«Є відчуття крові». Російські силовики почали атаку на улюбленця Путіна: що це означає і до чого тут Вікторія Боня — розмова NV з Денисенком

Дуже важливо звернути увагу на те, що вони настільки активно акцентують увагу на тому, що падає рейтинг Володимира Путіна. Тобто досі бували падіння рейтингів Путіна. Говорити про те, що зараз це найнижчий, — це неправда. Але я не пам’ятаю, щоб так активно протягом кількох тижнів підряд різні соціологи, причому державні, робили заяви про те, що рейтинг Володимира Путіна падає.

З чим це пов’язано? Поки що сказати достатньо складно. Я для себе маю відповідь, що це, насправді, велика війна, яку ми зараз бачимо по опосередкованих речах, яка відбувається між силовиками та так званими технократами, або, якщо точніше бути, між ФСБ і Сергієм Кирієнко, який відповідає за внутрішню політику.

Протягом останніх, напевне, п’яти-шести тижнів, якщо ти слідкуєш за російськими ЗМІ, то по багатьох опосередкованих речах можна сказати, що силовики почали велику атаку на головного конструктора внутрішньої політики РФ Кирієнка.

І в контексті цього треба розглядати оцю частотність заяв про падіння рейтингу.

Ми ж всі прекрасно розуміємо, що рейтинг в 68% - це більш ніж високий рейтинг. Тобто мало який лідер в світі може похвалитися тим, що він має реальний рейтинг в 68%. І коли говорять про те, що рейтинг Путіна обвалився з 72% до 68% - це смішно для будь-якої людини, яка хоч трошки цікавиться соціологією і питаннями виборів.

Тому ці речі я розглядаю виключно в контексті боротьби ФСБ проти Кирієнка.

А якщо ширше на це дивитися, то насправді у нас існує уявлення про Російську Федерацію, як про суто ФСБшну країну. Після Болотної площі (акції протесту опозиціонерів — Ред.) і особливо після 2016 року, коли керівником адміністрації президента став [Антон] Вайно, а його заступником став Кирієнко, почала вибудовуватись друга вертикаль влади в Росії.

І Росія зараз — це країна двох вертикалей. Вертикалі силовиків на чолі з ФСБ і вертикалі технократів на чолі з групою людей, яких, зокрема, уособлює Кирієнко.

І от зараз ФСБ розпочинає атаку на цей другий стовп російської державності на сьогоднішній момент. І вона атакує безпосередньо одного з ключових людей у сьогоднішній внутрішній політиці Російської Федерації - Кирієнка.

— Чи Путін свідомий цієї боротьби? І чи вона його обходить?

— Вона його не може не обходити, тому що, якщо тобі щодня капає хтось про те, що «ситуація погіршується, і в цьому винен Кирієнко», і якщо тебе оточує група людей, яка регулярно тобі про це говорить; а друга група людей розповідає про те, що «ні, напевно, це воюють проти цього такі-то люди», цього не може Путін не помічати. Це перший момент.

Другий момент. Путін завжди був дуже слабкий до рейтингів, до народної любові, до того, як до нього ставиться пересічний росіянин. І коли йому капають на мозок, що через твого висуванця Кирієнка і твого улюбленця на цей момент, можна сказати, Кирієнка, падає твій рейтинг, то, очевидно, все-таки він на це не може не звертати увагу.

Поки що ми не бачимо ніяких публічних заяв від нього, і я не впевнений, чи ми їх побачимо. Ае опосередковано він може в якийсь момент зробити якісь заяви, які або покладуть цьому край, або навпаки будуть розпалювати цю ворожинечку.

Поки що він тримає паузу, даючи можливість сторонам продовжувати воювати між собою.

— Медійні прояви, які зараз трапляються щораз частіше. Наприклад, речник президента Дмитро Пєсков коментує те, що якась російська блогерка, яка перебуває за межами Росії, говорить про доцільність ведення війни. І потім це починає з’являтися як гриби після дощу, коли якісь люди, які до цього боялися рота відкрити, раптом починають так само підважувати доцільність того, що відбувається. Чи це варто розглядати серйозно?

— Безумовно, це один із найцікавіших процесів, який відбувається протягом останніх кількох років в Російській Федерації. Те, що Пєсков прокоментував заяву інстаграм-дівиці [Вікторії] Боні, говорить нам тільки про одне… А після цього Кремль почали атакувати різні люди, але найжорсткіше проти цього виступив Зюганов — спочатку на засіданні Держдуми.

