Примара московського реваншу. Чому Україні загрожує реінкарнація проросійських політиків і як це може бути на практиці — аналіз NV

«Грузинська мрія зараз опинилася в російському світі і хоче туди заманити всю Грузію», — додає Васадзе.

Занепокоєння грузинського колеги поділяє український політолог Петро Олещук. Він вважає, що в вітчизняну політику дійсно можуть уже найближчим часом повернутися проросійські сили. Адже загальну стратегію Кремля стосовно Києва можна коротко описати двома словами — «грузинський варіант».

Олещук пояснює, що невеликі пострадянські республіки Москва традиційно розглядала як полігони для випробування різноманітних політичних та соціальних технологій. Не дарма перед тим, як в Україні росіяни утворили так звані «ДНР» та «ЛНР», схожі сепаратистські квазіутворення РФ створила на землях Молдови та Грузії.

Нещодавно офіційний Кишинів ледь не потрапив у руки проросійського кандидата в президенти, а офіційний Тбілісі вже перейшов цю межу.

«Після гіпотетичного припинення вогню, коли, наприклад, відбудуться вибори в Україні, росіяни все зроблять для того, щоб переформатувати українську владу, — пояснює Олещук. — Таким чином Кремль хоче з одного боку блокувати європейську, євроатлантичну інтеграцію, а з другого боку досягти того, аби в Україні не підіймали питання окупованих територій та вели себе більш «слухняно».

Румунське дзеркало для Києва

Наприкінці листопада минулого року маловідомий румунський політик-євроскептик Келін Джорджеску ледь не став президентом своєї країни. Не маючи підтримки великих партій та значного прозорого фінансового ресурсу, він несподівано для багатьох здобув перемогу в першому турі.

Проте тріумф виявився недовгим. За шість днів до другого туру, 6 грудня 2024-го, Конституційний суд Румунії скасував результати першого туру. Обґрунтуванням послужили серйозні звинувачення щодо нелегального фінансування передвиборної кампанії Джорджеску, — з’явилися докази причетності до цього російських структур.

Нещодавно Вища рада нацоборони Румунії розсекретила п’ять документів, які показали, як Джорджеску за дуже короткий час зріс у популярності та виграв перший тур, повідомивши про нульові витрати. Ці документи вказують на штучний ріст популярності політика з 1% незадовго до виборчих перегонів до 22% завдяки масштабній операції з маніпуляцій. Йдеться про те, що близько 25 тис. облікових записів TikTok, які використовували для підвищення підтримки Джорджеску, «стали дуже активними за два тижні до дати виборів».

Вибори відмінили — другий підхід до урн румуни зроблять у цьому році, коли уряд встановить конкретні терміни голосування.

Український політконсультант Руслан Рохов, який працював на румунських виборах аналітиком, переконаний, що за Джорджеску тягнеться російський слід. Опосередкований доказом цього, на думку фахівця, є те, що та сама мережа у TikTok, яка агітувала за цього політика, підтримувала й ультраправий Альянс за союз румунів (AUR). «А той також має євроскептичну, проросійську, небажану для України позицію, — пояснив Рохов. — Фактично це говорить, що вони [Джорджеску та AUR] працювали тандемно».

Політексперт не виключає, що подібний сценарій росіяни можуть реалізувати в Україні. Адже підґрунтя для цього є.

Посилаючись на дані «закритих» соціологічних опитувань, Рохов розділяє умовний «проросійський» сегмент серед українських виборців на дві частини. Перша — це залишки електорату забороненої та розформованої партії ОПЗЖ, лідери якої на чолі з Віктором Медведчуком тепер опинились у РФ. Їхня ідеологія — союз із Москвою та відмова від НАТО. Друга категорія — більш помірковані російськомовні виборці, що критично ставляться до нинішньої владної команди і воліють найшвидшого миру. Такі люди можуть підтримати умовну партію ексрадника ОП Олексія Арестовича.

Зараз обидві категорії разом можуть дати, згідно з даними соціологів, 4−6% голосів у країні.

Результати листопадового 2024 року дослідження Центру Соціальний моніторинг демонструють безумовне лідерство україноцентричних кандидатів на пост президента — ексголовкома ЗСУ Валерія Залужного (42%), очільника держави Володимира Зеленського (22%) та шефа ГУР МО Кирила Буданова (18%). Водночас уже згаданий Арестович і Юрій Бойко, ексголова розформованої фракції ОПЗЖ в Раді, мають по 3%.

