У тенетах ФСБ. Як росіяни вербують собі шпигунів і чому надають перевагу «одноразовим» агентам, — аналіз українських спецслужб
Події2 листопада 2024, 11:09
Бажання заробити, яке перетворилось на зраду батьківщині - так коротко виглядає історія Олександра Рущака, уродженця села Березове Хустського району Закарпатської області. Проте насправді деталей в ній набагато більше, і вони допомагають зрозуміти, як працюють з українськими громадянами російські спецслужби.
Більшу частину свого життя Рущак провів у місцях позбавлення волі. Після чергового звільнення він знайшов собі роботу у Сєвєродонецьку на Луганщині. Саме там з початком великої війни його і завербували російські спецслужби.
Відбулося все просто: у месенджері Telegram представник ворожої розвідки, використовуючи псевдонім, запропонував Рущаку «легкий заробіток». Для людини з кримінальним минулим та фінансовими труднощами у сучасності пропозиція виглядала привабливою. І колишній в’язень погодився.
Співпраця почалася з незначних завдань. Першу винагороду Рущак отримав за фотографії державних номерних знаків військової техніки. Далі росіяни все більше ускладнювали свої запити, і від простої фотофіксації агент перейшов до збору та передачі даних про дислокацію військових підрозділів та техніки ЗСУ.
А потім, вже за значну винагороду, Рущаку запропонували підкупити знайомого, який хвалився своєю причетністю до розробки українського ракетного комплексу Нептун. Останній, зрештою, передав колишньому в’язню схематичні креслення радіолокаційної головки самонаведення ракети. Згодом Рущак переслав їх росіянам.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Однак ані Рущак, ані його куратори з РФ не підозрювали, що вся ця операція проходила під контролем українських спецслужб. Креслення, надані «агентом», були спеціально підготовленою імітацією. Вони ще й містили приховані «маячки», які дозволили українським спецпризначенцям відстежити весь ланцюжок передачі «секретних» матеріалів аж до російських центрів розвідки.
Самого ж Рущака вітчизняні правоохоронці арештували і він знову опинився за гратами, осуджений за держзраду.
Історію Рущака NV розповів український офіцер з позивним Брідж.
Він представляє державний проєкт «Хочу к своим» та не може називати своє ім'я, прізвище, звання та фактичну посаду. Проєкт був створений ГУР, СБУ, омбудсменом Верховної Ради та Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими одразу для двох цілей: допомогти повернути українців з полону та протидіяти вербуванню співвітчизників російськими спецслужбами.
Брідж пояснює, що також одна з цілей проекту — дати можливість громадянам України, які вже співпрацюють з ворогом, припинити таку діяльність «на визначених умовах шляхом використання спеціальної форми на сайті «Хочу к своим».
Робота українських спецслужб, які виявляють зрадників, виглядає непомітною, але вона дійсно важлива. Адже, як запевняє військовий експерт Михайло Самусь, Кремль системно займається в Україні не лише розвідкою, але й постійно намагається розхитувати ситуацію всередині країни. І робить це руками саме найнятих агентів.
«Мета Кремля — створення ситуації, коли в Україні буде максимальна напруженість на різних розломах: етнічних, релігійних, культурних, мовних, між суспільством і державою, між президентом і військовими, і так далі», — додає Самусь.
Зухвалий та нестриманий
В серпні 2022 року Олександр Шкатов, мешканець Сарн, що на Рівненщині, прийшов до своєї колишньої дружини та похизувався причетністю до російської ракетної атаки на одну з українських військових частин.
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну він працював водієм-експедитором на хлібозаводі. Згодом Шкатова завербували російські спецслужби, яким він надавав інформацію про наявність на базі зберігання артилерійського озброєння у Сарнах військової техніки та стрілецької зброї.
Нестриманість зіграла зі Шкатовим, як розповів Брідж, злий жарт, — колишня дружина розповіла про його хизування українським силовикам. Агента-невдаху затримали і врешті він був засуджений до 12 років позбавлення волі.
Проте, росіяни навряд чи перейматимуться через цю «втрату», пояснює Брідж. Спецслужби РФ поволі оновлюють методику своє таємної роботи. «Зараз вони більше перейшли до технологічної розвідки, цифрових технологій. Втім, досі використовують агентурну мережу та активно її розширюють. Але оскільки ми доволі непогано з нею боремося, росіяни ставляться до агентів як до одноразового матеріалу», — розповідає представник державного проєкту «Хочу к своим».
«Проєкт має певні схожі риси з американською системою захисту свідків, тільки з суттєвими відмінностями, — веде далі Брідж. — Втім, у нас вже є не один випадок, коли людина була завербована російськими спецслужбами, та вчасно зрозумівши, що накоїла, припинила роботу на ворога завдяки зверненню в проєкт „Хочу к своим“. Їй гарантували безпеку і певні інші умови. Для неї все закінчилось добре».
«Одноразові»
За словами Бріджа, вербовкою українських громадян займаються одразу декілька ворожих структур — ФСБ, Головне управління Генштабу збройних сил РФ (колишнє ГРУ), Служба зовнішньої розвідки (СЗР), а також так звані «міністерства внутрішньої безпеки» тимчасово окупованих територій Донеччини та Луганщини, які фактично є підрозділами ФСБ.
