У Румунії та Молдові розгорається новий шпигунський скандал. Причому на досить високому рівні. Колишнього заступника керівника Служби Безпеки Молдови Олександра Белана звинувачують у шпигунстві на користь КДБ Республіки Білорусь. Інформація, яку той намагався передавати білоруській стороні, стосувалася не стільки сфери безпеки Молдови (що логічно), скільки Румунії. Зв’язок підтримували через поштову скриньку, залишаючи там «чернетки» — старий і давно заїжджений спосіб. До речі, після арешту агента пошту на gmail білоруські візаві «грохнули». Але, крім пошти, задокументовано офлайн-брифінги і зустрічі, наприклад, на території Угорщини. Є факти зв’язку з білоруськими агентами, які приїжджали з території Польщі.
Затримали фігуранта трохи раніше. Але несподівано вирішили зробити публічною справу, на етапі розгляду в апеляційному суді запобіжного заходу. Тобто наявна інформація не тільки про факт затримання та звинувачення, а й про деякі аспекти «роботи» чиновника на користь білоруського КДБ. А таке відбувається не випадково.
Після провалу шпигунки в Україні, це другий масштабний факап білоруського КДБ за початок 2026 року. Точніше, обидва кейси вклалися в один місяць. Можливо, їх більше — просто в таких справах не всі кейси стають публічними. Але зараз маємо два дзвінкі ляпаси.
У чому може бути причина?
У чому може бути причина? З одного боку, це, ймовірно, пов’язано із загальною активізацією КДБ у питаннях зовнішньої розвідки. Тут є явний трек на спроби вербування білорусів, які виїхали з країни. Але на нього спецслужби суміжних держав звертають увагу меншою мірою, вважаючи, що це продовження «внутрішньополітичних розборок» у самій Білорусі. Точніше, відстежують, але скандалу з цього великого не роблять.
А ось другий трек, який проявився останні 4 роки, — це отримання інформації у сфері безпеки та місцевої політики. Тут уже цікаво. Адже раніше білоруський КДБ концентрувався багато в чому на економічних інтересах. Тобто, нечисленна зовнішня агентура працювала у сфері пошуку можливостей «заробити». Чи то це економічний аналіз, чи то оцінка корумпованості місцевих еліт, чи то просто статус протистояння олігархічних угруповань (у країнах, де такі впливають на політику). Але в будь-якому разі справа закінчувалася виходом на теми «як на цьому зробити бізнес».
Зараз ситуація змінилася.
По-перше, зовнішня розвідка Білорусі стала більш інтенсивною. Ідеться про загальну активність за всіма треками.
По-друге, активно ведуть спроби вийти на контакт із представниками еліт низки східноєвропейських (і не тільки) держав.
По-третє, змінюється сфера інтересів.
З чим це пов’язано? Лінійна відповідь — це може бути «прохання» російських колег. Контакти з білорусами в низці європейських країн мають менш підозрілий вигляд, ніж контакти з громадянами РФ. Крім того, білоруський КДБ у сприйнятті європейців (та й не тільки) виглядає менш страшним і «демонічним», ніж російські спецслужби.
Але є й інший вектор, який може бути доповненням до висловленої логіки, а може бути й одним з основних векторів. Це Іван Теретель. Керівник білоруського КДБ, який сьогодні частково намагається курирувати і зовнішню політику. Само собою, не на порожньому місці. Страх Лукашенка благотворно позначається на бюджетах спецслужб. На це накладаються традиційні синусоїди посилення і забуття білоруських силових структур. Простіше кажучи, ПапаКолі не дає нікому надмірно посилитися. Період «зльоту» МВС 2020 року рано чи пізно мав закінчиться. Занадто сильне відомство. Що породжує інший страх Лукашенка — чи не прийдуть до нього з тезою «ми твою владу врятували, ти нам винен». Значить, треба посилювати інших. Що й почалося на рубежі середини 2024 року. До піку впливу КДБ ще кілька місяців. І він може супроводжуватися, зокрема, арештами низки високих міліцейських чинів (такі хвилі вже були). Теж саме можна було б спостерігати ззовні, якби, не такі чинники:
1. Американський переговорний трек, який змінює баланс сил навколо Білорусі і може призвести до нової політики щодо офіційного Мінська.
2. Можливе заморожування війни в Україні та відкрите питання «а що робити з Білоруссю». Як для американців, так і для європейців
3. Активність, власне, Мінська в пошуку можливостей контактів і діалогу (поки що не публічного) з низкою європейських держав
4. Згадана вище роль Теретеля у зовнішній політиці.
І в цій логіці є сенс демонстрації, що ти відстежуєш процес. І дати клацання по носі як «висхідній зірці» білоруської зовнішньополітичної активності, так і самому Лукашенку. Крім того, публічний арешт шпигуна — це, у будь-якому разі, запрошення до діалогу щонайменше на рівні спецслужб. А далі, може перейти і в інші площини, але із сильних позицій держави, яка провела таку операцію.
У нашому випадку є робота румунських спецслужб. Але, оскільки контакти агента були в державах Вишеградської групи, гадаю, має місце й активність «суміжників» із дружніх країн. Тим паче, що прізвища контактерів із білоруської сторони активно засвічуються пресою.
І, щось мені підказує, що це не останній гучний кейс.
Але що мене реально повеселить, якщо в одній з африканських країн грохнуть невелику сітку білоруських інформаторів. Причому грохнуть не з подачі європейців, скажімо так.
Текст опубліковано з дозволу автора