Це не просто смішний мем. Чиї роги стирчать за ідеологами «партії ухилянтів»

За даними Національної поліції, від початку воєнного стану зафіксовано 619 таких випадків. Динаміка вражає: 38 у 2023 році, 118 — у 2024-му, 341 — у 2025-му. А за 3,5 місяці цього року — вже 117 (тобто приблизно стільки ж, скільки за весь 2024 рік).

Але це лише верхівка айсберга. Паралельно зростає інша, не менш небезпечна хвиля — інформаційна. Центр протидії дезінформації фіксує вибухове збільшення деструктивного контенту щодо ТЦК: із 32 600 публікацій у середині березня до 76 500 — у середині квітня.

Ці дві тенденції — фізичні напади та інформаційна атака — не просто співпадають у часі. Вони є частинами однієї операції.

Через проросійські телеграм-канали, маргінальних блогерів, псевдоактивістів, ображених громадян і просто «корисних ідіотів» ворог системно роздмухує ненависть до ТЦК. Будь-який конфлікт миттєво масштабується. Будь-який інцидент подається як «свавілля». Військовослужбовців називають «карателями». Формується проста і дуже небезпечна логіка: якщо ТЦК — «агресори», то напад на них — це «самозахист» та «шляхетна справа». Саме так працює пропаганда.

«Партію ухилянтів» не варто сприймати лише як смішний мем

Так звану «партію ухилянтів» не варто сприймати лише як смішний мем. Це не просто мем. Насправді йдеться про формування добре продуманого псевдополітичного руху, мета якого — не тільки зірвати мобілізацію. Мета значно масштабніша: спровокувати внутрішній конфлікт.

Сценарій виглядає так.

Суспільство розділяють на дві «аудиторії»: тих, хто сприймає мобілізацію як необхідність, і тих, хто її відкидає, критикує та ненавидить. Далі між цими групами розганяються взаємні протиріччя. Агресія починає циркулювати по замкненому колу. На жаль, у цей процес активно втягуються публічні фігури. Деякі політики, блогери, «адвокати» фактично ретранслюють ключову тезу російської пропаганди: в Україні нібито існує «внутрішній громадянський конфлікт».

Ні, шановні. В Україні немає «громадянського конфлікту». Є повномасштабна війна з агресором. Війна на виснаження. Війна за існування держави та нації. А от спроби створити ілюзію внутрішнього конфлікту — це і є частина повномасштабної війни.

Так, проблеми існують. Ніхто не стверджує, що механізм мобілізації досконалий. Є корупційні випадки та випадки перевищення повноважень. Але представники держави не затуляють очі на проблеми. Є позиція омбудсмена, є реакція військово-політичного керівництва. Готуються відповідні рішення.

Тим часом ворог максимально гіперболізує кожен негативний інцидент, перекручує і подає нам чергову «інформаційну страву». Ще раз варто підкреслити: ключова мета противника — не просто ударити по ТЦК, ключова мета — зламати довіру всередині суспільства.

Що з цим робити?

По-перше — холодна голова. Противник маніпулює емоціями.

По-друге, відповідальність: правоохоронців, медіа, політиків і просто громадян. Не можна під час війни поширювати наративи ворога.

По-третє, особистий імунітет. Кожен українець має навчитися розрізняти об'єктивну інформацію від інформаційної атаки.

Переконаний, що роздмухати громадянський конфлікт на нашій землі противнику не вдасться. Ми вже проходили значно складніші випробування і вистояли — вистоїмо і зараз.

Справжні передумови для внутрішнього вибуху сьогодні формуються не в українському суспільстві, а на болотах. З кожним днем ми все більше відчуваємо, що недоімперія слабшає. Ворог не витягує війну та наближається до поразки. Не час робити йому подарунки у вигляді роздмухування «внутрішніх проблем».

Тож тримаймо стрій, зберігаймо єдність. Слава Україні!

Оригінал

Текст опублікований з дозволу автора