«Грузія розділилася». Які настрої напередодні виборів, хто лідирує в рейтингах і як використовують тему війни в Україні

— Два дні до виборів, ситуація, як і в кожній країні перед виборами, радикалізується. Були масові мітинги, зокрема в Тбілісі, ми бачили, скільки людей там збиралося. Там були і якісь проурядові зібрання. Як зараз виглядає ситуація? Є якесь відчуття щодо можливих розкладів на ці вибори, що ви можете сказати?

— Є, звісно. Учора було опубліковано три останні дослідження (у нас за два дні до виборів уже не можна нічого публікувати), які намагалися з’ясувати, хто буде лідирувати. І два з них були замовлені опозиційними незалежними телеканалами, а одне — провладною телекомпанією, підконтрольною владі.

Можна, відповідно, зробити висновки з цих досліджень. Якщо у провладному ресерчі у Грузинської мрії понад 60% [підтримки], то у двох інших дослідженнях — це близько 30−35%. У будь-якому разі в них голосів більше, ніж у будь-якої окремо взятої опозиційної партії або блоку, які йдуть на вибори.

Але тут важливо розуміти, що в Грузії, хоча в нас зареєстровано 27 партій, беруть участь дуже багато суб'єктів як у вигляді блоків, так і окремо, насправді відбуваються вибори, в яких беруть участь тільки два суб'єкти: правляча Грузинська мрія та опозиція. Тому вся розмова з виборцями з боку і прозахідних медіа, і громадянського суспільства, і самої опозиції, йдеться саме про це. Головне — підіть на вибори і головне пам’ятайте, хто реально веде вас геть від Росії, у бік Європи. Оскільки наша влада робить дуже цікавим чином: коли слухаєш риторику щодо прозахідного курсу та вступу до ЄС, ви просто не зможете відрізнити, хто говорить. Якщо відключити звук і зображення, і лише почитати текст, то не одразу здогадаєшся, хто це каже. Наскільки та ж термінологія про прозахідний курс, вступ до Європи, ЄС тощо.

Я схилилася сама до того, спостерігаючи ситуацію, розмовляючи з моїм колом (сусіди, друзі, родичі), працюючи як журналіст, що ніяких 60% у [Грузинської мрії] немає. Можливо, не 30%, а побільше [їх підтримують].

Учора ми спостерігали дуже дивне дійство в Тбілісі. Кілька днів тому був великий марш за Європу, що Грузія хоче в Європу. За незалежними розрахунками, з урахуванням дронових зйомок, було близько 200 тисяч осіб.

— Це величезна кількість для країни, у якій лише три мільйони жителів, якщо я правильно пам’ятаю.

— Звичайно. І організація всього цього не відбувається якоюсь партією, це просто Фейсбук, у якому публікується: «Давайте, проводимо акцію». Це активісти, молодіжні, студентські організації, які якось це поширюють. Немає жодної іншої організації, яка б стимулювала людей або привозила їх.

А вчора була разюча ситуація. Грузинська мрія вирішила в останній день перед тишею провести свою акцію. І в нас був абсолютний безперервний затор на всіх трасах — що на схід, що на захід. Тбілісі був повністю заблокований мікроавтобусами й автобусами. Журналісти намагалися рахувати і збилися з рахунку після 500-якоїсь машини. Вони були запарковані просто в центрі міста. Людей, переважно бюджетників, держслужбовців, привозили з регіонів.

Зараз дуже багато крутиться в соцмережах аудіо або відео, де записано погрози від директорів шкіл або дитсадків своїм співробітникам, що [потрібно] в повному складі сісти в автобус і їхати. Хто не поїде, буде покараний. Вони звозили людей, улаштували концерти, виступи, [голова Грузинської мрії Бідзіна] Іванішвілі був із двома синами на цьому виступі. Потім увечері людей розвезли по домівках.

Хоч вони і приїхали, хтось анонімно зізнається, що отримав гроші, хтось — ні, когось просто змусили. Але чи будуть вони всі, повернувшись додому, голосувати за керівну партію — велике питання. Головне, щоб не було страху.

Усе, що заявляє сьогодні опозиція, що крутиться у вигляді реклами, передвиборчих закликів: будь ласка, підіть на вибори. Це перше. І друге: будь ласка, вірте і розумійте, що ніхто не дізнається, за кого ви проголосували. Не вірте залякуванням, що вони все одно це з’ясують.

— Ви вже згадували Бідзіну Іванішвілі, № 1 у виборчому списку Грузинської мрії. Він сказав, що 2008 року Україну і Грузію не прийняли в НАТО якісь реальні координатори Альянсу, бо приберігали їх для живої сили у війні проти РФ. Як би ви це оцінили, як використовують тему України на грузинських виборах?

— Мені слово використовують не дуже подобається. Люди думають і турбуються про те, що відбувається в їхній власній країні, одразу слідом іде Україна. У Тбілісі та в інших містах у дуже багатьох із вікон висять українські прапори. Не тільки грузинські, не тільки європейські, а й українські. Це дуже органічна ситуація для Грузії зараз — пам’ятати про Україну, думати про неї, абсолютно у всіх сенсах. Тому влада це використовує.

