Національна ідея від НВ: як Україні досягти середньої зарплати в $1 тис. за п’ять років

Кілька років тому редакція НВ саме так і сформулювала свій варіант націдеї — «середня зарплата в $1 тис.», і той матеріал викликав великий резонанс серед читачів.

Схоже, Зеленський хоче чогось подібного.

«Національна ідея — причина, чому люди живуть разом, вважають один одного членами однієї спільноти і готові жертвувати заради цієї спільноти», — каже з цього приводу Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи. І якщо зазвичай українці думали про таку ідею або в контексті визвольної боротьби за власну державу, або як про складовий елемент протистояння будь-яким громадським проблемам, то зараз, мовляв, прийшов час говорити про об'єднувальне начало економічного творення.

Але досягти рівня навіть в $1 тис. Означає подвоїти нинішній показник середньої заробітної плати в країні. Подібний «подвиг» вимагатиме зусиль не тільки держави і чиновників, а й бізнесменів, компаній-роботодавців, а також самих громадян-працівників. І якщо всі сторони процесу візьмуться за справу, то це дійсно згуртує країну.

«Зростання породжує зростання, а успіх породжує успіх, — упевнений Андерс Аслунд, економіст і старший науковий співробітник Атлантичної ради у Вашингтоні. — В такому середовищі народжується нова ментальність».

За оцінками соціологів, українці всі 29 років незалежності сподівалися, що з’явиться якийсь держдіяч, який врятує їх від проблем. Бідність при цьому вони сприймали як сліпий фатум, з-під впливу якого вибратися практично неможливо. Однак зараз склалася ситуація, коли люди, що беруть на себе повну відповідальність, можуть і самі вирватися вперед, і інших підтягнути до нової якості життя.

Зростання української економіки в 2020-му прискориться до 4%, очікують в інвестиційній компанії Dragon Capital, що володіє медіахолдингом НВ. «Структурні реформи, які вже були прийняті або плануються, як, наприклад, земельна і податкова, повинні посприяти такому зростанню», — підкреслює Томаш Фіала, голова Dragon Capital.

Успіхи країни в цілому рано чи пізно призведуть до появи нових робочих місць і до пошуку роботодавцями нових кваліфікованих співробітників. А ті, в свою чергу, будуть намагатися нарощувати свої компетенції. Весь цей ланцюжок і призведе до збільшення доходів усіх громадян.

Боротьба з тіньовою економікою, інвестиції та ефективна державна політика дозволять наростити середню зарплату в Україні до рівня $1 тис. за наступні п’ять років, вважає Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього. «Якщо, звичайно, у влади буде така мета», — обмовляється він.

Допоможи собі сам

Ключовий параметр, що лежить в основі зростання зарплат, — продуктивність праці. Співвітчизники з цим параметром не особливо дружать: один українець за рік створює $8,2 тис. ВВП, а один поляк — цілих $38,3 тис. Це означає, що за кожну годину житель Польщі встигає зробити в чотири рази більше роботи.

Тому, на думку Ганни Дерев’янко, виконавчого директора Європейської бізнес-асоціації (ЄБА), громадянам України варто почати максимально розвиватися і інвестувати в себе: в підвищення продуктивності і ефективності своєї праці, а також в нові знання — хоча б у вивчення англійської.

«Здатність країни з часом покращувати рівень свого життя майже повністю залежить від її здатності виробляти більше з розрахунку на одного співробітника», — писав у своїй колонці для The New York Times Пол Кругман, лауреат Нобелівської премії з економіки.

Втім, без держави в цьому питанні не обійтися. Велика консалтингова компанія Boston Consulting Group (BCG), яка розробляє стратегії розвитку для країн і міст, наводить свій рецепт підвищення продуктивності праці: інвестиції в інфраструктуру, доступну освіту, поліпшення регулювання ринку праці, а також прогрес у секторі міжнародних торгових і бізнес-відносин.

У BCG вважають, що уряд міг би активно працювати над цією самою продуктивністю. Наприклад, надаючи спеціальні гранти та фонди роботодавцям і підприємцям, а також пропонуючи їм форми державно-приватного партнерства.

Програма доступних кредитів для малого бізнесу під 5−7−9%, яка нещодавно стартувала з подачі прем'єра Олексія Гончарука — один з відповідних для такого випадку інструментів.

