З усіх численних видів дискримінації прийом на роботу молодших працівників замість старших заслуговує щонайменше громадського осуду. Ця проблема все більшає, і не лише через те, що питання рівності стає усе помітнішим у політичному порядку денному, а через те, що ейджизм стає усе більш економічно недоцільним, оскільки темпи народжуваності йдуть на спад, а нації старішають.
Від 1950 року середній вік населення зменшився на 47% у Європі та на 29% у Північній Америці, й не схоже на те, що тенденція зміниться, стверджують у відділі народонаселення ООН. Експерти очікують, що в найближчі десятиліття Азія та Латинська Америка старітимуть скоріше, ніж нинішні багаті нації Заходу.
Хоча це і створює більше навантаження на системи соціального забезпечення, старіти не так вже й погано — людство все краще бореться з хворобами та полегшує життя, тож люди живуть і залишаються продуктивними довше, ніж раніше. Довге робоче життя, що триває і після відмітки в 60 років, усе стрімкіше стає нормою. Але частка людей старше 55-ти, які працевлаштовуються, у деяких країнах зі старіючим населенням росте швидше, а в деяких — повільніше.
У Німеччині, де низка великих компаній інвестують у працевлаштування старших працівників і навіть підготовку пенсіонерів повертатись назад у ряди робочої сили, та в Польщі, з її гострим дефіцитом робочої сили та відносно слабкою системою соціального забезпечення, частка працюючих людей старшого покоління останні 15 років швидко зростає. А в США та Росії, де населення також старіє, ця частка залишається на тому ж рівні.
Останні дослідження показують, що в обох країнах дуже поширена вікова дискримінація, хоча технічно це і незаконно (так само як і в ЄС, де ейджизм під час прийому на роботу та безпосередньо на робочих місцях заборонений). У своїй недавній роботі Девід Ньюмарк, з Каліфорнійського університету в Ірвайні, проаналізував робочі практики однієї великої мережі ресторанів США і з’ясував, що старших людей запрошують на співбесіду рідше, ніж молодших, а відтак і наймають не так часто. Навіть якщо вік людини, яка подається на вакансію, зі заявки не очевидний, існує велика ймовірність того, що їй чи йому не запропонують роботу після співбесіди. Робота Ньюмарка збільшує і без того багаточисленні докази існування вікової дискримінації в США.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
У Росії, як стверджується в недавніх дослідженнях, 29-річна людина має вдвічі більше шансів отримати роботу, на яку претендує і 48-річна. Ейджизм — типове явище для багатьох посткомуністичних країн на кшталт Румунії, України та Словаччини, де робочої сили не бракує. Відтак і тривалість життя нижча, ніж у багатших країн по сусідству, а вік часто асоціюється з якимсь каліцтвом і ментальними переконаннями комуністичних часів.
Та не лише в посткомуністичних країнах старші люди мають репутацію поганих працівників. Очікується, що вони повільніше і не так охоче вчитимуться та прийматимуть рішення, а також будуть менш продуктивними, водночас претендуючи на більші зарплати.
Втім, ці упередження не набагато відрізняються від расових чи гендерних. Доказів на користь розриву між продуктивністю і зарплатою дуже мало. Старші працівники не менш продуктивні за молодших. І хоча деякі когнітивні навички на кшталт здатності запам’ятовувати велику кількість інформації з віком слабшають, ця втрата вирівнюється здатністю старшої людини діяти на основі більшого досвіду. Іншими словами, навіть усюдисущі вікові обмеження в таких професіях як пілот у авіакомпаніях чи поліцейський, які судами часто підтверджуються під час розгляду скарг старших працівників, не мають бути універсальними. Деякі люди у свої 60 перебувають у кращій формі, ніж 30-річні.
Та роботодавцям складніше позбутися упереджень, пов’язаних з віком, ніж гендерних чи расових. З одного боку, «надто старого» складніше визначити, ніж чорношкірого чи білого, чоловіка чи жінку, цисгендерного чи трансгендерного. З другого боку, сьогодні на ейджизмі зав’язана більшість діяльності в сфері соціальної справедливості: літніх людей вважають поборниками застарілих патерналістських і нетолерантних уявлень. Зрештою, чимало багатих країн мають високий відсоток безробіття серед молоді, тож їхня політика спрямована на залучення до роботи радше молодих людей замість вирішення проблем працевлаштування людей середнього віку чи старших.
Закони і судова практика випадків вікової дискримінації часто розчаровує. У деяких країнах (тій же Росії) доводити те, що в прийомі на роботу відмовлено через вік кандидата, доводиться самому кандидату, тож немає сенсу судитися. У США позивач у справі про дискримінацію за віком також перебуває у невигідному положенні через такі відносно недавні прецеденти як ось рішення Верховного Суду від 2009 року, що вимагає від позивачів довести, що вік став вирішальним фактором для найму чи звільнення.
Європейська ж практика різна та непослідовна. Якось у Німеччині 50-річний чоловік наймався на роботу двічі - зі своїм резюме, та як фіктивний 32-річний з такою ж кваліфікацією. На співбесіду запросили тільки 32-річного. Проте суд постановив, що дискримінації не було, аргументуючи це тим, що роботодавець має право на суб'єктивні рішення.
Доведено, що більш жорсткі закони про вікову дискримінацію дозволяють старшим людям працювати більше, а також зменшують вимоги до виплат. Це означає, що матиме сенс перекласти відповідальність на роботодавців. Та батіг не завжди найкращий інструмент, коли мова заходить про те, щоб привести у відповідність практики працевлаштування зі змінами демографії робочої сили. Багато розчарованих 50 і 60-річних не підуть у суди та не скаржитимуться комісіям з рівності: вони просто впадуть у депресію і стануть втіленням стереотипів проти себе.
У 2017 році німецька економістка Регіна Конле-Сейдл проаналізувала ефективність політики, спрямованої на стримування та реінтеграцію старших працівників у ряди робочої сили, і дійшла висновку, що поєднання тренінгів і субсидій при прийомі на роботу може давати результати. У Швейцарії, наприклад, державна служба зайнятості тимчасово покриває більшу частину різниці між останньою зарплатою старшого працівника і тою, яку йому запропонували на новій роботі. Інші дослідження показують, що німецька практика залучення людей майже пенсійного віку на тренінги допомагають подовжити чи покращити кар'єру, зокрема літніх жінок.
Знайти спосіб утримувати старших працівників на роботі та допомогти їм здолати стереотипи, що заважають їм працевлаштуватись — це завдання, яким чиновники часто нехтують. Та відкладати далі вони більше не зможуть: оскільки вік виходу на пенсію повсюди зростає, країни вимушені будуть зіштовхнутись з усе більш невдоволеними людьми похилого віку, які разом з тим є найбільш дисциплінованими виборцями. Не такі рішучі дії, спрямовані на боротьбу з віковою дискримінацією, як з іншими стереотипами, матимуть непередбачувані політичні наслідки для чиновників, які занадто орієнтуються на молодь та майбутнє, аби перейматись реаліями своїх старіючих країн.
Переклад НВ
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Леоніда Бершидського. Републікування повної версії заборонене.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