Схоже, що 27 жовтня та 3 листопада 2026 року можуть стати ключовими датами в історії двох найважливіших демократій планети — Ізраїлю та США. З інтервалом лише в один тиждень у цих країнах відбудуться вибори, які можуть мати колосальне значення. Чому? Річ у тім, що в обох випадках на кону стоїть не просто політичне майбутнє президента Трампа та прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу. На кону — майбутнє демократії в обох країнах.
Почну з виборів в Ізраїлі, які відбудуться найпершими. Нетаньягу перебуває в коаліції з єврейськими ультранаціоналістами — колишній голова «Моссаду» якось сказав, що вони «гірші за Ку-клукс-клан». У разі переобрання вони з високою ймовірністю доведуть до кінця свій проєкт із підриву незалежності як генерального прокурора Ізраїлю, так і Верховного суду країни. Наступним кроком стануть анексія Західного берега й Гази та етнічна чистка палестинців на обох територіях. І в такому разі Ізраїль припинить існувати.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
як демократична держава і перетвориться на міжнародного ізгоя — за прикладом Південної Африки часів апартеїду.
Єврейська держава вже втратила підтримку значної частини Демократичної партії США, багатьох молодих республіканців і майже всіх ліберальних партій Європи. Ізраїльських науковців і музикантів дедалі частіше не допускатимуть до виступів і заходів у всьому світі. Тисячі ізраїльських науковців, математиків, розробників програмного забезпечення у сфері штучного інтелекту, інженерів, пілотів-винищувачів, ядерних фізиків — одне слово, найкращі й найталановитіші фахівці — поступово виїжджатимуть із країни. Результати нещодавнього дослідження вражають: за останні три роки з країни щонайменше на 12 місяців виїхали 1370 лікарів — це перевищує загальну кількість фахівців у багатьох великих ізраїльських лікарнях.
«Панівна раса — це ми»
Вже кілька років Моше Яалон — вдумливий правий політик і колишній міністр оборони в уряді Нетаньягу — попереджає про небезпечний курс, яким рухається ізраїльський уряд. Як писали мої колеги з The Тепер Яалон вивів ці застереження на новий, приголомшливий рівень, порівнявши ідеологію радикальних ізраїльських поселенців на Західному березі з ідеологією нацистської Німеччини. «Що таке єврейська зверхність? — запитав нещодавно Яалон на ізраїльському новинному сайті Ynet. — Вісімдесят років після Голокосту — „Майн кампф“ навпаки. Панівна раса — це ми».
Це тривожний сигнал, який уже неможливо ігнорувати. Ізраїльське суспільство досі надто травмоване війною в Газі, щоб одразу переходити до нових мирних переговорів із палестинцями. Але я не маю сумнівів: якщо опозиції Нетаньягу — яку нині найпомітніше очолює колишній начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю Ґаді Айзенкот (вельми гідна людина, багато в чому схожа на Іцхака Рабіна) — вдасться перемогти 27 жовтня, то принаймні буде покладено край ганебним погромам, які Нетаньягу дозволив чинити єврейським поселенцям на Західному березі. А в Трампа з’явиться ізраїльський партнер, готовий добросовісно спробувати реалізувати його мирний план для Гази. Для нинішнього американського президента було б верхом нерозумності підтримувати Нетаньягу, який зробив усе можливе, щоб зірвати його ініціативу щодо Гази.
Заради збереження коаліційних партнерів, утримання влади та затягування судового процесу за численними звинуваченнями в корупції Нетаньягу виявився готовим поступитися будь-якими фундаментальними цінностями, які відстоює Ізраїль, і зірвати будь-який мирний план США. Зовсім нещодавно він активно домагався звільнення тисяч молодих ультраортодоксів від служби в армії та виділив мільйони шекелів їхнім навчальним закладам, де не надають ані базових знань, необхідних у сучасному житті, ані професійних навичок, — і все це в той час, коли ізраїльська армія зазнає гострого браку військовослужбовців.
Дан Бен-Давид, ізраїльський економіст, який очолює Інститут соціально-економічних досліджень «Шореш», пояснив демографічні причини загрози для ізраїльської демократії. За його словами, у більшості груп населення країни на одну жінку припадає близько двох дітей, тоді як серед ультраортодоксальних харедім — союзників Нетаньягу — цей показник становить близько семи. Ці батьки, зазначив він, «свідомо позбавляють своїх дітей — насамперед хлопчиків — базової освіти, яка дозволила б їм у майбутньому здобути економічну незалежність і розуміти основоположні принципи сучасної демократії».
Бен-Давід розповів мені, що чверть усіх першокласників в Ізраїлі — ультраортодокси, а їхня частка в населенні країни подвоюється кожні 25 років. «Останні чотири роки — найгірші в історії Ізраїлю, — сказав він, — стали для нас кошмарним трейлером до повнометражного фільму, що чекає на нашу країну, якщо ми не змінимо курс, поки ще є така можливість».
Хоча мене й хвилюють вибори в Ізраїлі, значно більше мене непокоять події в моїй власній країні. Трамп — найбільш «неамериканський» президент на моїй пам’яті. Жоден глава держави не зробив стільки — і не продовжує робити й досі — для руйнування інституцій та альянсів повоєнної епохи, які створювали й підтримували його попередники.
