От всі іронізують над безконтактною «фейсбучністю» друзів у мережах. Ніби люди там втрачають живе спілкування, зависають, поглиблюються не туди, куди треба. Мовляв, треба повернути зустрічі за кухлем чаю, виділяти час на розмови, щоб хоча б подивитися один на одного, як у старі часи.
На жаль, світовий потяг переїхав на іншу колію. Більш вигідну, цікаву, різноманітну та безпечну. За годину можна поспілкуватися з десятками людей, висловити свою думку і почути чужу — без перебивання. А якщо хтось набридливий чи нечемний, або просто не сподобався, — то передбачено простий спосіб позбутися небажаного спілкування — до побачення, в бан.
А от спробуйте в живому реалі у самий розпал бесіди розвернутися і піти. Етика не дозволяє. Тут, в інтернеті, над відповіддю можна подумати. Іноді довго. І нічого тобі за це не буде. Це в школі треба відповідати миттєво, інакше все пропало і відразу двійка.
А ще можна намагатися правильно сформулювати свою думку або навіть неодноразово її виправляти, доводячи до досконалості. Або видалити, а потім переписати заново, правильніше або точніше.
У мережах дружити безпечніше, особливо дітям. Їм і так забороняють на вулиці знайомитися з незнайомими людьми (що правильно). Але тоді з ким їм взагалі спілкуватися, крім батьків і кількох шкільних друзів? Як пізнавати та вивчати світ? Адже все одно з кимось хочеться поговорити про музику, моду, та хоч про що.
А ще інформаційний вік вимагає більш високої швидкості доставки інформації та обміну нею. Щоб у голові швидше складалася своя власна картина світу.
Кажуть, що в мережах діти розучуються писати. Насправді, вони тут пишуть в рази більше, ніж в учнівському зошиті, або як раніше у листах через поштамт родичам і знайомим ( «Здрастуйте, тітко Фросю, як ваші справи…»).
Якщо порахувати в мегабайтах, то зараз, у 21 столітті, пишуть у 100 разів більше, ніж у 20 столітті. Навіть якщо це тільки смски, твіти, імейли або пости. А до того ж споживають терабайти відео контенту. Зрозуміло, що там багато спаму, фейків і взагалі всілякого сміття. Але тоді як і на чому мозку тренуватися відсікати непотрібну інформацію і витягувати потрібну?
Приємно, що починається століття зовсім інших комунікацій і алгоритмів життя. Навіть якщо все поки йде «не так».
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