Проте, на думку Рохова, реально ця частка може бути більшою, адже в умовах війни респонденти схильні уникати того, що для них виглядає «соціально небажаною відповіддю».

Утім, є 21−26% респондентів, які не визначилися з вибором. На них тисне відчуття несправедливості, пережиті травми та велика соціальна відстань між звичайними громадянами і правлячим політкласом. Усе це створює достатній простір для кремлівських гібридних спецоперацій.

І такі люди «без уподобань» можуть внести суттєві корективи в результати перших повоєнних виборів, забезпечивши умовно «проросійським» кандидатам кращий результат.

«І це ще не враховані виборці, які вимушено покинули Україну, — вони схильні голосувати за більш проросійські проєкти», — вважає Рохов.

Олексій Антипович, керівник Соціологічної групи Рейтинг, у нещодавньому інтерв'ю NV пояснював: близько 60% біженців за кордоном складають люди з півдня та сходу України. Тобто, з регіонів, де достатньо часто можна було чути російську мову, де до війни перемагали або набирали значні відсотки підтримки проросійські сили. До всього, ця категорія співвітчизників не пройшла адаптацію до воєнних умов і «національну консолідацію заради виживання», яку мали ті громадяни країни, що залишаються на батьківщині. «Тож політичний вибір біженців може відрізнятися. Якщо б ці виборці голосували, то напевно б вони щонайменше не були настільки українізовані з точки зору ідеологічного вибору», — пояснив Антипович.

Він оцінив потенційне електоральне поле умовної «екс-ОПЗЖ» у 5−10% виборців. Тобто, як мінімум у парламент подібні політики потраплять.

Партія імені Путіна

15 грудня минулого року Бойко, який зараз очолює рештки ОПЗЖ, що існують в Раді у вигляді групи Платформа за життя та мир, зненацька повернувся у медійне поле. У відео, опублікованому в соцмережах, він публічно обурився діями «радикальних елементів», які «чинять насильство, зносячи пам’ятники, перейменовуючи міста й обмежуючи права російськомовних громадян». А також повторив деякі інші типово кремлівські наративи щодо України.

Згодом Бойко записав іще одне відео — уже з вибаченнями, серед іншого назвавши російського диктатора Путіна воєнним злочинцем.

Але сталося це після його візиту до СБУ.

«Бойко вирішив „намацати“ ґрунт і нагадати про себе, СБУ швидко відреагувала, викликавши його на допит. Хоча, як зазначають фахові юристи, через недосконалість вітчизняного законодавства вкрай важко знайти в словах Бойка склад злочину, оскільки він формально не зробив прямих заяв про підтримку РФ, — розповіли NV у пресслужбі Служби безпеки. — Але швидка реакція СБУ і допит Бойка — це був чіткий сигнал усім проросійським силам, що підіймати голову не варто».

Можливо, в Україні вони голову ще не підіймають. Але, як розповіли джерела NV в експертному середовищі, експредставники ОПЗЖ та партійні структури цієї політсили почали приділяти велику увагу біженцям. А в деяких європейських країнах вони вже розвернути аналоги передвиборчих штабів.

Активізувалися і близькі до команди Медведчука-Бойка експерти, що опинилися в ЄС, зокрема, політолог Кость Бондаренко. Останній просуває концепцією «Нова Україна», у межах якої він демонструє своє розуміння Путіна, а Україну описує як формацію, що перетворюється на Третій рейх.

Так ОПЗЖ — продукт, колись орієнтований на виборців індустріального сходу та півдня, — шукає собі, на думку Олещука, нову «обгортку».

На європейському полі намагається працювати й Арестович. У критичний для країни момент колишній радник ОП втік на захід, залишивши по собі імідж «ухилянта». Тому він здебільшого орієнтується на біженців, пояснюючи їм, що вони виїхали не тому, що злякались, а через «неправильну владу».

«Арестович не буде просувати стовідсотково проросійські тези, а казатиме, що, наприклад, влада неправильна, треба поводити себе розумніше, не треба ворогувати з Росією», — запевняє Олещук.

Уже зараз колишній радник ОП у своїх відео розповідає про необхідність поступок Кремлю, нейтрального статусу для України та загрозу «петлюрівщини». І його етери на Youtube набирають по 500−600 тис. переглядів.

