«По столу грюкнув, і всі все зробили». Звідки взялася ностальгія за Кучмою і чому в очах українців Янукович не найгірший президент

Опитування проводилося 12−13 травня серед трьох тисяч респондентів віком від 18 років в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Кожен п’ятий українець найкраще оцінює саме Кучму, 16% — Володимира Зеленського, 13% — Леоніда Кравчука, 12% — Петра Порошенка, 9% — Віктора Януковича та лише 6% — Віктора Ющенка.

— Любомире, чому саме Кучма за версією українців є найкращим президентом?

 — Нічого дивного немає, всі попередні заміри також демонстрували подібну тенденцію. У першу чергу зважаємо на те, що Кучма мав високу популярність у центрі, на півдні й на сході. Тобто це людина, яка у певний час, незважаючи на наявність чи відсутність реформ, уособлювала системну, зрозумілу стабільність, для людей був якийсь стабільний розвиток. І це певна ностальгія за цією стабільністю, за тим, що Україна в той момент, десь у середині каденції Кучми, протистояла Росії. Тобто Кучму поважають як людину, як системного президента. Незважаючи на всі вади, які в нього є, у порівнянні з іншими він виглядає найбільш стабільним і системним політиком.

— Але ж є йому багато в чому дорікнути: справа Гонгадзе, початок Помаранчевої революції.

— Історія з початком Помаранчевої революції у людей швидше за все асоціюється з Януковичем, аніж із Кучмою. Тому що все-таки на виборах за президентське крісло боровся Віктор Янукович, а не Леонід Кучма,і ясно, що люди про це менше пам’ятають. Коли люди оцінюють певного президента чи конкретну особистість, вони виділяють один-два важливі фактори, які були в Україні.

Тим більше, зважаючи на те, що тоді економіка України умовно процвітала: працювали заводи, люди мали якусь роботу, працювало дуже багато індустріальних підприємств півдня, сходу. Через те, відповідно, його підтримка є вищою. Подивіться на регіональний розподіл і побачите, що схід і південь оцінюють Кучму вище, ніж захід і центр. Очевидно, що для цих людей він був більш близьким як в ідеологічному плані, так і, очевидно, як «промисловець».

— А як люди ставляться до того, що Кучма зараз виступає переговорником щодо Донбасу у Мінську?

— Позитивно. Ми навіть демонстрували соціологію про те, що Кучму сприймають позитивно як перемовника. Це єдина особистість, яка в Україні на такому політичному рівні окрім президента може вести переговори, люди так його оцінюють. Навіть незважаючи на його довгий досвід співпраці, а потім і протистояння з Російською Федерацією.

Очевидно, що як найбільш досвідченого політика в цій темі люди його і підтримують. Ми навіть оприлюднювали, що близько 70% підтримують те, що Кучма включений у Тристоронню контактну групу.

— А як так вийшло, що у рейтингу Ющенко найгірший і його оцінюють навіть гірше, ніж Януковича?

— Це дуже просто: Ющенко для всіх середовищ, як проросійських, так і націонал-патріотичних, або навіть певних центристських, асоціюється з певним хаосом у політиці. Після певного системного порядку в часи Кучми. Кучма все-таки умів лавірувати в політиці, давайте говорити відверто.

Порівнюючи з іншими, як політик Кучма був доволі сильним: він міг вирішувати всі ті питання між олігархічними групами, сам два терміни все-таки відбув у каденції, й на його тлі Ющенко виглядав безсистемним політиком. При всіх його ініціативах елементарні політичні протистояння призводили до того, що президент просто приймав неправильні рішення — з погляду політики, не з погляду економіки, це дуже важливо розрізняти.

Тому очевидно, що Ющенко, який призвів до перевиборів парламенту, що є доволі дивним для населення, призвів до постійного протистояння з Юлією Тимошенко, виглядав гірше. Тим більше, що він був ще ідеологічно надзвичайно чужим для півдня і сходу, звичайно. І зацикленість на вирішенні ідеологічних питань, на політичних сварках, які постійно тривали впродовж усієї його каденції, все це позначилося на його оцінках. Люди пам’ятають його як того, хто не зміг впоратися, елементарно вирішити питання просто політичних балансів. Янукович, звісно, для сходу, для півдня виглядав сильним політиком, умовно кажучи, — по столу грюкнув, і всі все зробили.

Так, був величезний вплив Партії Регіонів, ми повинні розуміти, так, це певний волюнтаризм, але він усе-таки асоціювався як сильний політик. Те, що він утік і зараз люди розчаровані, і до чого він це вів — це вже інші оцінки. Але як того, хто в той момент керував країною, вони вважатимуть сильнішим, аніж Ющенка.

Порошенко — очевидно, що це той політик, який стикнувся з війною і незважаючи на те, що ідеологічно він був далеким у своїх ініціативах для сходу, але це все-таки політик, який виглядає краще. Він зумів налагодити міжнародну політику, очевидно, що виглядає набагато системнішим, позитивнішим і сильнішим, аніж два попередні.

Кравчук, перший президент, важко про нього сказати, який він є - багато хто його навіть не знає, ми бачимо, що молодь узагалі важко його оцінює, тому він просто як перший президент оцінюється як той, хто взяв на себе виклик вивести Україну з Радянського Союзу.

Зеленський — поки що оцінки його першого року каденції відбуваються на тлі загального позитивного ставлення до нього. Я би ще поки не поспішав робити висновки по ньому, це перший рік, будемо їх робити вже після п’яти років.

— А загалом у порівнянні з першими роками інших президентів, як Зеленський тримається щодо свого першого року?

— Загальна оцінка, порівняно з іншими президентами, з Порошенком — у нього краща, і з Януковичем, і з Ющенком також. У Ющенка була політична криза одразу через кілька місяців. У Януковича була постійна опозиція у вигляді західних областей, і це весь час, кожного дня працювало йому в негатив. Тим більше, він сприймався як авторитарний політик.