Бути ветераном в Америці. Громадянин США, що воював в Афганістані, в деталях розповів NV про пільги й можливості, які має сьогодні

Утім громадські організації на кшталт Veteran’s Club не єдині, що опікуються американськими ветеранами, кількість яких, за даними Міністерства у справах ветеранів США (VA), перевищує 18 млн. На державному рівні підтримку військовим у відставці забезпечує власне VA спільно з Міністерством оборони та Міністерством охорони здоровʼя та соціального забезпечення США. Право на ті чи інші пільги у VA визначають за кількома парамет­рами: рівень непрацездатності (від 0 % до 100 %), історія служби, медичні потреби та рівень доходу. Пільги та сервіси для ветеранів надаються у таких сферах, як працевлаштування та професійна реабілітація, освіта, фінанси, охорона здоровʼя, житло та вшанування памʼяті. І що важливо: усе це працює.

Так, для ексвійськових, 73 % яких в Америці вже відзначили своє 50‑річчя, оплачуються регулярні медичні огляди та консультації спеціалістів, за певних ситуацій — медичне обслуговування вдома і навіть догляд, а також медичне обладнання, протези та ліки. Безкоштовне лікування проходять ветерани, що мають повʼязані зі службою проблеми із психічним здоровʼям — ПТСР, депресію тощо. А згідно з новим законом, починаючи із 2023 року колишні військовослужбовці, навіть незареєстровані у VA, які стикнулися з кризою психічного здоровʼя, можуть звернутися до відділення невідкладної допомоги будь-якої лікарні, і міністерство оплатить надані послуги.

«Це одна з державних ініціатив задля зменшення кількості самогубств серед ветеранів, — пояснює Харрелл. — Адже в США справжня епідемія: понад 17 ветеранів щодня позбавляють себе життя, і це лише офіційна статистика — їх може бути набагато більше».

Тільки за перший рік дії нового закону до відділень невідкладної допомоги звернулося майже 50 тис. військових у відставці.

Окремі програми VA забезпечують навчання ветеранів новим професійним навич­кам, допомагають у пошуку роботи та започаткуванні бізнесу

Міністерство ветеранів частково або цілком покриває витрати на навчання для певних категорій військовослужбовців та ветеранів, а також для членів родин військових з інвалідністю, загиблих, зниклих безвісти та полонених воїнів. Так, після виходу Харрелла на пенсію держава оплатила йому навчання за спеціальністю бізнес-адміністрування в одному з університетів Кентуккі. Окремі програми VA забезпечують навчання ветеранів новим професійним навич­кам, допомагають у пошуку роботи та започаткуваннівласного бізнесу або сприяють поверненню на попереднє місце роботи.

А для ветеранів, які вирішили побудувати власний будинок або придбати житло у кредит, VA забезпечує гарантію виплати — поручається за позичальника, що скасовує для нього необхідність оплачувати страховку. В окремих випадках ветерани мають нижчі відсотки за кредитом. Міністерство також приходить на допомогу в разі тимчасової неможливості погашати позику. Свого часу допомогою держави у придбанні житла скористався й Харрелл.

Компенсацію в разі загибелі військового американський уряд виплачує за рахунок страховки: на час служби кожен армієць оформлює поліс страхування життя на суму від $500 тис., за який платить $31 на місяць. VA допомагає родичам загиблих воїнів, а також померлих ветеранів організувати почесне поховання та оплачує надгробок.

«Це заощаджує [сімʼям військових] кілька тисяч доларів і забезпечує належне оформлення могили», — пояснює Харрелл.

Міністерство надає певні пільги й сімʼям ветеранів, зокрема у сфері медичного обслуговування. Родичам, які доглядають за ветераном з інвалідністю, пропонують відповідне навчання. Для малозабезпечених сімей діє програма субсидій на догляд за дітьми. Утім у більшості випадків допомога родинам ветеранів лежить на плечах благодійників, констатує Харрелл.

«В Америці неприбуткові організації зазвичай створюються для того, аби заповнити прогалини, які не хоче або не може заповнити уряд», — пояснює він. Так і його Veteran’s Club має на меті збирати у спільноту і надавати підтримку родичам як діючих військовослужбовців, так і ветеранів, а також загиблих воїнів.

Для цього в організації проводять заняття з кіньми — для самих ветеранів, їхніх родин і окремо для жінок-ветеранок. Збираючись у своєму колі, такі жінки легше діляться специфічними проблемами, із якими вони стикаються, пояснює засновник Veteran’s Club. Тут також пропонують професійну реабілітацію — навчають ветеранів лагодити джипи.

«Ми знаходимо людей, які жертвують нам непрацюючі джипи, і навчаємо ветеранів, як повернути їх до життя, — пояснює Харрелл. — А коли джипи полагоджено, можна їхати розважатися на них із родинами. Це і навчання, і можливість провести час із сімʼєю».

Американець вважає, що його країна непогано справляється із підвищенням соціального статусу ветеранів. Наприклад, у листопаді в США святкують День ветеранів, коли американці висловлюють пошану всім захисникам. А в травні відзначають День памʼяті, й тоді військові та цивільні по всій країні приходять на кладовища, аби вшанувати памʼять полеглих і покласти державний прапор до їхніх могил. Окрему увагу приділяють ветеранам і в День незалежності — 4 липня.

Хотілося б, аби кожен день був Днем ветерана

«Та хотілося б, аби кожен день був Днем ветерана», — зазначає Харрелл і підкреслює: державну систему вшанування ветеранів можна і треба поліпшувати. Зокрема й тому, що це мотивує наступні покоління приєднуватися до армії. Останнім часом рівень патріотизму в США падає і дедалі більше залежить від політики й адміністрації, яка керує Білим домом, вважає ветеран. І пропонує співвітчизникам повчитися любові до країни в українців.

«В Україні так багато людей, які не були військовими й ніколи не тримали в руках зброю, але тепер готові захищати країну, — каже він. — І це надихає».

Матеріал опублікований у журналі NV № 3 за 2024 рік. Придбати його можна тут.