Протираю очі, читаючи стрічку новин CNN. Це не наукова фантастика. Це січень 2026 року.
За останні 48 годин Америка Трампа перевернула шахівницю.
Спершу: військове усунення президента Венесуели заради нафти.
Потім: офіційна погроза Данії (союзнику!) силовим захопленням Гренландії.
І 8 січня — контрольний постріл: Білий дім оголосив про вихід США із 66 міжнародних організацій. Трамп одним розчерком пера викреслив Америку з глобальних угод, які будувалися десятиліттями.
Світ дипломатії, ООН та «глибокого занепокоєння» помер. Його замінила чиста, груба сила і повна відмова від правил.
У Києві зараз чути або паніку, або захоплення силою США. Але як поляк, що спостерігає за цим збоку, я маю іншу думку. Більш тривожну.
Професіонали в шоці
Уявіть собі покерний стіл. За ним сидять четверо гравців: Китай, Росія, Європа та США.
Троє з них — це «професіонали». Вони рахують ймовірності, знають психологію, розуміють, коли краще спасувати, а коли атакувати системно. Вони передбачувані у своєму холодному розрахунку.
І є цей четвертий. США. Багатий аматор із валізою грошей та золотим годинником.
Що робить Аматор?
Він грає емоційно. Кидає на стіл абсурдні ставки (Венесуела, Гренландія). Йде ва-банк, навіть коли на руках немає карти. А коли правила йому не подобаються — він просто виходить із 66 організацій, які ці правила писали.
Що відбувається спочатку? Професіонали в шоці. Вони пасують. Аматор згрібає банк за банком, бо ніхто не хоче ризикувати зіткненням із шаленцем. Венесуела впала, російські танкери захоплені, Путін тимчасово мовчить. Це виглядає як тріумф.
Але кожен, хто грав у карти, знає, чим це закінчується.
У перспективі цілого вечора професіонали починають читати гру аматора. Вони починають грати системно. Чекають на його помилку. І аматор, сп’янілий від перших швидких перемог, врешті-решт програє все.
Для України з цього випливає жорстокий урок:
Ми не можемо дозволити ввести себе в оману цим «бліцкригом». Те, що Трамп сьогодні виграє «на нахабстві», ламаючи всі міжнародні інституції, не означає, що він виграє цю війну в довгостроковій перспективі.
Якщо ми поставимо все на одного гравця — цього непередбачуваного аматора — ми ризикуємо перетворитися на фішку, яку він кине на стіл у найменш відповідний момент, аби лише відігратися за попередню невдачу.
Ми мусимо бути цинічними. Користуватися силою США, поки вони виграють, але триматися близько до тих, хто грає системно (Європа). І передусім — ми маємо бути для них усіх тузом у рукаві. У нас є літій, титан і армія, без якої Європа беззахисна. Це наші реальні карти.
Час перестати просити та почати торгувати. Бо у цьому новому казино, яке збудував Трамп, сентименти — це найкоротший шлях до банкрутства.
Текст опубліковано з дозволу автора