Так, він зробив зараз цю заяву, але сказав стільки дурниць укотре… Наприклад, щось про те, що геї заполонили Європу, тепер навіть у чоловіків є молоко і вони будуть годувати немовлят, до чого довели чоловіків у Європі. Він говорив такі дурниці, що ця заява про те, що НАТО приберігало Грузію та Україну, щоб знищувати їх на війні з Росією, навіть трошки пройшла повз медіа. До такої міри ми вже очманіли від безглуздих заяв про глобальну партію війни, яка підпорядкувала собі американський уряд, про все інше, тепер ще ця заява, що вона якось уже проходить повз вуха.

Набагато жахливіше, що вони використовують цю ситуацію, коли Україну цілеспрямовано руйнує Росія, щоб залякувати населення. І оскільки грузинське суспільство глибоко травмоване кількома війнами, люди ще не оговталися від цих травм і це все сидить дуже глибоко, це працює на багатьох.

Багато людей, принаймні, можу припускати, коли їм показують рівень руйнувань в Україні, дивіться, якщо не ми, то те саме буде тут; якісь люди, які не в політиці, не в медіа, не в громадянському суспільстві, можуть бути налякані, бо одразу спрацьовує травма, яка є в грузинів. Тому вони обрали сильний інструмент. Але й ми теж протистоїмо цьому дуже серйозно. Тому Україна сьогодні згадується через слово на грузинських каналах у найрізноманітніших контекстах.

— А якими словами може користуватися опозиція, щоб і включити український контекст, і звертатися до своїх виборців? На яких тезах працює опозиція?

— Головна теза — сьогодні найбільша небезпека для всього цивілізованого світу, не тільки для України, — це Росія. І Україна намагається зупинити Росію. Не Україна почала війну, Росія почала війну. Україна на передньому фронті намагається зупинити агресора не тільки у своїй країні, а й [щоб не пішла РФ на] Грузію. Якщо допустити перемогу Росії в Україні, наступною буде Грузія, Європа. Це головне. Ми повинні стояти разом, щоб не допустити агресора навіть близько наблизитися до перемоги, тому що ви можете бачити, до чого призводить, якщо дати їм силу і можливості.

І це теж добре працює, адже люди не дурні. Ми ж маємо справу не з дітьми, люди здатні міркувати.

Я сама, коли беру участь у якихось дискусіях або просто розмовляю з людьми, ми записуємо інтерв'ю, можу бачити, як люди рефлексують на це, реагують і кажуть «так».

— Тепер про промови президентки Грузії Саломе Зурабішвілі. Вона виступила на акції Грузія обирає ЄС. Там було кілька важливих тез, як мені здається. І окремо вона зверталася до президента України, до президентки Молдови і навіть до голів держав і міжнародних партнерів Грузії, — ЄС і США. Там із хорошого: ми будемо такими партнерами і союзниками, які вам і не снилися, коли ми ввійдемо в Європу, а ми ввійдемо в Європу. Чи не занадто оптимістично? З боку керівників ЄС було останнім часом дуже багато критики на адресу саме Грузії, влади, яка ухвалює закони, що не відповідають європейським нормам. Що ви про це думаєте?

— Заява Саломе Зурабішвілі, звичайно, передвиборча. Це політична заява, яка не допускає жодних сумнівів і, напевно, добре, що така категорична заява звучала. Ми зараз поки що точно не можемо сказати, що ми (опозиція — Ред.) перемогли, дочекаємося суботи. Але це добре, що вона вимовила ці впевнені слова. Насамперед це добре для населення. Хоча вона зверталася до президентів України, Молдови та ЄС, але реально це призначалося для населення, ці слова впевненості, що ми знаємо, куди йдемо.

Сьогодні я, напевно, скажу те, що вже всі й так знають і бачать. Є реально дві Грузії, які розділені настільки полярно, як плюс і мінус на батарейці. Глобально, категорично розділені. І це [вина] влади Грузії, на жаль, тому що в неї всі ресурси. Будучи владою, ти контролюєш і держбезпеку, і поліцію, і армію. Вони дуже сильні. Але зате на іншому боці перебуває вся молодь і більша частина медійного простору, більша частина освіченого, активного суспільства.

Тому йде справжня інфобитва. Вона йде не зараз, перед виборами за кілька днів, а триває. Особливо загострилася приблизно з лютого, коли цей закон про іноагентів знову опинився на прилавку в парламенті. І цей бій між двома Грузіями, глибоко різними, абсолютно з різними цілями і підходами, — це зараз найжахливіша травмувальна штука. Ми не думаємо про те, що буде потім.

Поділ відбувається в сім'ях, серед колег, відбуваються розлучення, звільнення добровільні чи насильницькі. І це ж не забудеться просто так. Опозиція об'єдналася просто перед виборами, але хто сказав, що після перемоги вона так само залишиться єдиною, поважаючи одне одного?..

Просто ми навіть не думаємо сьогодні про те, який вододіл розділив нас і чим це для нас закінчиться. Тому що для нас зараз найголовніше — заскочити у вагон поїзда, що відходить, просто врятуватися на цих виборах, просто зуміти не дати їм [керівній партії] більшість. Спочатку вскочимо в цей поїзд і потім будемо вирішувати всі наступні питання.