«Розкажи всьому світу, що відбувалося». У Києві представили Щоденник Катерини Савенко, яка загинула у Маріуполі під час облоги

Мешканка Маріуполя зробила 34 записи у двох зошитах. Вона померла через кілька днів після важкого поранення, через російських обстріл під час якого загинув її чоловік. У записах вона розповідає про те її родина, сусіди та інші мешканці міста намагалися вижити під обстрілами, шукали воду, їжу та безпечне місце. Вона фіксувала зміни в місті, власні страхи, спогади про мирне життя і вчинки людей, які допомагали одне одному. Після її смерті родині вдалося розшукати її щоденник і вивезти на вільну частину України.

«Якщо щось трапиться зі мною, знайди щоденник і розкажи всьому світу, що відбувалося в Маріуполі», — саме таку записку Катерина Савенко передала сестрі, вмираючи без медичної допомоги після поранення.

На презентації книги були присутні донька Катерини Савенко Надія, якій вдалося вижити в пеклі Маріуполя, та її рідна сестра, яку також звати Надія.

Презентація книги відбулася у форматі публічної розмови Голос, який вдалося зберегти. Як особисті історії стають пам’яттю про війну. У ній взяли участь представниця видавців книги — голова Наглядової ради Фонду Ріната Ахметова та Музею Голоси Мирних Наталія Ємченко, голова Центру громадянських свобод, лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук, керівник Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки Антон Дробович і головний лікар Маріупольської міської лікарні № 4 імені Ілліча Андрій Серветник, який працював у місті під час блокади; журналіст, історик, медіаменеджер і автор науково-популярних книжок з історії України та світу Олексій Мустафін. Модерував розмову Микола Осиченко — журналіст, блогер і волонтер, колишній президент Маріупольського телебачення. Ведучий Олексій Ананов.

Крім того під час зустрічі прозвучали кілька уривків зі Щоденника, які зачитала ведуча Суспільного Мовлення та Радіо Промінь Анна Заклецька.

Під час розмови лікар Андрій Серветник, який залишався у Маріуполі та працював у лікарні під час облоги, зазначив, що записи Катерини Савенко дуже точно передають повсякденний досвід жителів міста, а також подякував за збереження цих свідчень.

«Дякую всім, хто допоміг зберегти цей щоденник. Це передусім пам’ять, але також важливий крок до справедливості для загиблих, для тих, хто вижив, і для всього світу. Читаючи записи Катерини, бачиш, як змінюється надія людей: спочатку вони вірили, що все закінчиться за кілька днів, а з кожною сторінкою стає дедалі важче. Це чесне й дуже людяне свідчення про те, що пережили маріупольці», — зазначив він.

На значенні особистих свідчень для правозахисної роботи наголосила під час розмови Олександра Матвійчук.

«Цей щоденник є не лише важливим історичним документом, а й свідченням, яке допомагає відновлювати справедливість. Для різних людей справедливість означає різне: покарання винних, встановлення правди чи просто бути почутими. Саме такі особисті історії дозволяють документувати воєнні злочини й водночас нагадують світу, що за кожною цифрою стоїть людське життя. Як і Катерина, люди, які пережили війну, найчастіше говорять одне: «Ми хочемо, щоб світ знав».

Олексій Мустафін вважає, що саме особисті свідчення цивільних допомагають світові зрозуміти війну, яка триває в Україні.

«За межами України її часто сприймають як військову хроніку, але людські історії дозволяють людям впізнати в них себе. Водночас це велика відповідальність для медіа — максимально точно, делікатно й без спотворень передавати такі свідчення. Саме в цьому полягає їхня справжня цінність», — зазначив Олексій Мустафін.

Щоденнки Катирини Савенко один з 11 щоденників маріупольців, які потрапили до Музею Голоси Мирних Фонду Ріната Ахметова, який збирає та зберігає особисті історії людей, які постраждали внаслідок війни Росії проти України. Наталія Ємченко зауважила, що видання щоденника Катерини Савенко дозволяє зробити її свідчення доступними для ширшої аудиторії та включити його до суспільної розмови про Маріуполь та досвід українських цивільних.

«У Музеї Голоси Мирних зберігаються понад 12,5 тисяч свідчень людей, які пережили трагедію Маріуполя. Для нас було принципово працювати над виданням разом із родиною Катерини, адже це насамперед її сімейний документ. Ми не поспішали з публікацією, консультувалися з істориками, психологами та фахівцями з меморіалізації, щоб зробити все максимально відповідально. Ми хочемо, щоб історія Катерини стала одним із тих цивільних голосів цієї війни, які світ пам’ятатиме», — зазначила Наталія Ємченко.

Крім видання Щоденника У Музеї Голоси Мирних хочуть створити меморіальний простір в пам’ять про його авторку, яка боролась за життя в Маріуполі. Однією з ідей є Катін Цвіт — невеличка символічна квіткова інсталяція, натхення любов’ю Катерини до квітів: про них вона часто писала у своєму щоденнику під час облоги. Такі інсталяції хочуть розмістити в різних містах квіту.

У книзі щодинникові доповнюють тексти докторанта департаменту історії Гарвардського університету, викладача Київської школи економіки Євгенія Монастирського, які пояснюють історичний контекст записів. Передмови до книги написали Олександра Матвійчук та Антон Дробович.

«Пам'ять про Катерину має розповідати не лише про трагедію, а й про життя, адже саме любов до життя пронизує весь її щоденник. Це допоможе зробити її історію близькою й зрозумілою людям у різних країнах світу», — зазначає Наталія Ємченко.

Також у Музеї Голоси Мирних відкрилася виставка, присвячена Щоденнику Катерини Савенко, яку може відвідати кожен охочий. Вона триватиме до кінця серпня у Музеї історії міста Києва.

Придбати книгу можна на сайті видавництва ІРІО, а також у найбільших книжкових мережах України — Книгарня Є, Readeat, ЦУМ, Yakaboo, MEGOGO Books та партнерських книгарнях.