Маргінали наступають. У Британії буде рік бунтарів — The Economist

вибори до місцевих органів влади в більшості регіонів Англії та до парламентів із розширеними повноваженнями в Уельсі та Шотландії. Теоретично ці вибори стосуються управління місцевими послугами, але на практиці вони стануть своєрідним опитуванням громадської думки щодо уряду сера Кіра Стармера. І вердикт може бути невтішним.

Є три питання. Перше: чи зможе Reform UK, популістська права партія на чолі з Найджелом Фараджем, закріпити статус найрейтинговішої політичної сили Британії? Якщо так, вона матиме добрі шанси претендувати на більшість у парламенті на наступних загальних виборах 2029 року. Її злет в опитуваннях у 2025-му був здебільшого зумовлений відтоком колиш­ніх виборців-торі. Якщо це триватиме й більше депутатів-консерваторів перейдуть до Reform, партія може стати новим гегемоном британської правиці. Але якщо торі зможуть відновити позиції, Reform ризикує втратити імпульс, а правий фланг залишиться розколотим. Вирішальним чинником є й поведінка тих, хто зазвичай не голосує. Багато хто каже, що підтримуватиме Reform, але це складна група для опитувань. Місцеві вибори покажуть, чи готові вони прийти на дільниці заради Фараджа.

Друге: чи зможе Лейбористська партія зупинити втрати на лівому фланзі? Від часу приходу до влади Стармер, прем'єр-міністр від лейбористів, зосередився на тому, щоб утримати своїх виборців від переходу до Reform, звідси його войовнича риторика щодо міграції. Та більшість втрат лейбористів припадає на ліві партії, зокрема Зелених і Ліберальних демократів. На партійній конференції у вересні 2025 року Стармер намагався звернутися до своїх прихильників, критикуючи політику Фараджа як «расистську». Попри це, депутати-лейбористи побоюються великих поразок від прогресивних суперників у великих містах у травні.

Третє: чи зазнає союз тиску? Шотландська націо­нальна партія (ШНП) має добрі шанси зберегти контроль над парламентом із розширеними повноваженнями в Шотландії, значною мірою завдяки непопулярності вестмінстерського уряду Стармера. Якщо це станеться, це означатиме, що ШНП перебуватиме при владі з 2007-го щонайменше до 2031 року, що є феноменальним результатом, враховуючи неоднозначні успіхи партії у сфері охорони здоров’я, освіти тощо. Це, на їхню думку, стане мандатом для нового референдуму про незалежність Шотландії.

В Уельсі теж назріває бунт. Деякі округи протягом століття безперервно обирали лейбористських депутатів, а уряд Уельсу вони очолювали від його заснування у 1998 році. Цьому може настати кінець: соціал-демократична партія Плайд Кемри, яка виступає за незалежність Уельсу, сподівається вперше усунути лейбористів від влади. Додайте до цього обрання Мішель О’Нілл із Шинн Фейн (республіканська партія лівого спрямування) першою міністеркою Північної Ірландії у 2024 році — і може статися так, що партії, які виступають за відокремлення, очолять уряди в усіх трьох автономних націях. Стармер обіцяв заспокоїти неспокійну британську політику. Схоже, шансів небагато.

За умовами ліцензії всі матеріали номеру публікуються українською мовою. Републікацію заборонено.