— Геннадій Зюганов — це…

— Депутат Держдуми Російської Федерації. В «табели о рангах» (законодавчий акт Російської імперії - Ред.) Політичні — політик із другим рейтингом в Російській Федерації після Володимира Путіна. Якщо говорити про те, хто такий Зюганов. Щоправда чоловіку вже далеко за 80.

Менше з тим, Зюганов напередодні виступає спочатку на засіданні Держдуми, а потім він дає окреме інтерв'ю Вестям, знову ж таки, абсолютно прокремлійському виданню. І повторює дослівно все те, що він говорить.

А він говорить про те, що «що це таке, що Кремль звертає увагу на якусь там емігрантку, яка живе десь в Швейцарії, але не звертає уваги на простих людей і, зокрема, на комуністів».

Це, безумовно, впливає на внутрішню політику Російської Федерації. Але я це все (поки що, у всякому разі) трактую, як частину цієї великої війни проти Кирієнка. Тому що те, що Кремль допустив, що Пєсков прокоментував і звернув увагу на те, що десь у Швейцарії в 18 хвилин Боня говорила про ситуацію в Росії… А вона говорила про багато чого.

Вона говорила про паводки в Дагестані, вона говорила частково про «СВО», частково іще про щось. Тобто вона говорила про багато багів, які за останній час з’явилися в Російській Федерації. І те, що Пєсков звернув увагу, — це, безумовно, було рішенням політичного блоку Кремля.

І, очевидно, все ж таки за цим так чи інакше стоїть фігура Кирієнка, який є одним із ключових людей, які визначають, що говориться, а що не говориться в державі. І я думаю, що те, що випустили Зюганова, зокрема і на Вестях… Тобто те, що він сказав на засіданні Думи, Бог з ним, але те, що після цього це був спеціальний сигнал посилено державним виданням, говорить про те, що це між собою починають воювати вежі Кремля.

Але вони воюють не проти Путіна. Це дуже для нас важливий повинен бути момент. Щоб ми розуміли, це не війна проти Путіна. На цей момент, як мінімум, це війна, з моєї точки зору, проти Кирієнка, можливо, іще проти когось всередині Кремля.

З іншого боку, це війна за те, що вибори до Держдуми повинні піти за дещо іншим сценарієм, ніж це малює собі Кирієнко. Тобто, крім всього іншого, ми повинні чітко розуміти, що сьогодні рейтинг Единой России, базової партії Володимира Путіна, складає приблизно 27−28%, навіть за офіційними даними.

Единая Россия ніколи в історії не мала ситуації, коли вона мала менше 50% і не могла сформувати одноосібну більшість. А вибори будуть 17 вересня, просто, щоб ви розуміли, залишилося п’ять місяців всього-навсього. Тобто треба за ці п’ять місяців якимось чином добирати 20% для того, щоб отримати як мінімум 50%, не кажучи вже про значно більші результати, які потрібні були, які хочуть малювати в Кремлі.

Саме тому починається достатньо велике напруження в системі. І це напруження передбачає: а) — можливість певних партій зіграти більшу роль, ніж вони мають на сьогоднішній день, і тому звідси з’явився Зюганов; б) — це, безумовно, ігри певних груп впливу за те, хто і як в переформатованій Думі, а після того, можливо, в переформатованому уряді, буде відповідати за ті чи інші процеси в Росії.

Але я ще раз повторююся. На цей момент говорити про те, що це виступи проти Путіна або це виступи проти системи — це точно є, на жаль, сьогодні неправдою.

Чи будуть розвиватися у гіршому напрямку події? Ми поки що спрогнозувати не можемо, тому що ситуація все одно починає жити окремим життям. Тобто те, що задумувалося з Бонею як проста одноходівочка, перетворилася на багатоходову комбінацію проти.

До чого це далі буде прозводити? Поки відповісти на це питання складно. Але зараз, безумовно, ми бачимо величезну турбулентність, помножену на відчуття крові, на відчуття того, що можна декого сковирнути з кремлівського Олімпа (в чому я дуже сумніваюся, якщо чесно), але з іншого боку, можна, як мінімум, спробувати зіграти гру, отримати більше в результаті виборів вересня 2026-го.