Йдеться про НАТО, ООН, Всесвітню організацію охорони здоров’я, Світову організацію торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Агентство США з міжнародного розвитку, НАФТА, наші тісні відносини з Канадою та Мексикою, а також військові союзи з Південною Кореєю та Японією — і це лише деякі приклади. Саме ці відносини та інституції протягом кількох поколінь забезпечували процвітання Америки й усіх інших країн, а також мир між великими державами.
І все ж Трамп і ті, хто йому потурає, методично руйнують цю систему в ім'я принципу «Америка понад усе». Насправді ж реальним результатом цієї політики стає ізоляція Америки, а зрештою — і її занепад.
Але особливо огидним для мене є те, як Трамп потурає російському диктатору Володимиру Путіну, який не лише намагається знищити Україну як суверенну державу, а й підриває НАТО та Європейський Союз — два життєво важливі стовпи безпеки й процвітання Заходу. Нещодавно Путін із гордістю заявив, що допомагає Ірану у війні проти США в Перській затоці, активно постачаючи Тегерану «необхідне» обладнання та товари першої необхідності. Путін продовжує плювати Америці в обличчя, а Трамп усе повторює американцям: «Гей, хлопці, це всього лише дощ».
Трамп ніколи не давав чесної оцінки війні в Україні. Ми бачимо, як Путін намагається знищити ключову європейську демократію. У чому ж річ? У чому причина цієї непохитної симпатії Трампа до Путіна? Правда завжди була на поверхні: Трамп, на відміну від будь-кого зі своїх попередників, не вважає демократію базовою цінністю. Йому значно ближче товариство таких постатей, як Путін і Кім Чен Ин.
Утім, зрозуміти чому — неважко. Згідно з нещодавнім розслідуванням мого колеги з The Times Еріка Ліптона, «американська історія ще ніколи не бачила нічого подібного до Дональда Дж. Трампа — президента, який за перший рік після повернення до Білого дому заробив близько 1,4 млрд доларів завдяки криптовалютному бізнесу, що безпосередньо виграв від його дій на посаді президента». Ці дані містяться у фінансовій декларації, опублікованій 30 червня.
Якщо в листопаді переможе партія Трампа, його багатогранна кампанія з підриву американських демократичних інституцій і верховенства права майже напевно вийде на цілком новий рівень.
«Зараз Трамп непопулярний, а отже — слабкий, — сказав мені Іен Бассін, виконавчий директор некомерційної організації Protect Democracy, що займається захистом чесності виборів. — Прийнято вважати, що його політичний проєкт зазнав краху і що його самого вже можна списати з рахунків». Але якщо республіканці переможуть, «це змінить систему стимулів для всіх», — вважає Бассін, — від законодавців-республіканців до представників Кремнієвої долини. Усі вони стануть ще більш поступливими, дозволяючи Трампу діяти ще більш безконтрольно. «На мою думку, саме це становить найбільшу небезпеку», — сказав Бассін.
Іншими словами, успіх на проміжних виборах додасть Трампу ще більше впевненості та сил. І це саме тоді, коли він явно здає позиції — як розумово, так і фізично. Саме тоді, коли ми перебуваємо в самому розпалі, можливо, наймасштабнішої технологічної трансформації в історії людства — появи агентів зі штучним інтелектом і роботів, здатних до самонавчання; коли зміна клімату, яку він заперечує, вочевидь робить погоду дедалі спекотнішою та нестабільнішою. Саме тоді, коли він відштовхнув від Америки майже всіх її друзів у світі, включно навіть із Канадою; коли він загруз у війні з Іраном, що виснажує наші військові ресурси, а на чолі американського військового відомства стоїть клоун Піт Гегсет, який, можливо, вже звільнив або заблокував кар'єрне зростання більшої кількості американських генералів, ніж знищив іранських. І це в той момент, коли Китай захоплює світовий ринок електромобілів, а наш президент тим часом намагається заволодіти нафтою Венесуели.
Рік тому я чув, як один із наших колишніх президентів у приватній розмові зауважив: ми зможемо пережити другий термін Трампа, якщо встоять наші державні інституції. На жаль, цього не сталося. Хто сьогодні наважиться стверджувати, що Міністерство юстиції, перетворене на особисту правову зброю президента, працює без збоїв? Що не постраждали Міністерство охорони здоров’я, Пентагон чи Центри з контролю та профілактики захворювань? Або що Федеральна комісія зі зв’язку, якою тепер керує ставленик Трампа, що поєднує функції державного цензора та міністра пропаганди, зберегла свою незалежність?
Відновити ці інституції та повернути їм бодай певну незалежність, аби ними знову керували справжні професіонали, буде складніше, ніж багато хто вважає. Те саме стосується й Ізраїлю, де Нетаньягу розставив на ключових державних посадах і навіть у структурах національної безпеки своїх ставлеників і наближених осіб.
Кожен громадянин США та Ізраїлю повинен замислитися над цими питаннями, перш ніж увійти до кабіни для голосування. Жоден зовнішній ворог не має достатньої сили, щоб знищити ці дві демократії — ні Іран, ні Росія, ні будь-хто інший. На це здатні лише внутрішні сили. Для них небезпечним є лише саморуйнування. І не сумнівайтеся: на голосування в обох країнах буде винесено саме це питання — чи оберуть вони шлях саморуйнування, чи ні.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікацію повної версії тексту заборонено.