Винаходити щось ще Кабміну необов’язково — можна просто звернутися до досвіду Сінгапуру. Тамтешня Рада економічного розвитку надає спеціальне фінансування для підвищення результатів праці співробітників. Програма управління продуктивністю, що діє в цьому місті, пропонує менеджерам середньої ланки можливість отримати нові знання про те, як управляти робочими процесами. Вона на 90% покриває витрати малого і середнього бізнесу на освіту співробітників (і на 70% — для великих компаній).

«Зарплати зростають, коли ваші навички стають більш цінними або більш дефіцитними для роботодавця», — підкреслює Ганна Вахітова, експерт з ринку праці і професор Київської школи економіки (КШЕ). У зв’язку з цим вона озвучує питання, які повинні виникнути в голові кожного працівника, який сподівається на професійне зростання: «Коли я в останній раз цікавився новинками у своїй галузі? А не в своїй? Чимало проривних ідей народжується з сторонніх спостережень».

Вахітова нагадує, що не останнє місце в параметрі «продуктивність праці» займає такий фактор, як самопочуття: якщо співробітник погано спить, погано харчується, не займається спортом, то він швидко стомлюється і не може виробляти достатньо багато ВВП.

«Найчастіше для досягнення більшої зарплати доведеться і більше працювати», — додає Гліб Вишлінський, директор Центру економічної стратегії.

При цьому ряд досліджень показали: українці за наявності вибору часто віддають перевагу не високій зарплаті а більш розслабленому робочому графіку. На цій підставі сформувалася економіка фрілансу — неповної робочої зайнятості, проте їй явно не вистачає організованості.

Маркетингова компанія GfK ще в 2016 році досліджувала питання і дійшла висновку: лише 37% українців вірять, що важка праця приносить більш високу якість життя. Решта 63% вважають, що життєвий комфорт досяжний тільки завдяки особистим зв’язкам і всіляким щасливим випадковостям.

Як одного разу зазначив Владислав Рашкован, заступник голови МВФ, у нерозвинених країнах лотереї дуже популярні саме з тієї причини, що люди там більше вірять в удачу, ніж у власні сили.

НВ поцікавився, як реальні українські топ-менеджери приймають рішення про підвищення зарплати своїм співробітникам. Євген Шевченко, генеральний директор пивної компанії Carlsberg Ukraine, відповів, що в такому випадку у них беруть до уваги вартість цієї позиції на ринку і результативність співробітника, який претендує на підвищену ставку винагороди.

На шляху до високих зарплат співвітчизникам варто позбутися й деяких стереотипів. Інна Волосевич, заступник керівника соціологічної компанії InfoSapiens, першим з них вважає глибоке переконання, що панує в головах значної частини співгромадян, що великих заробітків неможливо домогтися чесним шляхом.

Другий стереотип стосується жінок: в суспільстві прийнято вважати, що вони не повинні багато працювати, а повинні бути зразковими дружинами і матерями. У нинішній демографічній ситуації, коли на 20,01 млн жінок в країні припадає 17,28 млн чоловіків, так думати неприйнятно навіть із суто економічних причин.

Але ж є ще стереотипність мислення молодих: за оцінками соціологів, тільки половина підлітків у країні обирають спеціальність, яка відповідає їхнім інтересам і здібностям. Інші або взагалі не знають, чим хочуть займатися в дорослому житті, або пливуть за течією. «Багато заробляти, виконуючи роботу, яку не любиш, значно складніше, ніж у випадку, коли ти зайнятий тим, що тобі подобається», — каже Волосевич.

Вийти з тіні

Інститут економічної політики США підрахував, що за останні 30 років у Штатах при зростанні загальної продуктивності на 64% і збільшенні ВВП на 149% реальна зарплата дев’яти з десяти місцевих працівників зросла лише на 15%. І сталося це в основному в 1995—2000 роках, коли в глобальній економіці панувала досить сприятлива кон’юнктура.

Американський кейс показує, що без втручання держави, яка має інструменти перерозподілу доходів, навіть у розвинених економіках бізнес не стане з власної волі ламати голову над кардинальним поліпшенням фінансового становища пересічних громадян.

Як уточнює Шевченко, гендиректор Carlsberg Ukraine, ніякі вмовляння підприємців в цьому випадку не допоможуть, адже в кінцевому підсумку все вирішує ринок.

