15 червня відзначилося двома знаковими подіями — цього дня відбувся саміт «Великої сімки» (G7), а Європейський Союз розпочав перший етап переговорів про вступ України до ЄС. А всього за кілька годин після цього Володимир Путін демонстративно висловив презирство як до міжнародної дипломатії, так і до загальнолюдських цінностей, завдавши удару по самому серцю української культури, головному духовному символу України — Києво-Печерській Лаври.
Саміт G7 у Франції планувався як можливість знову вивести війну в Україні в центр міжнародного порядку денного, оскільки останнім часом увага Дональда Трампа була прикута до протистояння з Іраном. Але американський президент знову дав зрозуміти, що український конфлікт — який він колись обіцяв завершити протягом доби — не є для нього першочерговим завданням.
Більше того, фінансову відповідальність за підтримку
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Києва він фактично поклав на європейців. «У нас з цим, по суті, немає нічого спільного, — сказав Трамп. — На нас це ніяк не впливає, крім того, що ми продаємо Україні зброю. Ми знаходимося за тисячі миль від цього конфлікту». Таке цинічне зауваження більше личило б торговцю зброєю, а не державному діячеві.
Водночас Трамп вихваляв свою нову угоду з Іраном, яку The New York Times охарактеризувала як угоду, що надала Тегерану «значну економічну перепочинку в обмін на мінімальні поступки».
І все ж кілька позитивних сигналів пролунало й на адресу України.
Трамп оголосив про намір знову посилити санкції проти російської нафтової промисловості і, що важливіше, підписав спільну заяву G7, яка підтверджує «непохитну підтримку України у захисті її свободи, суверенітету та територіальної цілісності» та обіцяє посилити тиск на російську військову економіку. На тлі колишньої нерішучості та м’якості Трампа щодо Кремля вже сам факт приєднання США до цього документа можна вважати важливим досягненням для України.
Трамп так і не розібрався в суті цього конфлікту
За інформацією Politico, Трамп також дав зрозуміти, що після врегулювання ситуації навколо Ірану може знову повернутися до пошуку угоди між Росією та Україною. На полях саміту він зустрівся з Володимиром Зеленським, який попросив Вашингтон надати додаткові засоби ППО для захисту від російських балістичних ракет. «У нас була дуже хороша зустріч, — сказав Трамп після переговорів. — Росія має укласти угоду».
Однак Трамп жодного разу не спробував чинити на Путіна реальний тиск, щоб підштовхнути його до укладення мирної угоди. У 2025 році він виступив з ініціативою про припинення вогню між Москвою та Києвом, але запропонував умови, які відверто грали на руку Росії й не могли бути прийняті Україною.
Причина була проста: Трамп так і не розібрався в суті цього конфлікту. Він заздалегідь вирішив, що переможцем стане Москва, а Київ заради припинення війни має змиритися з поразкою. Крім того, він піддався ілюзії, нібито США зможуть отримати вигоду від грандіозних економічних проєктів, які йому обіцяли російські переговірники, хоча ці обіцянки від самого початку були нереалістичними.
Тож його головний пріоритет завжди був один — не зіпсувати стосунки з Путіним. Навіть після чергової російської атаки цього тижня Трамп вважав за потрібне публічно подякувати російському лідеру за те, що той не підтримав Іран у протистоянні навколо Ормузької протоки.
За показною добродушністю Трампа на міжнародних зустрічах та його прагненням догодити Путіну ховаються серйозні прорахунки в оцінці подій та свідома сліпота щодо російської війни проти України. Ця війна спустошила країну з населенням у 40 мільйонів людей і призвела до найбільших людських втрат та наймасштабнішої хвилі вимушеного переселення серед усіх збройних конфліктів після Другої світової війни. Те, що відбувається, викликає прямі історичні асоціації з гітлерівськими злочинами.
Ще важче зрозуміти, чому президент Сполучених Штатів не робить усе можливе, щоб зупинити цю трагедію, а продовжує підтримувати дружні стосунки з її винуватцем.
За наявними оцінками, російські втрати сягнули приблизно 1,2 мільйона загиблих і поранених, українські — майже 600 тисяч осіб. За межами країни перебувають 5,9 мільйона українських біженців, у тому числі 5,3 мільйона — у європейських державах. Ще 3,7 мільйона осіб стали внутрішніми переселенцями, які часто змушені були змінювати місце проживання кілька разів.
Майже 90% біженців становлять жінки та діти. Десятки тисяч українських дітей було вивезено до Росії та передано на виховання російським сім'ям. Крім того, близько двох третин української енергетичної інфраструктури знищено, щоб максимально підірвати здатність країни пережити наступну зиму.
На зустрічі G7 Трамп не промовив жодного слова ні про удар по Успенському собору, ні про те, що в травні — напередодні цих міжнародних самітів — Росія різко посилила атаки на цивільне населення України. За даними ООН саме тоді кількість загиблих і поранених серед мирних жителів виявилася найвищою за будь-який місяць з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Реальність така, що війна, найімовірніше, триватиме і в 2027 році, і після нього. Саме тому цього тижня Володимир Зеленський попередив учасників самітів G7 та ЄС: якщо до наступної зими не вдасться домогтися припинення вогню, Україні знадобиться ще більше дизельного пального, природного газу та бензину, щоб продовжувати оборонятися.
Єдиним обнадійливим фактором залишається те, що Україна продовжує швидко виснажувати російську військову машину, економіку та моральний дух суспільства. У відповідь на удар по собору українські сили підірвали великий нафтопереробний завод у Москві. Київ також зберігає перевагу у війні на виснаження, знищуючи російських військовослужбовців загрозливими темпами — по 25 тисяч осіб на місяць.
При цьому з 2022 року Україна втратила близько 12% своєї території, а загалом під контролем Москви перебуває приблизно п’ята частина країни.
Однак ситуація ще може змінитися, оскільки Київ має намір повернути Крим — територію, що має для росіян майже сакральне значення і є символом їхньої імперської величі. Україна вже перерізала значну частину шляхів постачання на півострів, і зараз він зазнає серйозних проблем з енергопостачанням та забезпеченням продовольством. Цього тижня Москва оголосила про перенесення своєї військово-морської бази з Криму на територію материкової Росії.
На думку колишнього чемпіона світу з шахів Гаррі Каспарова, який сьогодні є одним із найпослідовніших критиків Володимира Путіна, повернення Криму стало б переломним психологічним моментом у цій війні. Він вважає, що втрата півострова може виявитися тією наочною й очевидною для всіх поразкою, яка остаточно зруйнувала б у свідомості росіян саму ідею імперії та змусила б їх усвідомити, що війна програна. Каспаров вважає, що ця поразка могла б запустити ланцюгову реакцію, яка призвела б до економічного краху та фактичного банкрутства російської держави.
Якщо це станеться, кремлівський деспот піде в небуття, а його американська маріонетка увійде в історію з незмивною плямою на репутації.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Дайан Френсіс. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Вперше опубліковано на dianefrancis.substack.com