За визначенням тлумачного словника української мови, термін — 1. Певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення; це календарна дата, як-от 1 липня 2010 року, або певна подія. 2. Слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо.
Строк — певний період у часі, із закінченням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення; вимірюється годинами, днями, місяцями, роками тощо.
Терміновий — 1. Який вимагав негайного виконання, вирішення; спішний. 2. Обмежений певним терміном
Слова срочний в українській мові немає. Це калька із російської.
Проте є слово строчний, що являється прикметником і походить від слова строка. Воно може означати:
- строчний спів — церковний багатоголосний спів, який виник у XVI столітті та поширювався одночасно з партесним співом;
- прикметник до строка — тобто пов’язаний із рядком або певною лінійною структурою.
Таким чином українською буде правильно вживати прислівник терміново, негайно, спішно, але ніяк не срочно.
Наприклад:
- Вона написала до нього термінового листа, повного тривоги й запитань (Ольга Кобилянська, «Земля»);
- Він послав термінового гінця до брата, щоб той приїхав порадитись (Михайло Коцюбинський «Fata morgana»).
Поширені помилки вживання срочно замість терміново:
- срочно потрібно вирішити питання — терміново потрібно вирішити питання;
- срочно викличте лікаря — терміново викличте лікаря;
- цю задачу треба виконати срочно — цю задачу треба виконати терміново;
- срочний виклик до директора — терміновий виклик до директора;
- зроби це срочно, бо часу мало — зроби це терміново, бо часу мало;