У зв’язку з цим Володимир Дубровський, старший економіст експертної організації Case Ukraine, вказує на чотири обов’язкових «вправи» для українського Кабміну. Саме їх виконання, на його думку, допоможе країні найближчим часом підійти до жаданого рівню середньої зарплати в $1 тис.

Перша з них — це пенсійна реформа з переходом від солідарної системи до накопичувальної. Вона дозволить з часом сформуватися ринку заощаджень, який стане для економіки додатковим стимулом для розвитку.

Друга — зниження податку на доходи фізичних осіб. Якщо в Україні він становить 18%, то в Болгарії — 10%, а середня болгарська зарплата при цьому дорівнює $728.

Третя, на думку Дубровського, це максимально сприятливий клімат для підприємництва. «Потрібно, щоб активи використовувались найбільш ефективним способом», — говорить експерт, вказуючи на тисячі «сплячих» держпідприємств, які могли б генерувати доходи і створювати робочі місця.

Четверта — утримання українських талантів від еміграції. Щоб саме в Києві, Харкові, Львові та Одесі виник критично важливий прошарок людей середнього класу, що утримує зарплати на досягнутому рівні. При цьому Дубровський підкреслює: зростання зарплат може і має бути критерієм для оцінки роботи всього уряду — від Мінекономіки до Міністерства охорони здоров’я.

Прямий ворог високих офіційних заробітків в Україні — тіньова економіка.

У зв’язку з цим Микола Скавронський, комерційний директор мережі медлабораторій Синево, наводить такий приклад: якщо у них медсестра офіційно заробляє до 18 тис. грн чистими, а в сусідніх клініках доходи на аналогічній позиції вдвічі нижче, то це означає лише те, що конкуренти половину грошей платять співробітникам у конвертах.

За оцінкою консалтингової компанії Ernst & Young, обсяг «тіні» в країні становить 846 млрд грн, або 23,8% ВВП. Іншими словами, чверть ділової активності втрачена як для оподаткування, так і для розвитку нацекономіки.

З цього показника майже 20% — це «готівкова» тіньова економіка, а ще близько 4% — негрошова економіка, тобто домашнє виробництво товарів для власного використання.

Зародження зростання

І опитані НВ експерти, і уряд впевнені: в майбутньому в гаманцях українців заведеться більше грошей.

Глобальна економіка в 2019 році пройшла в своєму уповільненні найнижчу точку. І тепер попит на український експорт — залізорудну сировину, зерно і технологічні продукти — з високою ймовірністю стане рости. А це, в свою чергу, принесе великі доходи співробітникам, які працюють в компаніях з відповідних секторів економіки.

«Ресурс для підвищення зарплат у бізнесу є», — упевнений Михайло Демків, фінансовий аналітик інвестиційної групи ICU. У докризовий період частка оплати праці найманих працівників в українському ВВП становила майже 50%, але в 2014—2016 роках вона впала до 37%. Зараз цей показник підібрався до 43% і цілком може рости на 10% на рік за відсутності зовнішніх потрясінь.

Вахітова з КШЕ вважає, що українці можуть отримувати зарплати в $1 тис. вже через 5−8 років, аби гривня зміцнювалася, а інфляція залишалася низькою.

У Національному банку теж налаштовані позитивно: проведене регулятором опитування показало, що 94% українських підприємств очікують найближчим часом пожвавлення ділової активності. Що ж стосується зарплат, то до кінця 2019-го, вперше за два роки, вартість трудових ресурсів стала найвагомішим чинником, що впливає на кінцевий розмір відпускних цін, — про це експертам НБУ заявили в 57% вітчизняних компаній.

У Міжнародному валютному фонді, відомому своїми консервативними оцінками, вважають: при повному реформуванні країни, запровадженні повноцінного ринку землі та успіху в справі зміни алгоритму роботи українських судів ВВП може додавати по 6% щорічно. В такому випадку українці за 20 років стануть багатшими на 60%. І навіть якщо економіка буде зростати такими темпами, як зараз, тобто на 4% на рік, співвітчизники зможуть протягом двох десятків років розраховувати на збільшення своїх доходів на 20%.

«Якщо Україна буде дійсно проводити реформи, як вона це робить зараз, то тоді крок за кроком розгорнеться повноцінне зростання, відчутне для кожного», — впевнений Андерс Аслунд.

Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 7 від 27 лютого 2020 року