Процес «обробки» потенційного шпигуна може бути довгим. Спочатку вербувальники намагаються виявити в людини «слабкі місця»: що її турбує, з ким спілкується, з якими проблемами живе. Брідж пояснює, що в 99% спецслужби чіпляються або за фінансові, або за професійні труднощі майбутнього агента.
Далі - перший контакт, який може бути замаскований під розмову із знайомими чи колегами, або ж, як відбувається тепер дуже часто, — під звернення у соціальні мережі, де анонімні співрозмовники подекуди роблять пропозиції напряму. В основному вербувальники, за спостереженнями Бріджа, використовують Телеграм.
«Переважна більшість агентів, — краще називати їх колаборантами та зрадниками, — починає із мізерних задач», — пояснює представник проєкту «Хочу к своим». Це може бути прохання довідатись чийсь контакт або адресу, відслідкувати маршрут руху певного автомобіля, повідомити місце знаходження блокпосту чи військового підрозділу. Такі завдання виглядають простими та безпечними, а за їх виконання вербувальники пропонують від $50 до $100 у криптовалюті, які у більшості випадків не платять.
Потім, коли новоявлені шпигуни втрачають відчуття страху та усвідомлюють, що за «мізерне» завдання отримують серйозні, у їхньому розумінні, гроші, вербувальники, за словами Бріджа, починають ставити перед ними серйозніші завдання.
Окрема історія — з підлітками, які палять автомобілі. Зазвичай під час вербовки їм пояснюють, що через юний вік кримінальної відповідальності за підпали вони уникнуть. Ті підлітки, що повірили у ці обіцянки, зазвичай самі знаходять «підходящі» автівки, отримують «добро» від кураторів, здійснюють підпал та надсилають відповідне фото вербувальникам.
Але, як розповів Брідж, спираючись на досвід, насправді підліткам за спалені машини гроші ніхто не сплачує. «Російська пропаганда активно використовує ці фото, а дитина та її батьки несуть відповідальність», — каже офіцер.
Він додає, що в принципі таким самим чином — нічого не сплачуючи або надаючи мінімум — росіяни використовують більшість завербованих українців. Це так звана практика одноразових агентів.
Як приклад Брідж наводить історію уродженця Луганська Артема Єрмишкіна. На першому етапі російського вторгнення чоловік вступив до лав незаконного збройного формування «Вітязь», що діє на території самопроголошеної «ЛНР». Згодом його завербувала ФСБ, запропонувавши виконати завдання особливої важливості - в'їхати через ЄС до вільної України та ліквідувати високопоставленого офіцера-спецпризначенця ЗСУ. Гонорар за це перше завдання не був названий, але надалі куратори обіцяли до $100 тис. за ліквідацію одного з вищих керівників Сил оборони України.
Проте Єрмишкін вирішив не наражатись на небезпеку, та доручив виконати першу «брудну роботу» спільнику, якому він поетапно передавав інструкції та гроші.
Фінансові витрати Єрмишкіна, зафіксовані слідчими, виглядали наступним чином: 10 тис. грн — на купівлю мобільного телефону та стеження за жертвою, ще стільки ж — на нелегальне придбання пістолета Макарова, 23 тис. грн — винагорода спільнику.
17 червня 2022 року надійшов наказ від російського куратора на теракт проти конкретної людини. Єрмишкін, своєю чергою, передав «розпорядження» своєму спільнику. Той отримав наперед 250 тис. руб. (близько 75 тис. грн), а сам «замовник» — 50 тис. руб (15 тис. грн).
Незважаючи на відносно скромну винагороду за це завдання, Єрмишкін сподівався на подальшу співпрацю та значніші гонорари в майбутньому.
Зрадника затримали у Ковелі, під час перетину державного кордону України. Він не підозрював, що українські спецслужби весь час контролювали його дії, включно з переміщеннями на території Російської Федерації.
Суд визнав Єрмишкіна винним та відправив його за ґрати на 12 років.
Українці, пильнуйте
На сайті проєкту «Хочу к своим» розміщено майже триста історій «агентів», ув’язнених на великі терміни. Брідж пояснює, що ця інформація має сформувати в суспільстві стійке переконання про те, що будь-яка дія, направлене на підривну діяльність чи колабораціонізм, буде покарана.
«Кожного, хто працює на ворога, буде виявлено. І після цього він вже не буде потрібен кураторам, які обіцяли йому золоті гори. А для свого народу він назавжди залишиться зрадником», — каже представник проєкту «Хочу к своим».
Він також радить українцям з обережністю ставитись до людей, що хочуть дізнатись в них якусь конфіденційну або особисту інформацію. «Якщо ви відчуваєте несподіваний інтерес до специфічних сторін вашого життя з боку людини, яка вам не знайома або малознайома, — це дзвінок, ознака, що щось тут не так і, можливо, вас намагаються завербувати. Особливо, якщо починають розпитувати про військові, державні, політичні теми або намагаються якось вийти на ваші слабкі сторони», — попереджає Брідж.