальної ситуації, «а ось нехай буде ще гірше, ще ганебніше», «ось тоді ми не зможемо піти на цю поразку». Ось усі ті заходи, вжиті вранці, у неділю, 18 вересня, — вони є результатом такої активності партії війни, відмови Путіна від варіанта, який принаймні забезпечував би йому життя. Якби він тимчасово вирішив піти на лікування, а за тиждень він міг би відлетіти лікуватися кудись до центру китайської традиційної медицини. Це рішення означає шибеницю для Путіна та для його найближчих соратників. Але вони на це пішли.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