В нашій країні на президентських виборах перемагає одна із двох стратегій. Виборці дають перепустку на Банкову або «торговцям чудесами», або «меншому злу».
Перша стратегія підходить для першого терміну, і Володимир Зеленський знає це як ніхто. Критикуємо попередників, обіцяємо процвітання і уникаємо конкретики. Вітчизняний виборець не голосує за типажі «найсильніших» чи «найрозумніших». Натомість він шукає в бюлетені тих, хто має доступ до рубильника щастя. А тому готовий голосувати серцем, інвестуючи свої надії в чергового претендента.
Проблема в тому, що така стратегія одноразова. Із нею можна виграти першу каденцію, але не другу. Завищені очікування повертаються бумерангом: жодний обсяг «зробленого» та «виконаного» не переважить народного розчарування. Бо голосували за месію, а отримали лише людину.
Тому кожен президент, який мріє про переобрання, змушений освоювати стратегію «меншого зла». Власне, саме вона допомогла Леоніду Кучмі стати єдиним дворазовим главою держави. Якби не напрочуд зручний спаринг-партнер у вигляді Петра Симоненка, історія країни могла б піти інакше. Той урок було засвоєно.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Віктору Януковичу не щастило з рейтингами. Уже у 2013 році соціологія показувала, що він ризикує програти у другому турі всім своїм потенційним конкурентам. Усім, окрім Олега Тягнибока. Лідер Свободи був єдиним, хто міг на той момент налякати розчарованих виборців чинного президента настільки, щоб вони проголосували за Януковича вдруге. А тому оточення гаранта почало заздалегідь готуватися до 2015 року.
Хтось пропонував відсікти від виборів Арсенія Яценюка за рахунок підвищення мінімального віку для кандидата. Хтось пропонував причепитися до податкового минулого Віталія Кличка, щоб відмовити йому в реєстрації. Вилка Янукович vs Тягнибок була надто привабливою для Банкової, і якби не Майдан — ми б мали всі шанси спостерігати це протистояння у 2015 році.
Голосували за месію, а отримали лише людину
Російське вторгнення перелицювало електоральну карту країни. Статус «більшого зла» закріпився за українськими адвокатами Кремля. І немає нічого дивного, що ця стратегія виявилася основною для штабу п’ятого президента країни напередодні 2019 року.
Ідеальним спаринг-партнером для Петра Порошенка міг би стати будь-який представник проросійської партії. На його тлі чинний гарант приречений був виглядати «меншим злом» в очах навіть найнелояльніших до нього проукраїнських виборців. Але сценарій 1999 року не спрацював у 2019‑му.
«Адвокат Кремля» поступився місцем у другому турі «торговцю чудесами». До того ж навіть якби Зеленський залишився в шоу-бізнесі, принципово це нічого б не змінило. Просто лаври «чудотворця» перекочували б до Юлії Тимошенко — і саме з нею у другому турі довелося б зустрітися Петру Порошенку.
Кандидат-«чудотворець» позбавляв чинного президента статусу «меншого зла», прирікаючи його на статус «більшого». І нам час тепер розмірковувати, чи можливий взагалі в Україні сценарій, за якого представник проросійської партії потрапляє до другого туру. Позаяк окупація викреслила з електоральної карти країни кілька мільйонів виборців із прорадянськими поглядами. І цілком можливо, що в нинішній реальності будь-який адвокат Кремля приречений бути в Україні політиком «третього місця».
А це все ставить перед нами ще одне питання. Кого саме оточення Зеленського тягтиме до другого туру президентських виборів у 2024 році?
Питання не пусте. За два з половиною роки чинний гарант доводитиме країні, що він «менше зло». Навряд чи Офіс президента має намір пускати ситуацію на самоплив. А тому в їхніх інтересах торпедувати будь-кого, хто може в очах української більшості претендувати на роль торговця чудесами.
Якщо проросійські претенденти приречені бути політиками «бронзових медалей», це означає, що Банковій потрібен новий антигерой. Із достатнім рейтингом, аби пройти у другий тур, і з достатнім антирейтингом, щоб у другому турі програти. А решта гравців мають у запасі ще два з половиною роки, щоб довести країні, що Зеленський — «більше зло» порівняно з ними.
І в цій круговерті штабних баталій важливо не забувати лише про те, що ролі «більшого» та «меншого» зла визначаються не політтехнологами, а наслідками обрання.
Колонку опубліковано в журналі НВ за 18 листопада 2021 року. Републікацію повної версії заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