При цьому всі свої соціальні мережі Арестович веде виключено російською.

Рохов вважає, що такі втікачі, як Арестович або прокремлівський блогер Анатолій Шарій, зможуть просувати в Україні партії під своїм брендом. А єдиною завадою для їх особистого балотування стане переслідування правоохоронців і законодавча норма, згідно з якою потенційний кандидат на депутатство повинен проживати на території України безперервно п’ять років.

«Але поки рішення суду [щодо їх зради чи загрози державі] немає, вони не є винними. Відповідно, їм нічого не буде заважати брати участь у виборах, запускати кампанії», — вважає Рохов.

Експерт переконаний, що люди типу Арестовича зможуть досягти великого охоплення своїми тезами, вони будуть грати на невдоволенні поточною політикою влади. «Будуть спекулювати на тому, що ми бачимо постійно корупційні скандали, будуть звинувачувати огульно всіх українських політиків у тому, що вони між собою пов’язані, усі грабують Україну», — пояснює він.

Чи вбачають в цьому загрозу представники діючої української влади? Джерело NV на Банковій запевнило, що в ОП не вважають можливу загрозу з боку проросійських політиків важливою темою. А сам «прокремлівський реванш» цей співрозмовник редакції назвав «дурістю».

«Усі, хто спробує робити проросійський реванш, у кращому разі поїдуть до Росії на обмін, щоб повернути наших хлопців», — запевнило джерело.

Водночас один із топових представників влади заявив NV на умовах анонімності, що розмови про те, що Арестович, Бойко, а також «поміркований» ексспікер ВР Дмитро Разумков матимуть 20% підтримку виборців — це «дуже якісне ІПСО».

«Їхня електоральна база частково міститься не в Україні. Тому багато залежатиме від того, чи буде у тих, хто виїхав, можливість голосувати. А та база, яка лишилась у них в Україні, розпорошена по регіонах країни. І ВПО, згідно з декількома дослідженнями, будуть голосувати за місцевих господарників», — розповів цей представник владної групи.

Причини та наслідки

Те, що в Україні зберігаються певні проросійські настрої, колишній луганчанин Павло Лисянський, директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки, пояснює тим, що співвітчизники значною мірою не розуміють, що відбувається на окупованих територіях. Їм здається, що навіть «під РФ» можна спокійно жити та вести справи.

Утім, насправді місцеві мешканці захоплених районів сходу та півдня не мають нормальних прав, економіка навколо них зруйнована, а міста активно заселяють росіяни. І навіть колаборантів при «владі», як додає Лисянський, заміняють чиновники з РФ. А самі окуповані землі Кремль упевнено перетворює на величезну військову базу.

«Коли проросійські політики кажуть про потребу „домовлятися з РФ“, люди повинні розуміти: важко домовитися з тим, чия головна мета — знищення українців, незалежно від того, чи мають вони хоч якісь проросійські погляди чи ні», — переконаний Лисянський.

Своєю чергою Рохов попереджає, що Кремль змінив свою стратегію маніпуляцій виборчими компаніями в демократичних країнах. Якщо раніше московські фахівці ставили на партії крайніх секторів політичного спектру — ультраправих чи ультралівих, то зараз вони зрозуміли, що з таких позицій дуже складно вигравати вибори. Тому тепер росіяни підтримують гібридні проєкти, які декларують суверенні інтереси, але з проросійським контекстом.

Розмірковуючи над можливістю «кремлівського реваншу», Олександр Корнієнко, перший віцеспікер ВР та колишній керівник передвиборчої кампанії СН, пояснив NV, що все буде залежати від декількох складових. По-перше, від наявності в українських «проросійських» політиків грошей, які дадуть змогу проводити великі кампанії. По-друге, від того, чи проведуть у країні політичну люстрацію заборонених партій. По-третє, важливою буде ефективність роботи Мінкульту з усунення впливу московських наративів у культурному полі, зокрема, у Youtube і навіть в Apple Music.

«Треба працювати над тим, щоб проросійського режиму у нас не було, — завершує розмову про можливості реваншу Кремля Корнієнко. — Не думаю, що у нас дійде до такого, як у Грузії. Але орієнтовані на Росію сили так чи інакше будуть кандидатами в українській політиці».