Нові цілі ворога. Як зміниться тактика ракетних ударів Росії
Погляди27 лютого 2023, 16:52
Росія, очевидно, продовжуватиме свою насильницьку мобілізацію, оскільки їм потрібна жива сила. Ви ж бачите, скільки ворог втрачає особового складу під час запеклих боїв на Донбасі — Бахмут, Соледар. Уже підраховано, що фактично за місяць гарячої фази війни, яка почалася на східному напрямку, росіяни втрачають стільки особового складу, скільки мають збройні сили середньої європейської країни, скажімо, Литви чи Фінляндії. І це дані за січень. У лютому цифри будуть ще жахливішими для росіян. Тому, очевидно, що в живій силі у них будуть проблеми, тому що зараз знищується підготовлена армія, а мобілізованих ще треба навчати.
Щодо масованих обстрілів по енергетичній інфраструктурі, то зрозуміло, українська енергетика вже адаптувалася до такого протистояння з ворогом, швидко мобілізуючи бригади й відновлюючи пошкодження. Світловий день стає довшим, а енергоспоживання меншим. Ворог побачив, що цілі не досягнуто, тому, можливо, буде зменшення атак по об'єктах енергетичної інфраструктури. Втім, можливо, слід очікувати ударів і по інших важливих об'єктах — по транспортній інфраструктурі чи по гідротехнічних спорудах. І до цього теж потрібно бути готовим.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Тому Повітряним Силам слід посилюватись і очікувати якнайшвидшого повернення наших воїнів з навчань. А разом із ними й на прибуття засобів ППО/ПРО, таких як ЗРК SAMP/T та Patriot. Це саме те, що нам потрібно проти балістики та окремих видів крилатих ракет, таких як Х-22. І захищати ними пріоритетні напрямки від ударів, зокрема, балістичними ракетами.
Річ у тім, що ми не можемо тисячі квадратних кілометрів нашої території перекрити наявним озброєнням. Жодна велика країна світу не має суцільної системи ППО (зенітних ракетних систем) на своїх кордонах чи на всій території. Ми суцільно покриваємо територію радіолокаційними засобами. І то цілі можуть зникати з радарів, бо летять низько, використовуючи рельєф місцевості. Зокрема дрони входять у русла річок й летять по ньому. А річка це фактично нульова висота [де цілі малопомітні для радіолокаційних засобів]. До речі, і ракети летять по руслах річок і теж на якийсь час пропадають, зрештою, вони й спроєктовані так, щоб летіти, огинаючи рельєф місцевості, ховатись за ним, пролітати по низовині.
Жодна велика країна світу не має суцільної системи ППО
Так от, коли зафіксовано запуск групи Shahed 131/136, у нас в небо підіймаються винищувачі, разом з ними працюють мобільні вогневі групи. І по маршруту слідування вони ці дрони потрохи знищують. Річ у тім, що «шахеди» атакують групами, а потім розділяються, кожний на визначену ціль. Тому тут є багато нюансів.
Скажімо, якщо в бік Києва вилетіло 40 Shahed 131/136, а долітає лише половина, то це значить, що наше повітряне командування Схід чи ПвК Південь знищує їх у зоні своєї відповідальності. Залучаються усі наявні вогневі засоби, включаючи мобільні вогневі групи чи винищувачі. І якщо якась кількість дронів проривається, то їх уже добивають на підступах до столиці. У інших регіонах це працює так само.
Збивають там, де це можливо. Зрозуміло, що засоби ППО стоять на підступах до житлових об'єктів, але навіть якщо ціль буде уражено, скажімо, за 10 км від Києва, то вона після цього може летіти за інерцією і впасти, де завгодно. Тут, на жаль, наслідки протиповітряного бою непередбачувані. Так це сталося на кордоні з Польщею, де, на жаль, [15 листопада 2022 року] від ракети загинули люди. Так це ставалося на прикордонні з Молдовою, де у різний час виявляли уламки ракет. Тому що ворог свідомо використовує територію цієї держави, а також прикордонну річку Дністер, по руслу якої, до речі, також росіяни пускають ракети. Ну, і, як відомо, російські ракети вже пролітали над територією Румунії.
Тому, коли працює ППО, навіть, якщо від повітряних цілей немає прямої загрози, як це було, наприклад, із повітряними кулями, і їх намагаються збити винищувачі, то все одно — існує загроза від ракет, якими знищують цілі. Саме тому співвітчизникам слід дотримуватися сигналів тривоги, знаходити якесь елементарне укриття або дотримуватися правила двох стін, навіть якщо успішно працює наша система ППО.
В агресії проти України Росія використовує до 40 аеродромів, які розміщені на території РФ, Білорусі й тимчасово окупованого півострову Крим. Попри те, що ворог зазнав відчутних втрат в авіації — наразі це майже 300 літаків і стільки ж гелікоптерів, вони поповнюють ці втрати іншими бортами. Тому по кількості на цих аеродромах зосереджено приблизно таке ж авіаційне угруповання, що й було на початку вторгнення.
Втім, не можна стягнути авіацію до кордонів. Стягнути можна людей, танки чи техніку. Але не літаки. Літаки як стояли на аеродромах, так і стоять. Аеродроми ж не стягнеш. Ближче до кордонів чи далі від них, яка різниця. Літаки сьогодні на одному аеродромі, а завтра — на іншому. Зараз ніхто не воює полчищами літаків, це не Друга світова війна. Нині воюють високоточною зброєю, ракетами.
Тому тут питання не в літаках, а в кількості того озброєння, яке росіяни можуть дозволити собі застосувати проти України. Наприклад, ракет Х-22 у них є ще багато, сотні одиниць. А кількість Х-101 і Х-555 рахують усі від початку ударів по об'єктах критичної інфраструктури. Інші ракети, наприклад, Х-59 і Х-31 теж недешеве задоволення. Тому немає сенсу піднімати в повітря велику кількість літаків.
Зараз воюють авіаційними підрозділами — це пара літаків, ланка, можливо, ескадрилья. Скажімо, по 10−12 літаків для кожної атаки на окремому напрямку росіяни й залучали в перший місяць агресії. І тоді ж зазнали величезних втрат, бо думали, ніби тут небо під їхнім контролем, полетіли, а їх позбивали. Бо стали жертвами власної пропаганди, слухаючи [керівника департаменту інформації та масових комунікацій Міноборони РФ] Ігоря Конашенкова, який у своїх оперативних зведеннях тричі знищував усі українські повітряні сили.
Тому й зараз не слід очікувати якихось масованих провокацій, бо росіяни прекрасно розуміють, що будуть тут збиті. Тому що засоби ППО хоча й виснажуються, але одночасно й посилюються — у сухопутних військ є багато різних ПЗРК, зенітна самохідна артилерійська установка Gepard, є ЗРК Crotale, IRIS-T, NASAMS ну і на підході SAMP/T та Patriot. Тому особливого успіху російській авіації тут навряд чи слід очікувати.
Повну версію інтерв'ю з Юрієм Ігнатом читайте тут