НВ публікує уривок нової книги Ігоря Гаріна «Злочини колективного путіна»
Подивіться на карту Росії: країна, що тягнеться від Балтійського моря до Тихого океану і Аляски, могла виникнути аж ніяк не стільки через горезвісну пасіонарність Льва Гумільова, скільки внаслідок історичної генетики московитів, тобто тисячолітніх загарбницьких і кривавих воєн, перелік яких я наведу далі.
Саме історичною генетикою Росії визначаються численні історичні факти — вікова несвобода народу, відсутність прав людини та справедливої правової системи, відносини влади та народу (вертикаль влади), кріпацтво та холопство мас як «скріпа» (ідея голови Конституційного Суду Російської Федерації Валерія Зорькіна). Ще історичною генетикою зумовлений деспотичний характер російської влади, а, зрештою, — жалюгідна доля імперської держави і народу, який її створив.
У гротескній п'єсі Дракон Євгена Шварца в уста представника народу вкладено чудову репліку, звернену до принца: «Пожалійте нас, бідних убивць, пане Ланцелот».
«Глибинний народ» — жертва і вбивця одночасно: окремо кожного шкода, а всіх разом — як фашистів в епоху Тріумфу волі Лєні Ріфеншталь". Безкарно масовий нацизм не минає, історичні закони обдурити неможливо, націю не протверезити зверненнями до совісті чи гуманізму.
Історична генетика — телескоп, спрямований у минуле. Якщо ви хочете дізнатися про своє майбутнє, подивіться на свої сьогоднішні дії. Важливо осмислити своє минуле, щоб передбачити майбутнє. Не знешкодивши сьогодення, вам не дочекатися щасливого майбутнього. Але коли «славне майбутнє» виявляється проблематичним, починаються спекуляції на міфічному «славному минулому», що ще більше позбавляє народ майбутнього.
Якщо подивитися на генетичну композицію популяції, то можна багато чого розповісти про історію цієї популяції. Історична чи популяційна генетика безпосередньо пов’язана з біологічною: зіставлення генетичних даних мешканців нинішніх країн та епох добре корелюють з висновками істориків та археологів. Популяційна генетика дає можливість вивчати не лише історію міграцій, але вплив історичних умов формування популяцій чи причини їх зникнення.
Наприклад, результати дослідження міжнародної команди вчених на чолі зі спеціалістами Стенфордського університету, Віденського університету та Римського університету Сапієнца явно продемонстрували зв’язок історії Риму із загальною історією післяльодовикової Європи. «Нас здивувало те, як швидко, всього за кілька століть змінювалася картина походження населення, що було відображенням політичних союзів, які укладав Рим, — сказав провідний автор дослідження Джонатан Прітчард. — Ще одним разючим аспектом стало те, наскільки космополітичним було населення Риму. Навіть у давнину це місто було плавильним котлом різних культур».
Минуле не зникає — це локомотив, який тягне за собою майбутнє, вважає російський письменник Віктор Пелевін. Попри те, що більшість живе ніби у відриві від нього, вона існує у нашому внутрішньому просторі, у нашому несвідомому. Тобто, у нашому внутрішньому просторі існує єдина лінія життя. Всі події цієї лінії взаємопов'язані, випливають одна з одної. Сьогодення та майбутнє зумовлені нашим минулим. Темне минуле, що триває віками і не знає покаяння, затьмарює майбутнє.
Росія загалом живе не у XXI столітті, а в пізньому Середньовіччі
За 1000 років беззмінного правителя називали в Росії владикою, князем, царем, імператором, генсеком, тепер ось президентом. Але, відповідно до історичної генетики, суть була завжди одна: абсолютний довічний владика, дарувальник благ, порядку, і самого життя, для якого діяло середньовічне правило, згідно з яким велич глави держави є прямим наслідком, наскільки він збільшив підвладну йому територію.
Втім, у голові кремлівського вождя, щільно загорнутого в кокон чи непроникну капсулу, картина світу дещо інша: не експансія та імперіалізм, а — визволення; не війна і закабалення, а — окультурення «нижчих», не захоплення, а — благословення Господнє, не блага людини, а — «велич держави». Типова філософія деспотизму з фашистською підосновою та риторикою. Абсолютна відсутність ознак інноваційного мислення з абсолютним нерозумінням важливості регіоналізації чи федералізації для такої величезної країни, як Росія. Плюс повна відсутність найменших ознак рефлексії та розуміння суті процесів не лише ХХІ, а й навіть ХХ століття.
До речі, все це притаманне не лише нинішньому вождеві, а й 90% «глибинного народу»: Росія загалом живе не у XXI столітті, а в пізньому Середньовіччі, у кращому разі — на початку XIX століття. Країна живе в шафі, набитій скелетами. Вінстон Черчилль жартував із цього приводу: росіяни як бульдоги під килимом — поки когось не викинуть із роздертим горлом, ніколи не зрозумієш, що там усередині відбувається.
Зрештою, сам Путін робить те, що йому дозволяє «історична генетика» і «колективний путін»… А чому не бешкетувати, якщо совєтікус ерефікус дозволяють йому це робити, самі беруть активну участь у процесі такого історичного саморуйнування. Кайфуючи від комунізмів-фашизмів-рашизмів, дозволяють йому практично все — до геноциду включно, бо у бидла немає власної думки, бо думка може бути лише в цивілізованих і просунутих людей. А бидло живе тільки тим, що йому скажуть по телевізору, активно підключаючись до цього споконвічного для нього конвеєра з підготовки та переробки гарматного м’яса.
Олександру Герцену приписують фразу: «В Росії треба жити довго, щоб дожити до чогось доброго». Важко погодитись: не вистачить не лише одного людського життя, ось уже тисячоліття минуло, а що вийшло, до чого дожили нинішні росіяни?
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