Війна стає високотехнологічною, і хто досконало опанує ту чи іншу технологію — матиме перевагу на полі бою.
Звісно, одна людина фізично не зможе опанувати всі технології одночасно. Тому навчальні центри не мають бути схожими на автошколи, які масово готують майбутніх водіїв до управління стандартними легковими автомобілями за стандартними правилами дорожнього руху.
Якщо проводити аналогії з армією, один випускник автошколи буде керувати трактором, інший — мотоциклом, ще один — гелікоптером. Стандартність і масовість тут явно недоречна.
В Україні триває адміністративна реформа, в основі якої — децентралізація. Саме таку децентралізацію я пропоную запровадити і для навчання новобранців. Найбільш логічно навчати їх у тих підрозділах, де вони потім служитимуть.
Наприклад, такий навчальний центр ми створили на базі батальйону «Злі Сапсани», яким я командував до літа цього року. Нашою спеціалізацією були безпілотники. Тому ми розробили комплекс практичних занять з цього напрямку.
Візьмемо для прикладу полігон біля села Гончарівське
Новобранці вчилися пролітати певний маршрут за певний час, точно влучати по позиціях ворога тощо. Оскільки при «Злих Сапсанах» працювала радіоінженерна лабораторія, ми навчали військовослужбовців радіоінженерії безпілотних систем. Важливий пункт навчальної програми — поводження з вибухівкою. Тих, у кого ми бачили перспективних координаторів на пункті управління, ми навчали роботі з системами ситуаційної обізнаності.
Важливо, що від якості навчання залежив весь наш батальйон. Наші «випускники» залишалися служити саме в нас. Тому будь-яка їхня помилка ставала нашою проблемою. Це дуже мотивувало інструкторів!
Децентралізація вирішить ще одну, без перебільшення, життєво важливу проблему, про яку регулярно дізнається вся країна.
Візьмемо для прикладу полігон біля села Гончарівське на Чернігівщині. Військові називають його Гондурасом — і, судячи з коментарів мобілізованих, що проходили там підготовку, називають небезпідставно.
До кордону з Росією звідси — 100 км по прямій. Тому ворожі дрони й ракети — часті гості на полігоні. Але атака балістичними «Іскандерами» наприкінці вересня була особливо зухвалою.
«Внаслідок точного влучання в укриття, попри вжиті заходи безпеки, на жаль, повністю уникнути втрат серед особового складу не вдалося», — повідомило Командування Сухопутних військ ЗСУ.
На жаль, навіть ціною людських життів військове керівництво досі не розуміє просту істину: сучасні озброєння становлять загрозу навіть для укриттів, у які ще треба встигнути спуститися за ті секунди, поки балістика летить вже згадані 100 км. В середині жовтня маємо чергове влучання балістикою по одному з навчальних центрів — і чергові втрачені життя українців.
Та навіть якщо перемістити навчальний центр в умовний Ужгород та побудувати там для укриття «бункер Сталіна», це не вирішить проблему. Божевільний диктатор вже запускав дрони на Варшаву та Копенгаген — і навряд чи зупиниться.
Ми не створимо такі навчальні центри, по яких ворог НЕ ЗМОЖЕ вдарити. Але зможемо створити такі, по яких ворог НЕ ЗАХОЧЕ бити. Витрачати 3 млн доларів (саме стільки коштує «Іскандер») заради враження десятка військових не буде навіть такий божевільний противник, як Росія.
Система навчання, яку я пропоную, також дозволить скоротити час підготовки бійців. Зараз це 45 діб у навчальному центрі плюс два тижні адаптаційного періоду безпосередньо в підрозділі. Навчання на базі підрозділу само по собі буде такою адаптацією. Тайм-менеджмент в армії.
Згадаю ще одну проблему, яку в армії згадувати не люблять. Дуже часто у великих навчальних центрах не вистачає матеріальної бази для одночасної роботи з усім особовим складом. А у відповідальних осіб не вистачає бажання контролювати своїх підлеглих.
Результат — без перебільшення епідемія алкоголізму серед новобранців. Кожен командир розповість вам, який величезний відсоток із поповнення скоріше годиться для наркологічної клініки, аніж для виконання бойових завдань.
І останній, але не менш важливий аргумент: перехід до тренування новобранців на базі конкретних підрозділів дозволить вивільнити велику кількість солдатів і офіцерів, які зараз служать у навчальних центрах, а при цьому бойовим і тиловим частинам гостро бракує особового складу.