Орбан, Трамп і «поцілунок смерті». Американський військовий історик Макс Бут — про те, як вибори в Угорщині вдарять по прихильниках MAGA

В Італії права популістська прем'єрка Джорджа Мелоні зазнала поразки 23 березня, коли виборці відхилили запропоновану конституційну реформу, яка могла б дати виконавчій владі більше контролю над судовою системою.

У Франції минулого місяця ультраправа партія Національне об'єднання виступила гірше, ніж очікувалося, на муніципальних виборах, перемігши в Ніцці, але програвши в Марселі, Ліоні та Парижі. У столиці правий кандидат набрав лише 1,6% голосів.

Альтернатива для Німеччини (AfD) досягла своїх найвищих результатів на земельних виборах у західній частині Німеччини, але все одно рішуче програла у двох великих перегонах.

Трамп намагається застосувати «модель Орбана» в США

І тепер найвагомішим результатом з усіх стало те, що прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан після 16 років перебування при владі з тріском програв вибори правоцентристському супернику Петеру Мадьяру. Це удар, який справді боляче б'є по прихильниках MAGA по обидва боки Атлантики.

Ціла низка неліберальних лідерів підтримала Орбана, — не лише звичні європейські фігуранти, такі як Марін Ле Пен у Франції та Аліса Вайдель у Німеччині, але і Трамп, Путін, прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу та президент Аргентини Хав'єр Мілей. Віцепрезидент Джей Ді Венс їздив до Угорщини тиждень тому, щоб агітувати за Орбана, тоді як Трамп запропонував Угорщині Орбана фінансову підтримку.

Не дивно, що ці праві відчували таку прихильність до лідера цієї невеликої центральноєвропейської країни з населенням меншим, ніж у Північній Кароліні. Орбан став для ультраправих тим, чим колись був Фідель Кастро для ультралівих: ідеалом.

Орбан був піонером атак на іммігрантів та глобалістські еліти — особливо на Джорджа Сороса, — які потім стали стандартним популістським репертуаром у всьому світі. Він запустив власну версію Конференції консервативних політичних дій і залучив до Угорщини довірливих попутників, таких як Такер Карлсон, щоб вони вихваляли нібито його успіхи. Він навіть взяв на своє утримання чимало західних консерваторів — через низку академічних інститутів.

Орбан був «Трампом до Трампа», як колись сказав колишній радник Трампа Стів Беннон.

А Кевін Робертс, президент Heritage Foundation, у 2022 році захоплено заявив: «Сучасна Угорщина — це не просто модель консервативного державного управління, а взірець. Американці, британці, іспанці, австралійці — всі — можуть і повинні вчитися у неї».

Тепер Трамп намагається застосувати «модель Орбана» в США, наслідуючи спроби свого кумира придушити критику в ЗМІ, взяти під контроль університети, депортувати іммігрантів, підірвати судову систему, маніпулювати межами виборчих округів і забезпечувати вигідні бізнес-угоди своїм друзям.

Тож про що свідчить той факт, що власний електорат так рішуче відкинув Орбана, і що популярність інших правих популістів у Європі падає?

По-перше, це показує, що підтримка Трампа може стати «поцілунком смерті» в той час, коли президент США фіксує рекордно низькі рейтинги схвалення: у нещодавньому опитуванні YouGov лише 14% жителів Британії та Франції прихильно ставляться до Трампа. У Німеччині цей показник склав 10%, а в Данії — 3%. В тій же Угорщині, за опитуванням інституту Publicus, 59% респондентів вважають, що Трамп більше сприяє глобальному конфлікту, ніж миру.

Ось що Трамп отримує за свою безперервну зневагу до європейських союзників, погрози анексувати Гренландію та безглузду війну з Іраном.

Але, звісно, приказка про те, що будь-яка політика є локальною, підтверджується і в Угорщині. Падіння Орбана більше пов’язане з його безгосподарністю в країні, ніж з непопулярністю Трампа. Як зазначає Financial Times, «орбаноміка» перетворила Угорщину на одну з найбідніших і найкорумпованіших країн ЄС. За часів Орбана ціни зросли на 57% лише з 2020 року — майже вдвічі більше за середній рівень інфляції в ЄС. Як можуть підтвердити Джиммі Картер і Джо Байден, інфляція — це політичний криптоніт.

Відверта корупція Орбана, коли мільярди євро державних контрактів спрямовувалися його поплічникам і в його рідне село, могла бути терпимою для виборців, поки економіка зростала, але не тоді, коли вона стагнувала. Мадяр виявився ідеальним кандидатом, щоб скористатися невдоволенням виборців: телегенічний колишній прихильник Орбана, він уникав складних питань, таких як права ЛГБТК або права іммігрантів, щоб зосередитися на корупції та неефективному управлінні економікою.

З цього можна винести і урок для США, де Трамп головує над відвертою корупцією в той час, як інфляція зростає, а економічне зростання сповільнюється.

Хоча різниця між Угорщиною та Америкою величезна, обидва випадки демонструють ахіллесову п’яту популістів при владі. Вони майже не можуть бути успішними, тому що уникають експертів, підривають незалежну бюрократію (включаючи центральні банки), надають економічні вигоди лояльним керівникам в обмін на їхню підтримку та діють непередбачувано і мінливо.

Стикаючись з неприйняттям виборців, популісти вдаються до зміни політичних правил та придушення інакомислення, щоб утриматися при владі. Для Орбана це була успішна стратегія, поки рівень невдоволення виборців не став занадто великим, щоб його можна було придушити методами м’якого авторитаризму.

Трамп, ймовірно, зазнає подібного відторгнення, якщо вибори в США — починаючи з проміжних — залишатимуться вільними та чесними.

Переклад NV

Повну версію тексту читайте на The Washington post